Удар на добивання? Суд арештував чималі активи власника "Ельдорадо" Віктора Поліщука

На фоні заяв АРМА про недопущення до управління ТРЦ "Гулівер" сумнівних компаній, пов’язаних з його колишнім власником Віктором Поліщуком, якось загубилася ще одна суттєва новина щодо активів цього одіозного бізнесмена. Виявляється, близько двох тижнів тому суд постановив арештувати два величезні склади Поліщука поблизу Броварів та 31 га землі під ними.

"Телеграф" вирішив нагадати, які скандали пов’язані з прізвищем підсанкційного Віктора Поліщука.

Фінал ритейлу Поліщука?

16 червня 2025 року набула чинності ухвала суду, яка, схоже, може поставити остаточну крапку в ритейл-бізнесі Віктора Поліщука. Суд ухвалив накласти арешт на нерухоме майно, належне на праві власності ТОВ "Техенерготрейд", котре, за даними YouControl, на 95% належить одіозному бізнесмену. Нагадаємо, основою ритейл-бізнесу складала одна з найпопулярніших раніше мереж продажу техніки та електроніки "Ельдорадо" та низка складських приміщень.

Під арешт потрапили промислові, промтоварні та розподільчі склади Поліщука, розташовані на двох ділянках загальною площею понад 31 гектар у селі Квітневе під Броварами. Також арештовані були й самі земельні ділянки під складами. Для розуміння – обидва склади займають площу, приблизно рівну площі 40 стандартних футбольних полів.

У березні 2022 року частину складу ТОВ "Техенерготрейд" під Броварами, де перебувала заморожена продукція, було зруйновано внаслідок російської ракетної атаки. Під захоронення біологічної продукції, яка там зберігалася, довелося виділяти 2 га комунальної землі. А КП "Бровари-Благоустрій" довелося кілька місяців працювати над утилізацією відходів комерційної фірми.

Загалом, як раніше писали ЗМІ, складський бізнес Поліщука оцінювали у близько 60 млн доларів.

Що стосується мережі "Ельдорадо" Поліщука, то в останні роки її суттєво "потрусило". Причому не стільки через руйнування, обумовлені бойовими діями, скільки через скандали, пов’язані з невиконанням боргових зобов’язань, несплатою податків та звинуваченнями у продажу російської техніки.

Якщо до початку широкомасштабної війни мережа нараховувала 125 магазинів по всій Україні, то у квітні 2023 року скоротилася наполовину. А сьогодні, судячи з карти, доступної на офіційному сайті мережі eldorado.ua, їх лишилося лише три — два в Києві та один в Умані.

У 2023 році мережа "Ельдорадо" (вірніше юрособа ТОВ "Дієса" яка за нею стоїть) опинилася на межі банкрутства і намагалася уникнути його за допомогою процедури досудової санації. Мова йшла про борги у розмірі понад 2,5 млрд грн. Було затверджено план досудової санації, який передбачав гарантоване повернення 30% вимог кредиторів, ще 40% — після відшкодування збитків від країни-агресора, а також списання 30%.

Але частина кредиторів не погодилася з таким планом, вважаючи, що процедура банкрутства надасть їм кращі шанси на повернення боргів, і через суд домоглася його скасування. Відповідне рішення Верховного суду було ухвалене 26 листопада 2024 року.

Аналіз Єдиного держреєстру судових рішень показує, що станом на червень 2025 року провадження у справі про банкрутсво ТОВ "Дієса" досі не відкрито – відповідне судове засідання у справі №910/12677/23 мало відбутися ще 30 квітня, але процес, схоже, постійно гальмується з різних причин, зокрема через заміну кредиторів тощо.

А тим часом у квітні 2025 року РНБО ввело санкції щодо самого власника "Ельдорадо" Віктора Поліщука. Вважається, що основною причиною стало, нібито, постачання в Україну його мережею супермаркетівтоварів, виготовлених у Росії, під виглядом китайських. Про це, зокрема, написало видання Forbes.ua з посиланням на дані співрозмовників у правоохоронних органах.

Втім, червневий арешт складів "Ельдорадо" відбувся навіть не з цієї причини, а за результатами розслідування набагато давнішої справи – щодо банкрутства банку "Михайлівський".

Банк "Михайлівський": афера на 23 млрд, або "прийняти і простити"

Гучне банкрутство банку "Михайлівський", у якому Віктор Поліщук, за даними прокуратури, мав частку у 92,5%, відбулося ще у 2016 році. Вже після банкрутства банку ФГВФО, провівши аналіз його діяльності, заявив, що банк, по-суті, був "пустишкою" і працював за схемою фінансової піраміди: видурював гроші у людей під обіцянки значних відсотків і виводив їх на афільовані з власником компанії.

Особливо цинічну аферу власники та керівництво Михайлівського провернули вже після того, як стало зрозуміло, що НБУ відбере в нього ліцензію: напередодні введення тимчасової адміністрації вони вивели з банку заставне майно балансовою вартістю (на той час) загалом на 2,6 млрд грн. Також їм вдалося "повісити" на ФГВФО близько 1,6 млрд грн провівши на папері операцію, з начебто, повернення грошей на рахунки вкладників, хоча реально ці гроші туди не поступили. Аби прикрити схеми від очей НБУ, менеджмент банку влаштував "збій" у роботі банківської системи "Михайлівського".

Загалом, як повідомляла у жовтні 2016 року тодішня голова НБУ Валерія Гонтарєва, Віктор Поліщук, як власник банку Михайлівський, завинив державі, вкладникам та кредиторам близько 23 млрд грн.

Цікавий момент: хоча кримінальне провадження у справі Михайлівського розслідується ще з 2016 року, але жодного вироку по ньому у Єдиному держреєстрі судових рішень до сих пір не зафіксовано.

