Шарлатанство на догоду Гітлеру чи реальні наукові дослідження: Чим займалося окультне товариство "Аненербе"

90 років тому, 1 липня 1935, була заснована одна з найзагадковіших дослiдницьких організацій, яку цiкавило, здається, усе: походження людини, народна медицина, астрономія, історія мови, скарби стародавніх курганів, відьомські процеси та конярство… А головне – парапсихологія, спіритизм, окультизм, які у Третьому Рейху офіційно було заборонено.

Насправді ореолу загадковості, а відтак і таємничості "Аненербе" (формально — "Німецьке товариство з вивчення стародавньої німецької історії та спадщини предків") надали журналісти уже в період після Другої світової війни. Нас завжди приваблюють напівтони, тож ефект недоговореності завжди справляв емоційний вплив на аудиторiю.

Саме так діяла преса країн-переможниць, коли вона висвітлювала діяльність товариства "Аненербе". Таємні історичні знання, експерименти над людьми, приховані досягнення у галузях природничих наук, доступ до древніх магічних знань. Такими та схожими тезами заманювали журналісти своїх читачів у післявоєнні роки. З часом запущені з легкої руки ласих до сенсаційних заголовків журналістів ці формулювання "пішли у народ" та стали міськими легендами.

Ми ж вам розповімо правду — як вона є. Тож не читайте цю статтю, якщо не хочете позбутися ще однієї чарівної байки, оповитої ореолом таємничості, адже усе явне втрачає романтичний ефект.

Проблеми відродження націй. Бісмарк створює Другий Рейх

Інтерес до магічних знань минулого разом з легендами про втрачені цивілізації та сеансами спіритизму своїми коренями сягає у сповнене романтизму ХІХ століття. Науковий бум, зокрема й історичних наук, сприяв підвищеному інтересу громадськості до цієї теми. Перші успіхи археології, які лише частково підтверджували давні легенди (найяскравішим прикладом стали розкопки Трої) розпалили в суспільствi жагу до історичних сенсацій.

В Німеччині була своя атмосфера. Наполеон III зазнав військової поразки і потрапив у полон, у Парижі — чергова революція… А Пруссія приєднує себе Ельзас і Лотарингію, королівства Саксонію, Баварію і Вюртемберг. 18 січня 1871 року Отто фон Бісмарк проголосив створення Другого рейху, де Вільгельм I прийняв титул імператора (кайзера) Німеччини. Зусиллями канцлера Бiсмарка країна об’єдналася вперше за… Ось тут постає перша проблема суперечностей науки та суспільних запитів. Річ у тому, що насправді у 1871 році ніякого відродження єдиної німецької держави не відбулося. Схожу проблему паралельно переживала й об’єднана Італія, яка мала дуже опосередковане відношення до давньої Римської імперії.

Iз розрізнених маленьких і не дуже територiй Бісмарк з’єднав єдину державу. Серед цього строкатого населення справді можна знайти схожу мову, фолькльор, традиції — але Священну Римську імперію сюди можна було притягти лише за вуха. Так і почали з’являтися легенди про "золотий вік німецької нації", який, очевидно існував, у доісторичні часи (бо ж історія такого не пам’ятає). І вже згодом ці легенди дуже сподобалися одному австрійському художнику, а також іншим мільйонам добровольців, які зголосилися воювати за справу "великої Німеччини" ще у Першій світовій війні — i в подальшi десятерiччя.

"Прародителi цивілізації" — Гітлер і Гіммлер вивчають історію

Коли Гітлер прийшов до влади, ідея, що німецька нація єдина змогла зберегти "чистоту давньої арійської раси – прародительки людської цивілізації на Землі" стала державною ідеологією. Загони СС (воєнізовані формування Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії НСДАП) – суміш партійної силової структури та державного силового інституту — мали стати прообразом чистоти раси. До їхнiх лав відбирали лише людей, які строго відповідали цій расовій теорії.

