Лазівка чи загроза? Як СЗЧ стало неформальним способом переведення і що буде далі

Лише за перші три місяці 2025 року понад 44 тисячі українських військовослужбовців самовільно залишили свої частини. І дехто з них пішов на такий крок не через небажання служити, а в надії покращити умови служби.

Випадки, коли військові використовують СЗЧ як альтернативу офіційному переведенню, не є поодинокими. Річ у тім, що звичайний процес погодження переведення через рапорт може тривати до пів року, і зрештою військовому можуть відмовити, посилаючись на недоцільність.

Чи справді СЗЧ є простішою "лазівкою" для переведення, аніж подання звичного рапорту? Чому така практика так чи інакше становить загрозу для армії? І чи бачать у Верховній Раді зворотну сторону медалі у декриміналізації СЗЧ? Відповіді на ці непрості питання зібрав "Телеграф".

Командири не хочуть відпускати

Формально будь-який військовослужбовець має право подати електронний рапорт на переведення. Від листопада 2024 року прослідкувати хід розгляду та дізнатися про результат можна через цифровий сервіс "Армія+".

Якщо військовий бажає перевестися з тилової частини до бойової, то його заява надходить прямо до Кадрового центру ЗСУ, який і приймає остаточне рішення. Утім, процедура переведення між тиловими, а тим паче між бойовими підрозділами, дещо складніша. У цьому випадку потрібна згода командира, який може відмовити, якщо вважає солдата придатним і незамінним для поточної посади.

Як говорить в розмові з "Телеграфом" Анна (ім'я змінено на прохання жінки), її чоловік має на руках офіційне розпорядження Генерального штабу від 28 грудня 2024 року про переведення. Однак, попри це, частина, з якої він мав перейти, надіслала офіційну відмову — переведення неможливе через напружену ситуацію на лінії зіткнення.

"Ми тричі заповнювали всі форми, реєстрували звернення на гарячій лінії Міністерства оборони, адвокат подав скаргу в Генштаб. Пізніше нам активно допомагала команда "Армії+" та команда Уповноваженої із захисту прав військовослужбовців. Та у відповідь на запити одне й те саме: не можуть перевести через напружену ситуацію на лінії зіткнення та нестачу особового складу в бригаді. Виходить, командири на місцях вирішують усе, а розпорядження можна просто ігнорувати", — говорить жінка. Її чоловік служить на Лиманському напрямку.

За її словами, відмову отримують і його побратими, навіть ті, хто виграв суди й має позитивне рішення. Отже, деякі підрозділи не хочуть "відпускати" солдатів, бо не мають ким замінити.

"Командирів також можна зрозуміти: підрозділ стоїть на лінії зіткнення, частину особового складу вибито, а тут надходить прохання про переведення. Він пише "недоцільно" — бо з ким йому тоді тримати оборону?", — говорить "Телеграфу" один з ветеранів ЗСУ.

"Приїжджай — оформимо"

Аби обійти тривалу й часом ненадійну процедуру офіційного переведення, військові почали пробувати інший спосіб — самовільно залишати частину з розрахунком пізніше влаштуватися в інший підрозділ.

"У мене було чимало таких випадків. Трапляються й цілком людяні причини для переведення. Наприклад, один боєць хотів служити поруч із сином, який був в іншій частині. Однак командир не хотів погоджувати запит, адже боєць гарно служив. Відтак військовий пішов у СЗЧ і згодом таки зміг перевестися куди хотів", — розповідає "Телеграфу" адвокат Приймальні УГСПЛ Роман Лихачов.

Один з військових, з яким поспілкувався "Телеграф", майже півтора року служив у механізованій бригаді. Хотів перевестися до іншого бойового підрозділу.

"Мені також приходили відмови. Хоча я вже мав підтвердження з боку іншої бригади, що вони готові мене взяти. Тоді мій друг каже: "Слухай, а чого ти мучишся? Приїжджай до нас, наш комбат нормально ставиться до таких випадків. Допоможемо все оформити". Розумію, що ризикував. Та іншого виходу не бачив", — говорить чоловік.

Цікаво, що рекрутери з різних бригад взялися активно відшукувати військових зі статусом СЗЧ і пропонувати їм переведення. Вони не лише беруть на себе всю "паперову" роботу, а й залучені до закриття кримінального провадження. Особливо відкриті до тих, хто обіймав пріоритетні посади, як-от водій. І в цих випадках підхід цілком логічний — краще мати бійця, ніж не мати і чекати, поки він попадеться на очі поліції чи ВСП.

