Двигун економіки глохне. Потрібен капітальний ремонт

З 2023 року в Україні спостерігаються повільні темпи економічного відновлення після драматичного падіння ВВП у 2022 році на 28,8%. Темпи зростання реального ВВП у 2023 році становили 5,5%, у 2024-му — 2,9%, а в січні—травні 2025 року — лише 1%.

Негативними чинниками впливу на економічну діяльність були:

• активні бойові дії та високі воєнні ризики;
• руйнування виробничих активів і зменшення посівних площ;
• нестача трудових ресурсів унаслідок еміграції та мобілізації;
• недоступність кредитних ресурсів;
• пошкодження критичної інфраструктури і дефіцит енергогенерації;
• логістичні труднощі для експорту та внутрішніх перевезень.

Аналізуючи традиційні фактори виробництва, слід враховувати, що за 2022–2025 роки з України виїхало 6,9 мільйона осіб, а кількість зайнятих у реальному секторі скоротилася на 2 мільйона чоловік, або на 20% щодо довоєнного періоду. Вартість прямої матеріальної шкоди економіці, завданої російською агресією, оцінюється міжнародними експертами в 176 млрд дол. Поточний рівень капітальних інвестицій становить лише 5–6% ВВП, що вдвічі нижче від довоєнного рівня. Тому цілком закономірно, що рівень реального ВВП у 2025 році на 22% менший, ніж у 2021-му.

Ледь помітне відновлення економіки у 2024–2025 роках пов’язане з дією фіскальних стимулів, підтриманих надходженням зовнішньої допомоги, а також із пожвавленням споживчого попиту та дією «транспортного коридору» в Чорному морі. За останній рік дефіцит державного бюджету без урахування грантів сягнув 24% ВВП при залученні зовнішньої фінансової допомоги на суму понад 18 млрд дол. лише за п’ять місяців 2025-го. Водночас відбулося реальне зростання обороту роздрібної торгівлі на 5,1%, що прямо вказує на пожвавлення приватного споживання. Однак рівень реальних споживчих витрат на душу населення все ще залишається нижчим від довоєнного.

Проведені розрахунки засвідчують, що протягом 2022–2024 років драйверами зростання реального ВВП на стороні сукупного попиту були державне споживання та інвестиції. Державне споживання 2024 року реально було на 37% вищим, ніж 2021-го, а державні інвестиції — на 75,1%.

Однак у межах приватного сектору економіки та в її чисто ринкових сегментах відбувалися вкрай негативні процеси. Приватні інвестиції 2024 року реально були нижчими на 35% відносно 2021-го, а приватне споживання — на 19,4%. Ба більше, реальні обсяги експорту товарів і послуг зменшилися на 40% відносно останнього довоєнного року, тоді як реальні обсяги імпорту — лише на 3% (див. рис. 1).

Тобто ринкові сегменти економіки перебували в пригніченому стані навіть за потужної дії фіскальних стимулів і зовнішньої допомоги. Це говорить про те, що за високих ризиків економічної діяльності і триваючих руйнувань продуктивних сил країни цінові сигнали і ринкові механізми не спрацьовують належним чином навіть за активного вливання в економіку публічних коштів.

Проведена декомпозиція факторів зміни реального ВВП з боку попиту впродовж 2022–2024 років дала такі результати:

• державне споживання та інвестиції забезпечили приріст реального ВВП на 11,6% відносно 2021 року (при його загальному падінні на 22,7%);
• скорочення чистого експорту було чинником падіння реального ВВП на 17,1%;
• зменшення приватного споживання дало внесок мінус 13,4%;
• скорочення приватних інвестицій спричинило зниження реального ВВП на 2,5%.

Таким чином, обсяги чистого експорту, приватного споживання та інвестицій суттєво зменшилися відносно довоєнного рівня та зробили негативний внесок у приріст реального ВВП. Приватні інвестиції на кінець 2024 року відновилися лише до 65% від рівня 2021 року. З іншого боку, державні інвестиції та споживання зробили позитивний внесок у відновлення економіки.

