Військові, суспільство чи влада: експерт розповів, хто візьме відповідальність за майбутнє України після війни

Про це він розповів у програмі «Діалоги» з Русланом Бортником.

За словами гостя програми, найнебезпечніший вихід із кризи зараз – це розсипання суспільства, адже навіть багато військових кажуть, що щойно можна буде, поїдуть за кордон. Як він пояснює, це означає, що навіть в умовах війни в суспільстві не народжуються соціальні суб'єкти, які би позиціонували себе як повоєнні терапевти, як ті, хто візьме це на себе.

«Еліта доживає, розраховуючи, що після війни збереже становище і продовжить дерибанити не на військових бюджетах, а на бюджетах відновлення. Ті, хто віддав свій обов'язок на війні або просто допомагав у тилу, починають планувати своє життя. Я часто чую про те, що треба виїхати, бо після війни тут уже нема що робити. Від управлінців я чую лише одне: нам мають допомагати на Заході, мають бути якісь програми, якісь гроші. У мене тоді питання – а хто суб'єкт розвитку України після війни? Тобто та соціальна сила, яка рухатиме і розвиватиме далі українське суспільство та Україну? І це, на мою думку, найсерйозніший виклик в історії. Ми насправді не знаємо, як бути і жити після війни, ми просто хочемо опинитися у просторі після війни, щоб більше ніщо не загрожувало життю. Але як жити, ми не знаємо», – пояснює Андрій Єрмолаєв.

На думку експерта, це виглядає так, ніби ми в океані в умовах дикого шторму, плавати вміємо, але остання надія – якась твердиня, тому ми радіємо першому образу острова. Однак, підкреслює він, ми навіть не замислюємося про те, що це за образ: скеля, за яку можна тільки триматися, родюча земля, де можна жити, чи острів із хижаками та людожерами, які становлять ще більшу небезпеку, ніж океан.

«Допливти і зачепитися за твердиню будь-якою ціною, але ми не знаємо, що там. Мені здається, це і є характеристикою цього моменту. Ми не знаємо і не робимо зусиль. Немає суб'єктної волі побачити та поставити завдання, сформулювати цілі життя після війни», - підсумовує Андрій Єрмолаєв.