Як саме військові отримують свій "другий шанс"?

Нагадаємо, якщо військовий пробув у СЗЧ до трьох діб — це адміністративне правопорушення. У такому випадку військовий просто повертається в частину, а далі його можуть притягнути до дисциплінарної або адміністративної відповідальності (наприклад, догана, штраф, арешт до 10 діб).

Відсутність понад три доби без поважних причин вважається злочином за статтею 407 Кримінального кодексу України. У цьому разі вже можна притягнути до кримінальної відповідальності, яка передбачає арешт, тримання у дисциплінарному батальйоні або позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Водночас, закон України від 20 серпня 2024 року № 3902-IX та подальші зміни передбачають, що військовослужбовець, який вперше вчинив СЗЧ або дезертирство, може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо він добровільно звернувся із клопотанням про повернення на службу і має письмову згоду командира частини.

Саме таким шляхом зазвичай йдуть військові, що вчинили СЗЧ задля переведення до іншої частини. Як правило, військова частина, яка готова взяти до себе військового, направляє повідомлення слідчому Державного бюро розслідувань (ДБР), який веде справу бійця щодо СЗЧ. Це фактично підтверджує готовність військового до продовження служби та наявність місця для нього. Відтак прокуратура отримує підстави ініціювати в суді клопотання про звільнення військовослужбовця від кримінальної відповідальності.

Якщо суд, розглянувши всі обставини та підтвердження (зокрема, згоду командира нової частини та добровільне бажання військового повернутися), ухвалює позитивне рішення, то військовослужбовець може офіційно перейти до нової частини.

Як розповідає "Телеграфу" адвокат Роман Лихачов, попри те, що такий судовий шлях має свої труднощі, він є найефективнішим, адже військовий гарантовано потрапляє до обраної ним частини.

Крім того, після переведення до нової частини військовослужбовцю поновлюють усі призупинені виплати. Єдине виключення — той місяць, коли боєць фактично перейшов у статус СЗЧ, а також весь період його перебування у СЗЧ. За цей час зарплата, премії та інші винагороди не нараховуються. Це є додатковим покаранням, що закріплене законодавчо.

Розвіюємо небезпечні ілюзії

Слід розуміти, що самовільне залишення частини є не лише особистим рішенням бійця, а ставить під загрозу всю бойову групу. Відтак, якщо один військовий обирає здійснити СЗЧ, інші залишаються з підвищеним навантаженням. Це порушує довіру, злагодженість і ставить під ризик життя побратимів. Попри об'єктивні труднощі з переведенням військових, нормалізація СЗЧ як "способу вирішення" тільки руйнує армію зсередини.

Крім того, навіть якщо військовослужбовець вирішує вдатися до самовільного залишення частини для переведення, цей шлях все одно не позбавлений труднощів. У випадку, коли боєць хоче повернутися не у свою частину, а в іншу, йому потрібно отримати письмову згоду тієї частини. А це вимагає як мінімум особистого візиту до цієї військової частини.

"І тут виникає головна проблема: людина не може туди доїхати, бо її затримають уже на першому блокпості. Ось у чому основна складність реалізації такого переведення. Повернутися можна як до своєї частини, так і до іншої, але завжди за письмовою згодою. А щоб цю згоду отримати, потрібно фізично доїхати до тієї частини або рекрутингового центру", — пояснює Лихачов.

До прикладу, військовий зі статусом СЗЧ перебуває у Львові, тоді як потрібна частина розташована в Рівному чи Києві (у пункті постійної дислокації). Він їде, щоб отримати письмову згоду, але його зупиняє патруль та перевіряє документи. Виявляють, що він в СЗЧ. Викликають ВСП (військову службу правопорядку), ті затримують і відвозять у так званий батальйон резерву. Резервні частини пріоритетно формують штурмові бригади. Тому навіть якщо військовий хоче повернутись у конкретну частину, далеко не факт, що він туди потрапить.

Частини резерву діють у всіх оперативних командуваннях. Відомо, що наразі їх збільшують (як за штатом, так і за чисельністю), щоб спростити та пришвидшити приймання військових, які виявили бажання повернутися на службу. Туди ж направляють військових, які вирішили повернутися із СЗЧ через застосунок "Армія+" за спрощеною процедурою повернення, яка діє до 30 серпня 2025 року. Після рапорту про повернення втікачів направляють до місцевого ТЦК або до зонального підрозділу ВСП, звідки скеровують до резервного батальйону. Також ця процедура діє і для тих, хто звертається особисто до ТЦК чи ВСП без використання застосунку.

