Без укриттів і шансів: як безпілотники змінюють правила виживання в прифронтових містах України

Літній наступ Росії перетворив повітря над сходом України на простір постійної загрози. Безпілотники — розвідники, ударні й вибухові — стали головним інструментом російської тактики. Від них не рятує навіть ніч: тепловізори дозволяють полювати в темряві. Все, що рухається навіть за десятки кілометрів від фронту, — під загрозою ураження.

Про це пише The New York Times.

На лінії зіткнення військові намагаються втримати оборону під постійними атаками. Українські солдати повідомляють, що найбільший ризик виникає саме під час пересування — від позиції до позиції. Старший лейтенант Євген Алхімов із 28-ї механізованої бригади каже: бункери дають відносний захист, але шлях до них часто стає смертельно небезпечним.

Комбінація дронів та авіаударів має руйнівні наслідки. Військові кажуть: коли є дерева або чагарники, ще можна сховатися. Коли ж місцевість відкрита — рухатись майже неможливо.

Цивільні — в ще більшій небезпеці. У Куп’янську, Покровську та Костянтинівці залишаються тисячі жителів, більшість — літні люди або люди з інвалідністю. Вони часто відмовляються евакуюватися, поки мають доступ до їжі й води.

“Майже щодня ми маємо втрати серед мирного населення”, — розповідає Ліана Щербина, керівниця гуманітарного центру “Проліска2 в Харківській області. Вона координує евакуації з прифронтових міст і сіл. У травні, під час вивезення людей з Куп’янська, її команда змушена була лягати на землю — над головою кружляли дрони.

86-річна Віра Шапка, композиторка й членкиня Спілки художників України, не поїхала, навіть коли рятувальники повернулись за нею знову. Подібні історії — десятки: одні не можуть поїхати фізично, інші — психологічно.

На дорогах гуманітарні машини майже не зупиняються — надто великий ризик. Дрони-камікадзе з FPV-системами (вид від першої особи) вражають навіть пересування. Допомагає тільки техніка радіоелектронної боротьби — глушники сигналу. Але й вони не гарантують безпеки.

На деяких ділянках фронту встановлюють мережі над дорогами, щоб зменшити ризик ураження. Проте й це — тимчасове рішення.

“Найбільший страх — загинути разом з евакуйованими”, — зізнається Щербина. “Ми просимо людей їхати зараз, поки ще можемо це зробити”.

Наступного ранку, близько 5-ї години, під час спроби евакуації поранених, броньовану машину українських військових вразив прямий вогонь.

“Наша машина вигоріла повністю”, — розповів Павло Юров, військовослужбовець з пресслужби бригади.

Усі, хто перебував усередині, встигли врятуватися — бійці вискочили з бронемашини та кинулися в бліндаж. Та і він невдовзі опинився під обстрілом — мінометним і з дронів.

Згодом на позицію прибула інша машина, яка й евакуювала особовий склад.

Поки російський наступ на сході посилюється, українські військові та цивільні в розширеній зоні небезпеки живуть із єдиним завданням — протриматися та вижити під шквалом атак із повітря.

Поблизу лінії фронту складно розміщувати сучасні системи ППО, як-от Patriot, через високу загрозу їхнього знищення. Тому українські солдати змушені покладатися на радянські кулемети, зокрема ЗУ-23, які буксирують з позиції на позицію. Щоб не бути виявленими, розрахунки ховають зброю під брезентом, а стріляють тільки в останній момент, швидко змінюючи позиції.

Завдяки дронам війна набула нового характеру — вона стала більш точною, але й жорстокішою. Збільшується не лише кількість атак, а й кількість втрат серед як військових, так і цивільних. У цих умовах навіть гуманітарні місії — це вже бойові операції.

Раніше ми писали, що український майор Олег Ширяєв розробив інноваційний захисний костюм для ефективного захисту солдатів від небезпеки атак дронів. Ця передова розробка має на меті захистити його побратимів від небезпечних металевих осколків і вибухових ефектів.