Телескоп Джеймса Вебба виявив галактику-медузу, яка блукає космосом

Астрономи за допомогою телескопа «Джеймс Вебб» виявили у глибокому космосі рідкісну галактику, схожу на медузу.

Медузами називають галактики, які мають довгі хвости з газу та молодих зірок, що утворюються та витягуються під впливом зовнішнього тиску. Виявлена галактика знаходиться на відстані 12 млрд світлових років від Землі. Світло від об’єкта, що отримав назву COSMOS2020-635829, йшло до нас приблизно 8 млрд років. Галактику виявив астроном Ян Робертс з Університету Ватерлоо, переглядаючи зображення, зроблені «Джеймсом Веббом».

На шляху до центрів щільних галактичних скупчень спіральні галактики стикаються з потоками гарячого газу, який заповнює розріджений міжгалактичний простір. В процесі руху ці потоки захоплюють газ і зірки всередині галактики, з яких формується довгий шлейф. Саме у таких хвостах відбувається формування нових зірок.

Проаналізувавши зображення, дослідники виявили симетричний зірковий диск, від якого тягнеться односторонній хвіст — ланцюжок ділянок активного зореутворення. Остаточно підтвердити статус галактики медузи вдалося, провівши спектральний аналіз додаткових спостережень, виконаних за допомогою обсерваторії «Джеміні».

Астрономи встановили, що довжина хвоста перевищує 20 тис. світлових років. Молоді зірки, що сформувались у цьому хвості, складають близько 1% від маси галактики. Їхній вік не перевищує 100 млн років. При цьому у самій галактиці триває зореутворення: за оцінками, у ній формуються приблизно 90 сонячних мас зірок на рік.

COSMOS2020-635829 набула статусу першої підтвердженої галактики-медузи з іонізованим газовим хвостом на такій великій відстані від Землі. За словами Яна Робертса, астрономи не знають, наскільки поширений цей тип галактик у глибокому космосі. 

Такий тип галактик дає змогу астрономам детальніше досліджувати еволюцію галактик і процес утворення зірок. Деякі галактики у щільних середовищах формують набагато менше нових зірок, ніж інші, розуміння причин цього має ключове значення для розуміння того, як змінюються галактики з часом. 

Результати дослідження опубліковані на сервері препринтів arXiv

Джерело: LiveScience