Чому вчителів рідко карають за булінг: як захистити права дитини

У червні Дніпровський апеляційний суд оштрафував учительку гімназії за цькування 14-річної учениці. Попри всі закони, наукові конференції, круглі столи, попри купу рекомендацій та активне громадське засудження, шкільний булінг залишається проблемою. Це визнала і освітній омбудсмен Надія Лещик. В інтерв’ю "РБК-Україна" вона заявила про зростання кількості звернень щодо насильства та жорстокого поводження з дітьми в закладах освіти, в тому числі з боку дорослих. Навчальний рік позаду, але й новий уже не за горами.

Про те, що стаття 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення є актуальною, свідчить і Єдиний державний реєстр судових рішень. Більшість розглянутих судами протоколів щодо булінгу стосувалися взаємин між дітьми, однак адміністративні провадження, порушені стосовно вчителів, також зустрічаються нерідко. Як складається судова практика щодо порушень з боку вчителів, що треба врахувати, щоб захистити права дитини, з’ясовувала журналістка Коротко про.

Аутодафе для «єретички»

Історія, що стала предметом дослідження Дніпровського апеляційного суду, дуже не типова: сумлінна учениця, староста у своєму 8-му класі довірила вчительці особисту таємницю – вона вважає себе лесбійкою.

У 14 років гормональні революції – це природне явище, психологи радять не робити завчасних висновків, а чуйно поговорити з дитиною про її думки, відчуття, а може навіть тривожності. Проте вчителька вчинила різко навпаки – вичитала учениці, що такого не існує, що це психічне захворювання, яке треба лікувати, і коли людина думає про таке, то вона ненормальна.

«Виховна бесіда» справила враження – дівчинка впала в пригнічений стан, кілька днів була на лікарняному. А коли повернулася в клас, була піддана справжньому аутодафе – моралізаторка відсадила її за окрему парту, викликала дівчину з іншого класу, яка мала грати роль свідка, публічно засуджувала та соромила, довівши «єретичку» до панічної атаки. Цю поведінку "інквізитора" один зі школярів записав на телефон, аудіозапис вів також ще один школяр.

За дівчину заступилася старша сестра, звернувшись до поліції. І от – суттєвий момент: попри всю очевидність нехтування правами дитини і просто основами людяності, суд першої інстанції адміністративну справу закрив, не побачивши в діях учительки ознак правопорушення. Адвокат Катерина Калініченко, яка представляла інтереси потерпілої в апеляції, розповіла, що суддя навіть не надав дівчині слово. Геть пригнічена, вона так і просиділа мовчки, тримаючи в руках висновок психолога про завдану моральну шкоду. Цей висновок також виявився нецікавим для Самарського районного суду Дніпропетровська.

Не доведено - не порушник

Закриваючи адміністративне провадження, Самарський районний суд базувався суто на поліцейському протоколі, а точніше на його «білих плямах»: «…суть адміністративного правопорушення викладена без конкретизації об`єктивних ознак складу адміністративного правопорушення.., в протоколі не зазначено, які саме насильницькі дії були вчинені порушником по відношенню до потерпілої, які наслідки викликали вказані дії у потерпілої і чи були вони взагалі, чи мало діяння систематичний характер…».

Акцентуємо на цьому увагу, бо така відмова визнавати булінг з боку педагога характерна для багатьох аналогічних справ. Ця ж сама підстава фігурувала в рішеннях Бережанського районного суду, а потім Тернопільського апеляційного суду щодо вчительки початкових класів, на яку заяву про цькування дітей написали кілька батьків. Також у постанові Березнегуватського райсуду Миколаївської області, який виправдав вчителя математики на підставі того, що в протоколі не була доведена «наявність наслідків та спричинення шкоди психічному або фізичному здоров`ю потерпілій».

- Все потребує доказів. В ідеалі після звернення про булінг до адміністрації школи має зібратися спеціальна комісія, склад якої затверджується на початку навчального року. Ця комісія мусить перевіряти факти, збирати докази і винести рішення. Протокол засідання комісії передається до поліції, якщо батьки написали заяву. Повідомити поліцію про підозру на булінг має і дирекція школи. Зі свого боку поліція також повинна збирати докази – шукати можливі аудіо чи відео інциденту, опитувати свідків, визначати час і місце події, збирати документи про понесену потерпілим шкоду, - каже адвокат Роман Бондаренко.

Батькам самим доводиться бути слідчими

На практиці все часто відбувається на емоціях. Батьки приносять у школу заяву на вчителя, зчиняється скандал, пишеться заява до поліції, а та складає суто формальний протокол і передає його в суд. При цьому поліцейські часто самі не знають, що саме має бути в протоколі, які матеріали треба до нього долучати. Наприклад, постанову щодо вчительки молодших класів у Бережанах на Тернопольщині писав дільничний офіцер, який, з точки зору суду, навіть не пояснив, які саме дії педагогині треба вважати булінгом.

