Чи готова Європа до війни? Як східні країни НАТО зміцнюють свою армію – FT

Країни НАТО зміцнюють східний кордон із Росією на фоні ослаблення підтримки США трансатлантичної безпеки. Зокрема Фінляндія щомісяця проводить тренування у лісах поблизу кордону із Росією. Видання  Financial Times проаналізувало готовність країн східного флангу НАТО до війни.

Видання вказує, що вступ Фінляндії до НАТО у 2023 році збільшив кордон Альянсу з Росією більш ніж удвічі до майже 2600 км, що простягається від Арктики до Білорусі.

І хоча Москва зараз зайнята повномасштабним вторгненням в Україну, багато хто вздовж цього кордону очікує, що президент Росії Владімір  Путін одного дня зверне свою увагу на східний фланг НАТО. Російська економіка вже орієнтована на конфлікт, а імперіалістичні амбіції Путіна можуть означати, що він шукатиме завоювання в інших місцях.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте минулого місяця попередив, що Москва може бути готова застосувати силу проти альянсу «протягом п'яти років».  Хоча президент США Дональд Трамп запевняв союзників, що він «з ними на всьому шляху» після прибуття на саміт у Гаазі він налякав європейські столиці, натякнувши, що пакт про взаємну оборону військового альянсу, відомий як стаття 5, можна трактувати по-різному.

Генеральний секретар НАТО з 2009 по 2014 роки Фог Расмуссен припускає, що перемога Путіна в Україні може «спокусити його перевірити рішучість НАТО».

На практиці Москва вже вживає заходів для посилення своєї регіональної присутності. Супутникові знімки показують підвищену активність на російських базах поблизу східного флангу НАТО, включаючи аеродроми Левашово, Кам'янка та Оленя. Нові складські приміщення з'явилися в Петрозаводську, а на колись ліквідованій авіабазі Сєвєроморськ-1, приблизно за 120 км на схід від Норвегії, було розчищено території та прокладено нову злітну смугу для літаків.

Хоча Рютте стверджує, що НАТО не очікує жодного російського наступу найближчим часом, заступник начальника штабу оборонних сил Фінляндії генерал-лейтенант Карі Нісула каже, що  питання не в тому, чи станеться, а в тому, коли.

Фіни уже готуються до збільшення кількості російських військ та техніки вздовж кордону, але вважають, що знадобляться роки після закінчення війни в Україні, щоб вони відновили повну силу.

Військові експерти кажуть, що інтерес Москви до прикордонних держав НАТО відрізняється від її ставлення до України. Замість повномасштабного вторгнення Путін, ймовірно, перевірить, чи зможе НАТО відповісти.

Новий девіз НАТО — захищати свою територію з першого сантиметра. Але очевидно, що у Фінляндії тимчасова поступка територією буде частиною будь-якого оборонного плану.

«Ви спонукаєте ворога просунутися на підготовлену вами територію. Нехай природа зробить частину роботи. У центральній Фінляндії багато лісів; на півночі — болота та заболочена місцевість, а на крайній півночі дуже холодно. Ми будемо більше покладатися на природу», — каже виконавчий директор аналітичного центру Nordic West Office Чарлі Салоніус-Пастернак.

Ще одна відмінність від України полягає в тому, що Фінляндія евакуювала б цивільних осіб, особливо з більш населеного південного сходу, подалі від кордону, щоб уникнути їхнього переслідування. Фінські війська також руйнували б дороги та мости поблизу свого кордону. Країні також допомагає готовність суспільства.

Фінляндія також є однією з небагатьох європейських країн, яка має ракети далекого радіуса дії в усіх трьох сферах: повітряному, морському та наземному. Удари по об'єктах Москви в Росії під час будь-якого вторгнення є ключовою частиною фінської оборонної стратегії.

Зрештою, все це змушує Фінляндію почуватися відносно спокійно. Мало хто з фінів вважає, що Росія обрала б їх кордон місцем для свого першого випробування рішучості НАТО, але вони готові, якщо це станеться.

Фіни також твердо переконані, що їхнє стратегічне положення — від Арктики аж до Балтійського моря — означає, що США не можуть дозволити собі залишити їх на призволяще.

Норвегія, яка має 200-кілометровий кордон з Росією і також нарощує свої війська. Уряд країни планує розширити чисельність армійської бригади з однієї до трьох до 2032 року, дві з яких будуть розміщені на півночі.

Її сухопутні сили в прикордонному регіоні Фіннмарк будуть доповнені засобами ППО, артилерією та легким піхотним батальйоном, розвідувальною ротою та спеціалізованими силами швидкого реагування. В інших частинах північної Норвегії буде сформовано нову важку піхотну бригаду.

Прем'єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стере каже, що хоча безпосередньої загрози немає, всі країни на передовій знають, що Росія планує відновити свої окремі Московський та Ленінградський військові округи. За словами представників західної розвідки, цей крок, ймовірно, подвоїть кількість російських військ, з якими стикається регіон, порівняно з рівнем до вторгнення України.

