Українські дівочі імена, які росіяни намагались стерти в радянські часи

Ще з часів Російської імперії, українські імена намагались нищити. У радянські часи українські дівочі імена, пов’язані з природою, язичницькою спадщиною чи локальною міфологією, замінювали формалізованими, загально "зрозумілими" варіантами. І якщо Софії, Валентини та Лариси стали частиною обов’язкового культурного набору, то імена як Весна, Лада чи Зореслава поступово зникали з родоводів.

Ім’я Весна — ніжне, глибоко природне, втілення циклу оновлення — майже не дійшло до сьогодення. Його витіснили імена з церковного календаря. Так само як і Зореславу чи Зоряну, чиє значення — "та, що славить зорю".

Ім’я Лада, що вшановувало богиню любові та гармонії, стало табуйованим після християнізації, а остаточно зникло в радянській добі. Серед імен також, Оріяна — символ ранкового світла.

Інші імена не менший культурний скарб. Вони показують, наскільки тісно українці жили з природою. Квіта — цвітіння, краса, весна. Інші форми Квітана й Цвіта — так само несуть символіку життя і пробудження. Серед рідкісних імен — Рута, яке одночасно значить "подруга" або ж перекликається з назвою рослини.

Були й ті, що колись звучали часто, але зникли під тиском "загальніших" варіантів. Серед них Євдокія — благовоління. Народні форми — Дуня, Авдотья, Явдоха — відгукуються епохою давніх казок.

Серед унікальних — Галаня — мовна загадка. Значень два: чи то балакуча, чи то від діалектного "гал" — камінь кругляк. Це значення збереглось в таких словах, як галька, галушка тощо. І нарешті — Палажка. За деякими джерелами — "пелазгійська жінка", тобто спадкоємиця трипільської культури. Ім’я, в якому відлунює давня цивілізація на землях сучасної України, що передувала навіть грецькій. Таке ім’я зараз можна зустріти тільки на сторінках книг у курсі української літератури.

"Телеграф" розповідав, що деякі старовинні імена все ще мають живих носіїв. В Україні такі — Мальва, Харитина, Тадей.