Тому адвокат радить вирішувати питання, що називається, на холодну голову - самим збирати докази неправомірної поведінки вчителя або найняти на допомогу юриста.

- Треба зафіксувати час та дату подій, відстежити, щоб це було внесене до поліцейського протоколу, записати імена вчителів, учнів або батьків, які могли бути свідками і яких має опитати поліція. Має бути висновок психолога про заподіяну дитині шкоду. Його також треба долучити до матеріалів, що передаються до суду.

Роман Бондаренко звертає увагу, що вагомим доказом булінгу є відео- або аудіозапис події на уроках. Але в школах часто заперечують правомірність таких зйомок без згоди на це вчителя.

- Це неправда. Якщо ведеться запис правопорушення, то дозвіл порушника не вимагається. У Конституції закладена норма, що інформація без згоди забороняється, крім випадків, коли йдеться про захист прав людини. Грубо кажучи, якщо хтось когось вбиває, то не треба просити: можна, я зніму, як ви будете вбивати?

Історія із Дніпра про «сексуальне збочення» розкрила ще один суттєвий момент: суд першої інстанції (у інших справах так само) наполягав, що булінг повинен мати систематичний характер дій. Дніпровский апеляційний суд зазначив, що згідно зі змінами до Закону «Про освіту» від 6 червня 2024 року систематичність виключена з типових ознак булінгу. Тобто навіть одна витівка вчителя, що завдала дитині шкоди, є правопорушенням.

- Звичайно, в будь-якому разі краще заладнати конфлікт, ніж доводити справу до суду. Але карати винних потрібно. Покарання існує не тільки задля покарання, а й виконує виховну функцію. Надалі людина буде вже думати, де їй треба стриматися.

Штраф, не співрозмірний з травмою

В історії з 14-річною школяркою правда перемогла. Апеляційний суд вислухав і саму дівчину, і дослідив висновок психолога, врахував усі характеристики і взяв до уваги процесуальні порушення, допущені першою інстанцією. Вчителька оштрафована на 850 гривен і має сплатити ще 605 гривень судового збору.

У соцмережах обурюються, що таке покарання не співрозмірне з травмою, нанесеною дитині. А ще коли врахувати, що сім’я школярки витрачалася на адвокатів... У грудні 2024 року освітня омбудсменка Надія Лещик говорила про потребу підвищити штраф за булінг до 10 000 гривень, але поки невідомо, чи отримала ця пропозиція розвиток. Так само як ідея виключати таких педагогів із освітнього процесу.

- Втрати вчителя від рішення адміністративного суду суто репутаційні. Немає жодної правової норми, яка дозволяє звільнити вчителя саме через булінг. Хоча окремі такі рішення ухвалюються, - каже психолог і юрист Лілія Орел.

Але можуть бути і провокації

На переконання експертки, багато конфліктів могли б вирішитися у позасудовий спосіб – елементарним шляхом вибачення і визнання неправоти.

- Але починає працювати чисто людський фактор – кожна сторона вважає, що вона має рацію, кожна чекає першого кроку від іншої сторони. Що стосується інциденту в Дніпрі, то я думаю, що вчителька зреагувала не на дівчину, а на сам факт, що хтось може бачити своє особисте життя інакше, ніж вона. Можливо, хотіла попередити якісь наслідки не тільки для дівчини, а й для всього класу. Хоча, звісно, це її не виправдовує, - продовжує Лілія Орел.

Лілія Орел вважає, що має бути сказане слово і на захист вчителів.

- У кожному окремому випадку треба добре розбиратися. До мене приходять педагоги, які скаржаться, що стали жертвами провокацій. Діти підбурюють їх на емоційну реакцію, знімають це на мобільний телефон, а потім викладають у соцмережі чи несуть батькам. І далеко не завжди керівництво закладу підтримує підлеглого, навіть знаючи, що він був спровокований. Часто кажуть: це ваша проблема і ваша відповідальність. За будь-яких обставин треба вислуховувати дві сторони, ще краще і свідків.

Лілія Орел каже, що важко відповісти на питання, чому вчителі можуть ображати дітей або ведуться на провокації. Можливо, втома, професійне вигоряння, нетолерування, можливо, загальний «наелектризований» стан суспільства…

- Я завжди рекомендую педагогам стати на паузу, коли вони відчувають, що можуть відпустити емоції. Прошу пам’ятати, що вони дорослі й мають більше навіть адміністративного ресурсу, ніж дитина. Пауза - потім з’ясовувати ситуацію. Бажано за участю третьої сторони – керівника закладу, батька або мами. Має бути громовідвід, щоб запобігти «короткому замиканню».

Зверніть увагу

Що може вважатися булінгом

Одні й ті саме дії, ставлення до учнів батьки і вчителі часто розглядають під різними кутами. Наприклад, систематичні зауваження, попередження, погрози поганими оцінками «яжемами» можуть розцінювати як цькування, тоді як вчителі називають це дисциплінарними заходами. Межа може бути тонкою, але є певні орієнтири. Розрізняють: