Блондин на прізвисько "Ракета": чим запамʼятався Іван Ракітич

"Для мене кожен день — це задоволення, якщо я граю у футбол", — писав Ракітич у своїй колонці Player’s Tribune у 2017 році, будучи футболістом Барселони. 

Якщо сказати словосполучення "хорватський футболіст", імʼя Івана Ракітича буде в першій пʼятірці серед тих, які одразу спадуть на думку. Сьогодні 37-річний півзахисник оголосив про завершення карʼєри, яка тривала рівно 20 років. За цей час Ракітич встиг виграти чимало титулів і зібрати мішок різноманітних індивідуальних нагород. Найяскравіше Іван сяяв в Іспанії, де закохав в себе вболівальників Севільї, вписавши своє імʼя в історію андалусійського клубу. Утім, карʼєра Ракітича увібрала в себе багато різних цікавинок, про які і поговоримо нижче.

Син емігрантів 

Як і у більшісті хорватських футболістів свого покоління, дитинство Івана Ракітича припало на хорватську війну 1991-1995 років. Відтак, батьки майбутньої зірки європейського футболу емігрували до більше безпечної Швейцарії. Саме там, у невеличкому містечку Мелін поблизу Базеля, сімʼя Івана почала жити наново. 

Футбол прийшов у життя Ракітича у віці чотирьох років — його батько, Лука Ракітич, привів його до місцевої футбольної школи. Ракітич-старший сам мріяв про видатну футбольну карʼєру, але його доля склалася інакше. Утім, шалену любов до гри мільйонів він передав своїм дітям. І Іван вже у вісім років долучився до школи Базеля, де почав будувати свою карʼєру.

Міг грати за Швейцарію, але обрав Хорватію

Іван Ракітич активно розвивав свої футбольні скіли в академії Базеля і навіть почав заграватися за юнацькі збірні Швейцарії. У 2005 він дебютував за першу команду Базеля, а ще раніше почав залучатися за юніорські збірні Швейцарії. В ієрархії місцевих збірних Ракітич дійшов аж до команди U-21. Але все змінив тодішній головний тренер збірної Хорватії Славен Білич. Саме він поставив Івана перед найважчим вибором у житті…

"Я все життя прожив у Швейцарії, відчував відданість цій країні та хотів повернути їй те, що вона мені дала. Але моє серце билося за Хорватію…", — розповідав Ракітич. 

Однак не лише патріотичні відчуття мали вплив на фінальне рішення футболіста. Ракітич захоплювався збірною Хорватії зразка 1998 року. Ба більше, кумиром Ракітича був Роберт Просінечки. У тій таки колонці для Player’s Tribune Іван ділився думками з цього приводу:

"Моя мрія була дуже чіткою. Я хотів бути Робертом Просінечки. Тож мати можливість грати в Іспанії, як він, і бути призначеним капітаном Севільї – це було просто неймовірно", — писав Ракітич.

Так Хорватія отримала одного з найяскравіших півзахисників свого покоління.

Нуно-мотиватор: як собака вплинув на пенальті

З Іваном Ракітичем трапилася цікава історія. Одного разу він не реалізував пенальті, після чого отримав листівку від тещі. Її зміст був наступним: "Твій собака бʼє пенальті краще, ніж ти". Парадокс, але після того Ракітич 8 років не забив з 11-метровоі позначки. 

У березні 2023 року Ракітич на своїй сторінці у Facebook повідомив, що Нуно пішов з життя. Як виявилося з цього допису, пес мав велике значення для Івана: він навіть їздив із родиною футболіста у відпустку.

Ракітич — поліглот

Окрім звитяг на футбольному полі, Іван відзначився неабиякими успіхами у вивченні іноземних мов. Дитинство у Швейцарії дало йому не лише впевненість у собі та можливість розпочати футбольну карʼєру, а й збагатити свій мовний багаж. Окрім хорватської, Ракітич володіє німецькою, англійською, французькою, іспанською та італійською мовами. За його словами, це дозволило йому знайти швидке порозуміння із партнерами по Барселоні.

Був інвестором швейцарського клубу

І все ж, Швейцарія посідає важливе місце в житті Ракітича. Він володів клубом НК Пажде з того таки містечка Мелін, до якого його сімʼя емігрувала наприкінці 1980-х. Президентом цього клубу був вже вищезгаданий батько Івана — Лука Ракітич, а головним тренером — старший брат футболіста Деян.

Цікаво, що спочатку клуб мав назву Динамо Мелін, але в 1993 його переіменували на Пажде, що в перекладі з хорватської означає «друзі». Цікаво, що в часи, коли Ракітич грав за Барселону, футболісти та тренери Пажде Мелін часто практикували поїздки на домашні матчі каталонського гранду.

І хоча офіційно Іван Ракітич до цього швейцарського клубу стосунку не мав, у ЗМІ писали про те, що саме він надсилав батьку гроші на утримання Пажде. Щоправда, знайти інформацію про долю цього клубу сьогодні непросто — сайт вже неактивний, а останні пости в соцмережах датовані ще 2021 роком.

Збентежив громадськість поцілунком

Одна з найвідоміших історій, повʼязаних із Ракітичем — його поцілунок із партнером по Севільї Даніелем Каріссо. Це сталося у Турині в 2014 році, після того, як Севілья виграла фінал Ліги Європи проти Бенфіки. 

Утім, Ракітич тоді поспішив заспокоїти усіх, кого цей жест збентежив: "Він просто хотів поцьомати моє обличчя, але так сталося, що камера зловила цей момент. Це випадково, що ви ще від мене хочете", — пояснив хорватський футболіст у коментарі агенції AP. 

Мав прізвисько "Ракета"

За свою карʼєру Ракітич сумарно забив 125 голів. Один з них створив йому прізвисько "Ракета". Це сталося у матчі Ліги чемпіонів, коли Барселона, за яку грав хорват, перемогла Тоттенгем. Тоді Іван зловив мʼяч на ногу на лінії штрафного майданчику та потужним ударом загнав його прямісінько під стійку воріт суперника. Цей матч відбувся 3 жовтня 2018 року і завершився перемогою Барселони із рахунком 4:2.