Лише “вчора” з’явився: науковці виявили один із наймолодших видів ссавців на планеті

Норвезький лемінг визнаний одним із наймолодших ссавців на Землі. Цей вид відокремився від свого найближчого родича – західносибірського лемінга приблизно 35 тисяч років тому і за мірками науки це ніби "вчора". Сталося це під час піку останнього льодовикового періоду, повідомляє Discover Magazine. Такий короткий в еволюційному масштабі термін робить його рідкісним прикладом швидкого видоутворення серед ссавців.

Дослідження, яке опублікували в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, провела міжнародна команда з Центру палеогенетики та кафедри зоології Стокгольмського університету. Вчені секвенували повний геном дев’яти сучасних лемінгів і двох викопних зразків, щоб встановити генетичну історію виду. Один із найцікавіших результатів – повна відсутність схрещування між норвезьким і західносибірським лемінгами. Це виняткова ситуація, оскільки зазвичай близькі види, що населяють схожі регіони, мають хоча б часткове спільне генетичне походження.

“Наші висновки свідчать про те, що норвезький лемінг є одним із ссавців, що еволюціонували найновіше, відокремившись від свого спорідненого таксона на надзвичайно малій часовій глибині. Після цього ці види, здається, залишалися ізольованими, оскільки ми не знаходимо жодних ознак схрещування між ними”, – коментує постдокторантка Едана Лорд зі Стокгольмського університету.

Норвезький лемінг є важливою складовою екосистеми Фенноскандії, зокрема, як основне джерело їжі для хижаків, серед яких навіть зникаючі види, такі як песець. Крім екологічної цінності, лемінг вразив учених своїми генетичними особливостями: у його геномі виявили сотні мутацій, пов’язаних із кольором хутра, метаболізмом жиру та поведінковими адаптаціями.

“Це також дуже цікавий вид з еволюційної точки зору, який досі не вивчався за допомогою геноміки. Наше дослідження починає заповнювати цю прогалину”, – говорить дослідник зі Стокгольмського університету Давід Діес дель Моліно. 

Яскраве чорно-жовте забарвлення шерсті – одна з ознак, яку науковці пов’язують з успішною адаптацією до життя у суворих північних умовах. Норвезькі лемінги демонструють високу активність навіть узимку, що дозволяє їм виживати у складному середовищі та уникати хижаків.

Робота також допомогла класифікувати ще одну групу лемінгів – східносибірських (Lemmus paulus). Це доповнило сучасну картину еволюційного поділу в межах роду Lemmus. За словами професора еволюційної генетики Лава Далена, дослідження стало кроком уперед у розумінні процесу видоутворення. Воно відкриває перспективи для подальшого аналізу генетичних змін у минулому та взаємозв’язків між геномом і навколишнім середовищем.

Нещодавно повідомлялося про єдину відому групу наземних хребетних, яка збереглася в епіцентрі падіння астероїда, що знищив динозаврів. Ними є нічні ящірки родини Xantusiidae. Як і у випадку з норвезьким лемінгом, саме генетичний аналіз дав змогу реконструювати історію виживання та адаптації виду.