За таких обставин не дивно, що саме керівник СС, рейхсфюрер Генріх Гімлер вирішив заснувати товариство, яке б надало наукове обґрунтування усім цим теоріям. Є версія, що таким чином хитрий райхсфюрер вирішив посилити свої позиції в найближчому колі Гітлера, який любив на закритих зустрічах своїх найближчих соратників роздумувати про велику історію арійської раси. Тепер же в Гіммлера могло б з’явитися чимало цікавого матеріалу, про який можна було поговорити з фюрером.

Спадщина предків, яку потрібно було дослідити

Так 1 липня 1935 року, за організаційного сприяння СС та особисто Генріха Гіммлера, в Нiмеччинi виникло науково-навчальне товариство "Спадщина предків". Найменування говорило саме за себе – завданням "Аненербе" було якомога глибше дослідити історію, культуру та традиції німецького народу. Проте, як відомо, кадри віршують усе. Перший керівник товариства Герман Вірт – голландський вчений, до ідей якого було досить скептичне ставлення у формальній науці. Проте йому вдалося повністю знайти себе у расовій теорії рейху. З його подачi cаме доведенню переваги арійської раси й були присвячені дослідження "Аненербе".

З 1937 року товариство "Аненербе" було підпорядковане СС. Гіммлер був проголошений куратором спільноти. Змінилося керівництво – новим президентом став Вальтер Вюст, декан філософського факультету Мюнхенського університету. Генеральним секретарем (тобто фактичним організатором діяльності) "Аненербе" став Вольфрам Зіверс, до персони якого ми ще повернемося. Тоді ж оновили й статут товариства. Відповідно до нього, основними цілями діяльності "Аненербе" було:

• Дослідити простір, дух та діяння нордичної індоєвропеїстики
• Втілити результати дослідження в життя та донести їх до німецького народу

Генріх Гіммлер діє з розмахом

До участі в дослідженнях запрошували усіх громадян Рейху. В 1939 році президентом товариства став сам Генріх Гіммлер, "Аненербе" стало структурним підрозділом СС і отримало необмежене фінансування усіх своїх проектів, автором яких часто був сам керівник СС. Асигнування в "Аненербе" сягали близько мільйона рейхсмарок на рік. А діяльність "Аненербе" з цього моменту перестала обмежуватися суто дослідженням німецької історії, вийшовши на масштаби усієї iндо-арійської спільноти (зараз її називають iндоєвропейською, а це — предки більшості населення світу). Члени товариства "Аненербе" отримали можливість кар’єрного зростання у німецьких університетах та інших наукових інституціях.

Є версія, що теми для досліджень виникали в ході розмов Гіммлера з Гітлером. Звідси такі оригінальні напрямки як пошук золота у німецьких річках або намагання вивести витривалого східного коня.

Гіммлер був i натхненником ідеї заміни "насадженого арійській расі ззовні християнства" на древні арійські культи. Але для цього їх потрібно було знайти. У пошуках "арійських предків", стародавніх знань та загублених скарбів "Аненербе" організувало до десятка експедицій — на Близький Схід, у Скандинавію, Болівію, Тибет і Парагвай.

Починало свою діяльність "Аненербе" з п’яти дослідницьких центрів, які зосереджували свою діяльність в основному на історії, філології та етнографії. Та за десять років бурної діяльності товариство розширилося до 45 дослідницьких установ. Ось що означає відповідати очікуванням фюрера. Проте про наукову цінність досліджень тут не йдеться.

Досліди над людьми та військові злочини: чому діяльність "Аненербе" зацікавила прокурорів на Нюрнберзькому процесі

Найтемнішою сторінкою історії "Аненербе" є дотичність до експериментів над людьми, які члени товариства здійснювали у концентраційних таборах. Так, у таборі Дахау Зигмунд Рашер експериментував зі зміною гіпертонічного тиску. Він це робив на замовлення Люфтваффе – німецької авіації. Через такі експерименти (а власне — тортури) пройшли близько 500 полонених, частина з яких в результаті померли.