Поліщуківський "Гулівер" і державні "ліліпути"

Не менш цинічну аферу провернув Віктор Поліщук і з київським ТРЦ "Гулівер". Цей центр Поліщук придбав недобудованим ще у 2012 році. Як писали ЗМІ, попередніми власниками його були відомий девелопер Вагіф Алієв, ексдепутат Одеської облради Сергій Веселов та Олексій Кучеренко, нинішній нардеп від ВО "Батьківщина". Станом на 2024 рік формальним власником ТРЦ через ТОВ "Три О" був записаний В’ячеслав Ігнатенко, двоюрідний брат дружини Поліщука Лілії Різвої.

ТРЦ "Гулівер" будувався на кредитні кошти, які надали "Ощадбанк" та "Укрексім", відтак новий власник мав їх погасити у повному об’ємі. Загалом сума кредитів виданих під це будівництво становила 441 млн доларів. Та у 2014-16 роках, як пише Forbes.ua, власник просто перестав обслуговувати борг. За даними "Схем", на початок 2024 року лише прострочка по тілу кредиту і відсоткам складала близько 500 млн грн із загальних 14 млрд грн боргу.

Цікаво, що тривалий час держава якось не надто переймалася стягненням боргів з Поліщука. У 2020 році навіть реструктурували боргові зобов’язання з продовженням виплати з 2025 до 2044 року. Таке враження, ніби Поліщук сам обирав зручний для себе спосіб розрахунків з державою. Та зрештою у березні 2024 року "Ощадбанк" все-таки розпочав формальну процедуру стягнення активу.

А у червні 2024 року "Гулівер" на підставі рішення судупередали агентству АРМА. З тих пір триває пошук управителя. АРМА вже кілька разів оголошувала конкурс, та, схоже, підходящих кандидатів поки не знайшлося. Останній із таких конкурсів відбувся у червні 2025 року. Формально, найкраща пропозиція надійшла від ТОВ "БК Міленіум", яке раніше вже подавалося у якості управителя. Але АРМА його вдруге забракувало через виявлені порушення.

Втім, всі ці дії не дають відповіді на суттєве питання: хто і як все-таки буде повертати державним банкам близько півмільярда доларів? Адже сьогодні ТРЦ "Гулівер", за повідомленнями самого АРМА, оцінюють лише у 7,6 млрд грн, тобто лише у половину суми боргу Поліщука перед державою.

Хата не моя

Одним із джерел погашення боргу Поліщука перед державою могли б стати його інші бізнеси, наприклад будівельний. За даними "Економічної правди", яка посилається на аналіз юристів, станом на травень 2025 року сім’я бізнесмена зберігала вплив на девелоперський бізнес через низку торгових марок та бізнес-структур.

"Поліщук або члени його родини залишаються власниками ключових брендів. Віктор є власником торговельних марок Madison Garden, "Лавандовий", Krona Park та Krona Park 2, а його дружина – "Іллінський", "Монреаль", "Лісовий квартал" (усе перелічене – назви житлових комплексів), "Альянс новобуд", Gulliver", — пише видання.

При цьому партнерами Поліщука по будівельному бізнесу є представники родини ексміністра оборони і державного зрадника Павла Лєбєдєва, а також група DeVision російського підприємця Дмітрія Буряка.

Аби приховати пряме відношення до будівельних бізнесів на фоні введення санкцій, за даними розслідувачів ЕП, Поліщук, схоже, змінив структуру власності у деяких проєктах. Так, у квітні відбулися зміни серед співвласників ТОВ "Альянс новобуд" (є учасником програм "єОселя" та "єВідновлення", споруджує будинки у Києві та Броварах). Зі складу засновників якого вивели АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд (КІФ) "Адвайзер", що належав батькові Віктора Поліщука та його дружині.

Чому держава дозволила Поліщуку провернути подібні кроки замість спрямувати стягнення на активи підприємця – лишається загадкою.

Відкритим лишається і питання реакції держави на зв’язки сім’ї Поліщука з Росією. Як ранішеписав "Телеграф", дружина Поліщука — Лілія Різва, є племінницею дружини експрезидента Росії Дмитра Медведєва. У грудні 2013 року, як виявило Еспресо TV, вона разом з Оленою Березовською (особа, близька до Віктора Януковича, у 2014 році стала засновницею пропагандистського ресурсу "Україна.ру") возила до Росії дітей з Броварів з явно пропагандистською метою.

Між іншим, попри всі згадані кричущі скандали Віктор Поліщук тривалий час дозволяв собі спокійно подорожувати за кордон. За даними розслідування, проведеного "Схемами", з початку широкомасштабної війни він здійснив щонайменше 5 поїздок — дві у 2022-му та 2023-му роках, а також у 2024-му. Оформлено це все було як волонтерські поїздки, відтак Поліщук був, начебто, влаштований водієм і внесений до системи "Шлях" У квітні 2024 року це стало приводом для відкриття кримінального провадження щодо Поліщука про незаконний перетин кордону, але воно, схоже, так нічим не закінчилося.

"Телеграф" і надалі відслідковуватиме ситуацію навколо підсанкційного бізнесмена Віктора Поліщука, який пропри гігантські борги (а вони сьогодні сягають близько 800 млн доларів, де більше половини – перед державою), зв’язки з РФ та численні звинувачення у шахрайстві продовжує лишатися на свободі і розвиває бізнеси, переписавши їх на сторонніх осіб. Чи стане арешт значної частини складського бізнесу Поліщука свідченням, що держава все ж таки вирішила дотиснути непотоплюваного махінатора — покаже час. Не перемикайтеся.