Піар, дрони й 500 тисяч доларів: історія однієї кандидатки на стратегічну посаду

Публічна кампанія навколо неї, що включає участь у міжнародних форумах та фотосесії з лідерами держав, викликала шквал запитань у медіа, експертів і громадськості.

Причина резонансу — занадто цілеспрямований піар

Різке зростання публічності Катерини Михалко розпочалося лише кілька місяців тому, попри те що сама організація “Технологічна Сила України” була зареєстрована раніше й офіційно діє вже понад два роки. До весни 2025 року про неї майже нічого не було відомо. Але раптово Михалко починає з’являтися на ключових оборонних подіях, виступати з позицією на тему експорту зброї і навіть називатися претенденткою на керівну роль у майбутньому державному органі, що координуватиме цей експорт.

Розслідування: громадськість перевірила біографію

Агресивна піар-кампанія викликала закономірну реакцію — журналісти, блогери та просто уважні громадяни почали вивчати бекграунд Катерини Михалко. Виявилося, що її громадська організація практично не має слідів реальної діяльності до початку 2025 року. Ба більше, Михалко виявилась співзасновницею стартапу Nuka, що у 2019–2020 роках зібрав понад $500 000 на Kickstarter, обіцяючи створити «вічний блокнот і олівець».

Але ні блокнот, ні олівець більшість вкладників так і не отримали. Частина продукції була з дефектами, масове виробництво не стартувало, а компанія не надала фінансової звітності. Попри хвилю обурення, юридичної відповідальності автори проєкту не понесли. Катерина Михалко залишила Nuka ще до моменту виконання зобов’язань, не надавши жодних публічних пояснень.

Як реагує сама Михалко

На хвилю критики Михалко відповіла в дусі гендерної та вікової дискримінації: мовляв, на неї “нападають”, бо вона молода жінка і любить Україну. Пряма цитата: «Це типова реакція, коли молода жінка не мовчить». У своїй публікації вона також закликала протистояти “дискредитації” і назвала опонентів агентами ворожого впливу.

Втім, варто зауважити: жоден із критиків не зосереджувався на віці чи статі. Претензії стосувалися суто фактів — її причетності до проєкту з ознаками шахрайства, відсутності прозорої діяльності ГО “ТСУ” та непрозорого механізму, яким її просувають до можливої стратегічної посади.

Захист за викликом: хто прикриває Михалко

Серед захисників Михалко — анонімні телеграм-канали, пов’язані з Офісом Президента, та низка неоднозначних персон. Наприклад, Рудольф Акопян — піарник із багаторічними зв’язками з етнічною ОЗГ, який сьогодні фігурує у скандалі навколо розподілу бюджетних коштів між виробниками дронів. Своє слово сказала і головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва. Нарешті, в хорі захисників відзначився Денис Бігус — керівник однойменного антикорупційного проєкту, який сам опинився в центрі гучного скандалу після того, як стало відомо, що він понад рік є гласним позаштатним співробітником СБУ. Спільною рисою цієї хвилі захисту є намагання звести критику Михалко до «дискримінації за віком і статтю» — начебто всі зауваження з’явилися лише тому, що вона молода жінка.

Підміна змісту формою: як влада знову просуває “фунта” під патріотичними гаслами

Ситуація з Катериною Михалко — це не історія про стать і вік. Це — кейс, у якому людина без релевантного досвіду, з репутаційним шлейфом та історією участі в проєкті, що має всі ознаки афери, раптово висувається на одну з найбільш чутливих і корупціогенних посад — у сфері контролю за експортом озброєнь. Це викликає не просто питання — це має стати предметом пильної уваги суспільства.

Показово, що для публічної легітимізації такого призначення використовуються вже відпрацьовані медіатехнології: глянцеві інтерв’ю, участь у форумах, постановочні фотосесії з міжнародними лідерами та агресивне просування образу «молодої реформаторки». Але за блискучою обгорткою знову може ховатися чергова схема.

Водночас, у цій історії є й позитивний момент: українське суспільство демонструє дедалі більшу критичність і зрілість. Якщо раніше схожі фігури могли непомітно зростати під прикриттям PR-кампаній, то сьогодні кожен новий «успішний кейс» піддається публічному скануванню, а минуле номінантів — ретельній перевірці. І це добре.

Погано інше — що влада, попри гіркий досвід, знову й знову пробує запропонувати суспільству фіктивні фігури, покликані прикривати непрозорі процеси. Але дедалі частіше ці спроби стикаються з опором. І що раніше ми назвемо речі своїми іменами — то менше шансів на повторення помилок минулого.

Постановочне фото з Facebook Катерини Михалко поруч із президентом Франції Емманюелем Макроном. Саме такі піар-кадри з маловідомою на той момент особою викликали пильну увагу громадськості. Після їх появи в мережі користувачі почали з’ясовувати, хто така Михалко — і швидко знайшли чимало запитань до її біографії.

Скриншот з Instagram Катерини Михалко. У своїй реакції на хвилю критики вона не відповіла по суті жодного з озвучених запитань — а натомість спробувала звести дискусію до емоцій, заявивши, що на неї «нападають» лише через те, що вона молода жінка.