Пам'яті десантника Євгенія Базилевського

«Русня все ще топче нашу країну у наймасштабніший війні з часів Другої світової. Я повинен» – казав захисник

Євгеній брав участь у Революції Гідності, обороняв Донеччину в часи АТО/ООС і знову став до лав ЗСУ з початком Великої війни.

Народився 15 серпня 1995 року в Києві. Хлопчика виховувала бабуся. Змалку він любив читати книжки – історичні, науково-популярні. Після закінчення школи юнак здобув фах техніка-програміста у Київському технікумі готельного господарства, але за спеціальністю не працював, бо мріяв стати військовим за прикладом покійного дідуся.

«У нього нереально велика бібліотека історичних книг. Його улюблена тема – це Друга світова війна», – говорить дівчина бійця Алла.

18-річним Євгеній брав участь у Революції Гідності, а коли виповнилося 19 років він пройшов військовий вишкіл «Правого сектору», де отримав свій перший позивний «Пчола». Потім прийняв присягу й став на захист України в складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. До 2019 року служив у зоні АТО/ООС на Донеччині, побував у багатьох гарячих точках.

«Ми познайомились у 2016-му в бригаді, куди я потрапив після полігону. Євгеній навчав мене, зокрема, поводженню зі зброєю, – згадує Микола Кіреєв (позивний "Док"), найкращий друг Євгенія Базилевського. – Я вчив його основ надання медичної допомоги».

За словами "Дока", побратим любив бути у вирі подій. «Якось ще за часів АТО на Донбасі русня підпалила суху траву, почалась пожежа, вогонь добирався до нашої позиції. Женя підійшов з лопатами: «Пішли». І ми разом обкопували вогонь на полі, де все прострілювалось...» – пригадує Микола.

Після закінчення контракту Євгеній повернувся до цивільного життя, працював кур’єром, але 24 лютого 2022 року знову взяв до рук зброю. Оскільки не міг добратися до пункту дислокації бригади, де служив раніше, його прикомандирували до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Разом із побратимами він звільняв Київщину: Макарів, Мотижин, Копилів, Королівку та Людвинівку. Позивний у нього став "Баз".

У квітні 2022 року Євгеній познайомився з волонтеркою Аллою Карпенко. «Ми познайомилися, коли він шукав броніки. Вони йому так і не підійшли, зате підійшла я – наше спілкування переросло в теплі стосунки. Женя – людина слова, честі та правди. На вигляд як 18-річний, а мудрості – як у старця. Зі свідомих років він брав активну участь у важливих подіях держави. Жив як Герой і помер як Герой», – розповідає дівчина.

Відтоді пара була разом. Євгеній намагався приїжджати до коханої за будь-якої можливості. Говорив, що вони «маленька сім’я». А наприкінці року вирішив освідчитися, планував зробити це під час наступної зустрічі, навіть залишив передзамовлення на каблучку.

Після деокупації Київської області "Баз" долучився до 46-ї окремої аеромобільної бригади. На той час її щойно створили, командування формувало «кістяк» із досвідчених бійців, серед яких був і Євгеній. Він закінчив курси для операторів безпілотників і разом із побратимами вирушив обороняти Херсонщину. 25 липня 2022 року військовий зазнав важкого поранення. ВЛК визнала його непридатним до служби, адже виявилось, що в бійця з дитинства була епілепсія, яку він приховував. Та попри висновки комісії, "Баз" усе одно поїхав на фронт - разом із побратимами звільняв правий берег Херсонщини.

Після важких боїв на Херсонщині на початку грудня 2022 року його відправили обороняти Бахмут. 9 грудня "Баз" вийшов на своє останнє бойове завдання. 17 грудня 2022 року під час оборони Бахмута Євгеній Базилевський отримав смертельні множинні поранення тіла внаслідок ворожого танкового обстрілу. Йому назавжди залишилось 27 років.

Про загибель коханого Алла дізналася раптово… Вона надіслала посилку зі спальними мішками, однак на пошті забрав її не Євгеній. Алла зателефонувала до бійця, який отримав відправлення, та запитала, чи все гаразд. Побратим сказав, що її коханий загинув…

Захисника поховали на Лісовому кладовищі у Києві. У Євгенія залишилися бабуся, мама та наречена.

За роки служби він був нагороджений відзнаками «За мужність» II ступеня, «За взірцевість у військовій службі», нагрудним знаком «Учаснику АТО».

Фото, на якому Алла тримає руку Євгенія в морзі, стало відомим у соцмережах та ЗМІ. «Я буду вічно тебе тримати за руку, мій Героє. І навіть якщо ти вже не з нами. Я ж обіцяла», – написала вона.