Том Гіддлстон: «Ми щодня живемо у невизначеності і тому маємо жити якомога повніше». Інтерв’ю Viva!

«Життя Чака», яке стартує в кінотеатрах України 17 липня, зняв режисер Майк Фленеґан, який раніше вже екранізував такі твори Кінга, як «Гра Джеральда» і «Доктор Сон», а зараз працює над серіальною адаптацією циклу романів «Темна вежа». І ось що Фленеґан каже про цю повість: «Якщо поглянути на творчість Стівена Кінга, особливо на такі твори, як «Втеча з Шоушенка» та «Зелена миля», то стає зрозумілим, що він завжди демонстрував неймовірно гуманістичний підхід до оповіді та охоплював ще багато жанрів, крім горору, котрий його прославив. Ба більше: якось Кінг сказав, що навіть горор у його історіях не може існувати без любові та надії. Його постійні читачі про це знають. Ми відчуваємо красу навіть у найтемніших його романах. Кінг завжди вкладав у роботу своє серце, та я не можу пригадати жодної іншої його історії, де це серце, радість, щирість і гуманізм були б настільки виражені, як у “Житті Чака”».

Здатність передати цю радість на екрані була для режисера ключовим критерієм для добору актора на головну роль. І ось чим Фленеґана підкорив саме Том Гіддлстон: «Коли він прочитав сценарій, то одразу захотів поговорити. Ми зідзвонилися і розмовляли здебільшого про концепцію радості та про те, що Том хотів, щоб його дитина – тоді ще немовля – відчувала цю радість у світі. Тоді я й зрозумів, що знайшов свого актора» (Гіддлстон вперше став батьком у жовтні 2022-го, а цього червня вони із дружиною, акторкою Заві Ештон, оголосили, що чекають на другу дитину, – ред.).

«Життя Чака» розповідає історію Чака Кранца, звичайного бухгалтера, чиє життя, здавалося б, нічим не примітне. Проте одного дня його ім'я починає з'являтися буквально всюди: на банерах, у радіоефірі, на вікнах будинків, супроводжуючись дивними привітаннями. Розпочинаються чутки: якщо Чак помре, разом із ним загине увесь світ. Ця незвичайна загроза кінця світу стає тлом для глибокого дослідження життя героя. Сюжет розгортається у зворотному хронологічному порядку, дозволяючи нам познайомитися з Чаком у різному віці. Дорослого героя зіграв, власне, Гіддлстон, а його молодші версії – Джейкоб Трембле, Бенджамін Паяк та Коді Фленаган.

В ексклюзивному інтерв’ю для Viva! Том Гіддлстон розповів про роботу над фільмом, що зокрема включала неймовірний танцювальний досвід, і поділився глибокими думками про життя.

– Томе, з чого почалося ваше знайомство із «Життям Чака» – зі сценарію чи з книги?

Зі сценарію. Я пам'ятаю, як читав його на Великдень 2023 року, і як глибоко він вразив мене емоційно. Він про те, що життя коротке, і ми просто повинні брати його обома руками. Ми щодня живемо у невизначеності, і саме тому маємо жити якомога повніше. І Чак, мій герой, сприймає життя саме так.

– Ким саме є Чак і чому він такий важливий для всесвіту – одна з таємниць сюжету. Ми бачимо його в різні періоди життя у виконанні різних акторів, але розкажіть саме про вашого Чака.

Я зіграв Чака в середньому віці. Він – бухгалтер, який живе цифрами. Але при цьому у школі він був чудовим танцюристом, та ви б ніколи про цей не подумали, вперше побачивши дорослого Чака. Ви б помітили сірий костюм, оксфорди – «броню» бухгалтера. І навіть не запідозрили б, що він був чудовим танцюристом, і що справді любив танці, і що танцювати його навчила бабуся на своїй кухні. Усі ці деталі, вся ця глибина та діапазон – ви б цього не знали. І я вважаю, що це стосується кожного з нас. Я вірю, що у всіх нас існує цей непомітний ззовні і абсолютно унікальний внутрішній всесвіт.

Я думаю, що мій герой перебуває у переломному моменті – в одному з тих моментів життя, які він пам'ятатиме, коли озиратиметься назад. У стрічці є метафора про те, що життя кожної людини – наче сузір'я, і є певні моменти, які будуть найяскравішими, як окремі зірки. Часто ці моменти бувають дуже буденними. Вони не подаються в подарунковій упаковці з бантом. Про них не сповіщають і не прикрашають їх гірляндами. Вони просто приходять – і вони чарівні, і ви їх ніколи не забудете. Подорож Чака крізь життя сповнена страждань і втрат, і все ж є ці моменти життєвої сили та присутності.

– Та все ж, за всієї радості та яскравості, це історія про кінець світу…

Іноді здається, що світ котиться в пекло, що він сповнений болю та страждань. І це так. Але все одно в ньому є моменти глибокої радості та зв'язку! І «Життя Чака» саме про це. У цій історії є глибокий оптимізм.

– Ті, хто вже бачив стрічку, просто у захваті від вашої танцювальної сцени. Розкажіть про неї.

Її поставила Менді Мур (хореографка, яка найбільш відома за роботою над фільмом «Ла-Ла-Ленд» та танцювальними номерами для туру Тейлор Свіфт Eras Tour, – ред.). Я взагалі люблю танцювати. Але ніколи раніше не танцював на такому рівні.

– Скільки часу ви репетирували?

Мені довелося за шість тижнів вивчити весь базовий режим чи не будь-якого танцювального стилю. Ми танцювали джаз, свінг, сальсу, ча-ча-ча, чарльстон, боса-нову, польку, квікстеп, самбу. Я не можу навіть все пригадати... Ніколи, мабуть, не вчив нічого з такою інтенсивністю.

– Чи є у цій сцені якісь відсилання до класичних танцювальних номерів?

Ми намагалися віддати шану всьому, що теоретично могло б вплинути на Чака. Тож, можливо, ви побачите там трохи Джина Келлі (актор і танцюрист, що зіграв головну роль у класичному кіномюзиклі «Співаючи під дощем» (1952), – ред.) або Фреда Астера та Джинджер Роджерс (легендарна пара танцюристів епохи «Золотого сторіччя» Голлівуду, – ред.). Ну і, безумовно, там є «місячна хода» Майкла Джексона, адже Стівен Кінг буквально вказує її у тексті.

– Чому, на вашу думку, ця сцена так сильно впливає на тих, хто її бачив?

Сірий чоловік у сірому костюмі та сірій краватці йде на важливу зустріч. Та раптом чує барабани вуличних музикантів. І він просто ставить свою сіру валізу на землю і раптом починає рухати стегнами під ритм тих барабанів. Ймовірно, він тепер запізниться на ту важливу зустріч, та в моменті це не має жодного значення. Він просто починає рухатися – і у цьому стільки свободи, радості, сили та життя!

– Попри всі репетиції, чи багато ви імпровізували під час знімань?

Кожного дубля щось траплялося незаплановано або випадково – мої окуляри могли впасти, або краватка летіла не в той бік, – і ми завжди це використовували. Завжди. Знаєте, під час знімань я буквально пропалив дірки у своїх черевиках. Я танцював на розпеченому асфальті в Алабамі, і коли ми закінчили, крізь підошви було видно мої шкарпетки (Сміється).

– Ну і наостанок: якби вас просто спитали «Хто такий Чак Кранц?» – що б ви сказали?

Чак – бухгалтер, який всередині є танцюристом. Чак багатогранний, і він тут, щоб показати нам, що ми також багатогранні. І щоб ми пам'ятали про безмежні можливості, з якими ми всі народжуємося.