При аналізі структурних складових і рушійних сил зростання ВВП на стороні виробництва отримуємо аналогічний висновок: під час війни найвищі темпи зростання реального ВВП мали місце у сферах прямої діяльності держави або у сферах, які активно підтримуються державою.

До переліку галузей, які 2024 року перевершили довоєнний рівень, увійшли:

• державне управління (+39,8% до 2021 року, здебільшого за рахунок сфери оборони);
• фінансова діяльність (+10,9% за рахунок масштабного субсидування банків);
• мистецтво, спорт, розваги (+14,8%, включаючи гральний бізнес) (див. рис. 2).

За обсягом наданих послуг до довоєнного рівня наближалися освіта (кумулятивне падіння за 2022–2024 роки на 5,4%) та охорона здоров’я (падіння на 4,7%).

Ці галузі як надавачі ділових і побутових послуг впливають на сумарну продуктивність факторів виробництва і генерують частину ВВП, однак вони безпосередньо не створюють матеріальних засад економіки і не формують виробничого потенціалу країни у тривалій перспективі.

Натомість посилюються тривожні симптоми стану базових галузей економіки, де рівень виробництва переважно залишається нижчим від довоєнного:

• електроенергетика — падіння на 34,9% за 2022–2024 роки (здебільшого внаслідок ракетних ударів);
• добувна промисловість — на 31,2% (окупація територій, руйнування потужностей з газовидобутку та добування вугілля);
• будівництво — на 51% (різке скорочення цивільного будівництва);
  переробна промисловість — падіння на 29,6%;
• транспорт — на 28,6% (унаслідок спаду виробництва та ускладнення логістики);
• сільське господарство — падіння на 23% (скорочення посівних площ, падіння світових цін на експортовану продукцію, погодні умови 2024 року).

Загалом не покращилася ситуація і 2025 року, адже тривало падіння виробництва в усіх базових галузях — промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті. Хоча 2025-го паростки економічного зростання спостерігалися в машинобудуванні, фармацевтиці, виробництві будматеріалів, металургії, текстильному виробництві, роздрібній торгівлі.

Загрозливі тенденції в економіці формують і зростаючі зовнішньоекономічні дисбаланси. Руйнування експортного потенціалу та значні потреби в імпорті ведуть до утворення рекордного зовнішньоторговельного дефіциту, який становить близько 40 млрд дол. на рік. Імпорт товарів в Україну вже удвічі перевищує експорт, а дефіцит поточного рахунку за чотири місяці 2025 року сягнув 10,6 млрд дол. (без грантів і реінвестованих доходів).

Лише завдяки міжнародній фінансовій допомозі вдається уникнути катастрофічних сценаріїв у реальному секторі економіки та фінансовій системі. Однак у разі зупинки чи різкого скорочення міжнародної фінансової допомоги існує висока ймовірність настання кризи платіжного балансу.

У доларовому еквіваленті за п’ять місяців 2025 року імпорт товарів зріс на 13,2%, тоді як експорт зменшився на 5,9%. Падіння експорту відбувається через втрату виробничих потужностей та активні бойові дії на території України; логістичні обмеження та руйнування об’єктів критичної інфраструктури; запровадження країнами — сусідами ЄС заборони імпорту низки українських товарів; продовження атак агресора на енергетичну систему та добувні потужності.

А основними чинниками збільшення імпорту є зростаючі військові потреби, відбудова зруйнованої інфраструктури, придбання енергоносіїв та енергетичного обладнання. За січень—травень 2025 року імпорт обладнання та транспортних засобів зріс на 26%, а мінеральних продуктів (переважно газу та електроенергії) — на 14%.

Негативного впливу на розвиток експорту поточного року додає триваюче зниження світових цін на сировинні товари. Цінова кон'юнктура разом із колосальними втратами підприємств під час війни погіршує міжнародну конкурентоспроможність українських експортерів. Згідно з даними Мінекономіки, за 20 днів червня 2025 року відносно такого ж періоду 2024-го світові ціни на пшеницю знизилися на 12,8%, на залізну руду — на 11,2%, сталь — на 5,8%, на укурудзу — на 2,7%.