Важливо Де "зник" Гітлер — в Аргентині чи Бразилії, і навіщо Сталін шукав особистого стоматолога фюрера

Август Гірт у концентраційному таборі Нацвайлер-Штрутгоф випробовував на людях хімічну зброю. Він же навмисне вбив 80 людей, щоб передати їх скелети університету у Страсбурзі.

Нюрнберзький трибунал не засудив "Аненербе" як організацію, проте було звинувачено окремих її членів. Зокрема у справі лікарів проходив Вольфрам Зіверс, якого за експерименти на людях засудили до страти.

Від Карелії до Тибету: у пошуках стародавніх арійців та їх таємниць

Найбільш вкритою різноманітними конспірологічними теоріями досі є робота товариства "Спадщина предків" у сфері археології. До "Аненербе" часто зверталися археологи, яким не вистачало фінансування для реалізації своїх проектів. Тому в рамках діяльності "Аненербе" в різних точках Європи справді було проведено якісні наукові дослідження пам’яток — як кам’яного віку, так і пізнього Середньовіччя. Також було проведено ряд етнографічних експедицій, зокрема до фінляндської частини Карелії, де були записані звичаї місцевих племен — вони, на думку науковців "Аненербе", могли мати відношення до давніх звичаїв нордичної раси.

Як вже згадувалося, окрім цього "Аненербе" організовувало експедиції своїх найзатятіших фанатиків у різні частини світу – від Ісландії до Близького Сходу й Тибету, де вони шукали докази існування найдавнішого нордичного письма (за таке намагалися видати наскельні малюнки у Швеції), ключової ролі нордичної раси у формуванні Римської імперії (дослідження римських фортець від Румунії до Іраку) та навіть свідчень, які б могли довести теорію, що Будда – це нащадок давніх арійців, які нападали на Японію та Китай понад чотири тисячі років тому. Звiсно, зараз офіційна наука спростувала більшість цих теорій.

Вiдзначимо, що поїздки представників "Аненербе" старовинними місцями та музеями окупованої Європи часто завершувалися мародерством культурних цінностей. Долучилося "Аненербе" й до дослідження старожитностей України, зокрема в Криму (де було, за свідченнями, 18 діючих дослідницьких установок "Аненербе"). Проте більшість їх результатів були втрачені в результаті бойових дій.

Чи була тут наука?

Загалом історія "Аненербе" – це зразок існування науки в умовах тоталітарного режиму, який взяв на озброєння ідеологічний фанатизм. З однієї сторони, режим вкладався у науку й зробив можливими дослідження, які раніше були недоступними для багатьох ентузіастів. З іншого боку, можливість зробити швидку кар’єру, догоджаючи режиму, сприяла залученню до роботи наукового товариства осіб, яких зараз би назвали "фріками" від науки та які готові були підтвердити найнеймовірнішу фантастичну теорію, аби лише догодити нацистській верхівці.

Товариство "Аненербе" є демонстрацією цинізму та жорстокості нацистського режиму, який вважав можливим проведення наукових експериментів на живих людях. А після війни стало модним шукати усілякі містичні епізоди у тих чи інших галузях активності нацистів: сам режим давав для цього достатньо підстав. Можливо, верхівка Рейху справді вірила у всіляку древню магію. А діяльність "Товариства вивчення історичних старожитностей" – це просто скарб для шукачів такого роду сенсацій. Тому діяльність "Аненербе" й обросла різними легендами й теоріями, які не завжди мають відношення до реальності.

Насправді ж, окрім ідеологічної діяльності, творінь усіляких фріків та відвертого окультизму, "Аненербе" займалося й реальною наукою. І ці його здобутки важливо використати сучасним вченим для подальшого розвитку науки, яка базується на об’єктивних фактах — тобто справжньої науки.