«Норвегія ні для кого не становить загрози, але ми несемо відповідальність за те, щоб нікому не спало на думку погрожувати нам», – каже Стере.

Мало хто вважає, що російський напад на НАТО почнеться з півночі материкової Норвегії, але є побоювання щодо можливого конфлікту на демілітаризованому арктичному архіпелазі Шпіцберген, який є територією Норвегії, але також є місцем розташування російського поселення.

«Шпіцберген має бути десь на початку списку місць, де Росія може щось спробувати. Але Шпіцберген — це така ж Норвегія, як Осло, Ставангер чи Хардангервідда», — каже один співробітник європейської розвідки.

Наземні сили НАТО, очолювані Швецією, тепер будуть базуватися в малонаселеному північному регіоні Лапландії та включатимуть війська з Данії, Франції, Ісландії, Норвегії та Великої Британії.

Натомість непроста ситуація у трьох балтійських країнах. Естонія, Латвія та Литва вважаються найбільш вразливим регіоном для потенційного нападу з боку Росії. Здебільшого це пов'язано з їхніми невеликими розмірами та ізольованим розташуванням.

Відстань від російського кордону до Балтійського моря становить лише близько 200 км, що ускладнює тактичний відступ у фінському стилі та підкидання підкріплень. Також є 100-кілометровий Сувалкський прохід, який з'єднує Литву з Польщею, але розташований між російським ексклавом Калінінград на заході та Білоруссю на сході.

«На жаль, ми не такі стратегічно глибокі, як Україна, і це проблема», – каже президент Литви Гітанас Науседа, пояснюючи різне географічне розташування.

За його словами, країна готова до захисту на певний час, але розраховуватиме на підкріплення.

Науседа каже, що країнам Балтії потрібен план А, Б і В, оскільки вирують питання щодо зобов'язань США перед Європою.  Високопоставлений чиновник з Балтії висловлюється більш прямолінійно: «Американці йдуть. Ми всі повинні усвідомити це та змиритися з цим».

Ще одна відмінність від Фінляндії полягає в тому, що в країнах Балтії великі міста розташовані поблизу Росії. Колишній план оборони НАТО для країн Балтії полягав у тому, щоб дозволити Росії вторгнутися, а потім відбити їх за допомогою підкріплень з Німеччини та Польщі. Руйнування та масові вбивства в таких українських містах, як Буча та Маріуполь, зробили це неможливим.

Кожна балтійська країна також нарощує власні військові можливості, а всі разом працюють над розробкою спільних планів масової евакуації.

Польща має численні військові об'єкти НАТО, включаючи наземні, повітряні та протиракетні бази. Але російські та союзні бази, включаючи військово-морські та повітряні бази, є і у Калінінграді та Білорусі. Близькість Польщі до місця війни в Україні та її довгий кордон з Білоруссю роблять її ключовим оплотом проти будь-якої майбутньої російської агресії.

Країна вирішила збільшити чисельність армії країни до 500 000 військовослужбовців та запровадити систему військової підготовки для всіх дорослих чоловіків до кінця року. Також Варшава закуповує ракети далекого радіусу дії, здатні вражати цілі всередині Росії.

Польща також зміцнює свої кордони, але найамбітнішим проектом Польщі щодо захисту кордонів є так званий «Східний щит», який передбачає поєднання систем протиповітряної оборони та наземної інфраструктури, починаючи від протитанкових ровів і закінчуючи перешкодами - їжаками та замінованим ґрунтом.

Разом з країнами Балтії, Польща також відмовилася від міжнародного договору про заборону наземних мін, надаючи всім чотирьом країнам свободу розміщувати їх на своєму кордоні, якщо це необхідно.

Хоча Сувалкський прохід, який з'єднує Польщу з Литвою, може бути вразливим місцем, балтійські чиновники вважають, що НАТО може чинити тиск на Калінінград у разі будь-якого нападу, такого як потенційна блокада Балтійського моря. Але великою невідомістю для всієї Європи є те, як Путін оцінює свої шанси.

Минулого місяця президент Росії відкинув припущення про те, що Москва становить зростаючу загрозу, назвавши їх «нісенітницею» та заявив, що збільшення військових витрат Європи є «ірраціональним та безглуздим».

Але будь-яка нездатність рішуче реагувати на майбутню агресію з боку Москви сигналізуватиме про кінець альянсу, кажуть експерти. Тому багато що може залежати від того, чи відчує Путін сміливість після результатів своєї війни в Україні. Тому якщо Україні нав’яжуть поганий мир, Росія вирішить, що ризики виправдані.

Хоча російсько-українська війна далека від завершення, Кремль уже обирає нову жертву агресії, пише у матеріалі «Після України: хто наступний у прицілі Кремля» оглядач Володимир Кравченко.