Для виправлення дисбалансів зовнішньої торгівлі країна гостро потребує інвестицій у розширення та модернізацію виробничих потужностей з опорою на механізми доступного кредитного фінансування, страхування воєнних ризиків і розвитку транспортної інфраструктури.

Перспективи відновлення української економіки погіршує і незбалансована фінансово-монетарна політика. Така політика на тлі високих втрат і ризиків війни стала вагомою причиною деформованого розподілу інвестиційно-фінансових ресурсів. Національні та зовнішні заощадження частково заморожуються банківською системою, а частково конвертуються у готівкову іноземну валюту.

Основні фінансові активи бізнесу і населення в гривневому еквіваленті на початок травня цього року становили 9,7 трлн грн, вони збільшилися з 90% ВВП у 2021 році до 123% ВВП у 2025-му. Структура фінансових активів (див. рис. 3) вказує на домінуючі позиції готівкової іноземної валюти поза банками. Частка готівкової валюти досягла 61% сумарних активів, тоді як до війни вона становила 55%. В абсолютному вимірі запаси готівкової валюти сягають 141 млрд дол., збільшившись від початку війни на 42 млрд дол.

Вкладення суттєвих національних ресурсів в іноземні активи є, по суті, формою втечі капіталу, що призводить до виснаження фінансово-інвестиційного потенціалу економіки. До такого плачевного стану призводять низька довіра до стабільності гривні, брак інвестиційних інструментів на ринку, проблемне регулювання фондового і кредитного ринків, занадто ліберальна система валютного регулювання.

Депозитна база банків за час війни збільшилася вдвічі, однак ефективність фінансового посередництва в економіці залишалася низькою. Частка банківських депозитів (включаючи поточні рахунки) у структурі фінансових активів бізнесу і населення нині становить 28%, тоді як на початку війни — 31%. Це говорить про те, що політика «приваблення гривневих активів» як основа монетарної політики НБУ не дає очікуваних результатів.

Проблема ускладнюється тим, що пріоритетним спрямуванням депозитів банками є вкладення у депсертифікати НБУ (+530 млрд грн за час війни) та ОВДП (+380 млрд, включаючи розміщення обов’язкових резервів), що пригнічує банківське кредитування.

Протягом 2022–2025 років спостерігається стійке зниження рівня банківських кредитів у вимірі відносних і реальних показників: з 19,1% ВВП у 2022 році до 14,4% у травні 2025-го. Наразі Україна має найнижчий у світі рівень банківського кредитування серед країн із ринками, що формуються. Це при тому, що близько 30% кредитного портфеля банків припадає на пільгові кредитні програми уряду.

Номінально обсяг банківських кредитів за останній рік збільшився на 14%. Однак темпи інфляції за цей же період наближалися до 16%, що вказує на зменшення реальної величини кредитного портфеля банків.

Хронічний дефіцит продуктивного капіталу в економіці (включаючи позикові ресурси) гальмує відновлення економіки та підриває основи її стійкого розвитку. Вагомими причинами такого стану є неадекватне управління грошово-кредитною сферою та проблемне регулювання фінансових ринків.

Вочевидь, після закінчення війни українська держава за підтримки міжнародних партнерів змушена буде інвестувати значні ресурси у відбудову країни. Однак паралельно необхідно буде вживати дієвих зусиль для відновлення діяльності приватного сектору і перезавантаження ринкових механізмів. Заохочення приватних інвестицій і запуск двигуна самопідтримуючого економічного зростання потребуватимуть надійної системи страхування від воєнних ризиків, здорового інвестиційного клімату, сучасної промислової політики та продуманої грошово-кредитної політики, орієнтованих на відновлення каналів ефективного перерозподілу капіталу й досягнення цілей економічного розвитку.