"У резервні батальйони регулярно приїжджають представники з різних бригад, щоб добирати особовий склад до своїх підрозділів. Наприклад, приїжджає піхотна частина і забирає тих, кого вважає за потрібне. Один мій клієнт щойно повернувся в резервну частину, а вже за два дні його без пояснень направили до штурмової бригади", — розповідає юрист.

Повернення через резервний батальйон також пов’язане з необхідністю самостійно розв'язувати питання кримінального провадження. Якщо ж військовий повертається до конкретної частини й звертається до суду, то ДБР подає клопотання, суд приймає рішення про закриття справи — і процедура на цьому завершується. А ось у випадку резервного батальйону військовий мусить сам ініціювати закриття провадження: подавати заяви, збирати документи та підтвердження про повернення до служби. Цей шлях складніший у плані бюрократії й не дає таких гарантій, як рішення суду. Хоча й звернення до суду теж не завжди гарантує швидкої процедури, адже суди та ДБР перевантажені схожими справами.

Декриміналізація СЗЧ скоро завершиться?

У листопаді 2024 року заступник начальника Головного управління Військової служби правопорядку, полковник Олександр Гринчук, наголошував, що багато військових частин зацікавлені в тому, аби комплектуватися, зокрема, за рахунок військовослужбовців, які здійснили СЗЧ та бажають повернутися на службу.

"Зацікавленість є, алгоритм дій також. Тобто проводиться щось на кшталт рекрутингу. Тільки в цьому випадку не цивільного населення, а чинних військовослужбовців. І це навіть краще, бо військовослужбовець вже навчений, був у строю та виконував завдання", — сказав він.

В одному з підрозділів, з представником якого вдалося поспілкуватися "Телеграфу", командування чітко визначило не просувати СЗЧ як спосіб переведення з поточного місця служби. Хоча така "формула" серед військових може діяти негласно.

На цю мить у підрозділі служить кілька десятків військових, що мали статус СЗЧ. Частина воїнів вийшла на підрозділ самостійно. До 1 березня військові рекрутери одного з батальйонів проводили рекламну кампанію для цієї категорії, яка принесла близько 100 заявок від кандидатів. Проте досвід інтеграції новобранців виявився різним. Найкраще вливалися в команду ті "СЗЧшники" ЗСУ, які приходили за рекомендаціями, тобто були "знайомими знайомих".

"Один з військових раніше був суміжником нашого підрозділу, але пішов у СЗЧ влітку 2024 року. Пізніше, у 2025 році, йому запропонували приєднатися до нас. Зараз він працює водієм М113, чудово справляється зі своїми обов'язками, постійно на виїздах, керує технікою, і до нього немає жодних питань. Це яскравий приклад позитивного кейсу", — говорить наш співрозмовник.

Проте важливо говорити й про негативні кейси. Йдеться не про тисячі, а про десятки тисяч — не обов'язково людей, але точно випадків самовільного залишення частин по всій Україні. З часом проблема лише накопичується. Трапляється, що військові, які повернулися із СЗЧ до іншого підрозділу знову самовільно залишають частину. Є солдати, які роблять це систематично — по декілька разів.

"Попри окремі переваги, тогорічна декриміналізація мала й зворотний бік — вона дала підстави для відчуття, що за певні дії не буде відповідальності. — вважає наш співрозмовник. Відтак, військові бачать, що СЗЧ може працювати як спосіб "з’їхати" зі служби, і починають займатися самодіяльністю.

Переважна більшість у війську є мобілізованими. Чимало з них сподівалися, що служба матиме визначений термін — для когось це був рік, для когось півтора, а хтось узагалі вважав, що прослужить три місяці. Проте, велика війна розтягнулася вже більше ніж на три роки. "Якщо дозволятимемо самовільні дії й кожен ходитиме куди заманеться, то сильної армії не вийде", — наголошує військовий.

Він нагадує, що спочатку Рада продовжила для військових можливість безкарного повернення з першого СЗЧ до 1 березня. Пізніше у ВР надали офіційне роз’яснення щодо внесених змін до законопроєкту, у якому зазначалося, що військовослужбовцям дали недостатньо часу для обдуманого прийняття рішення. Та проблема у тому, що таке рішення можна приймати й роками. Й виходить одні сумлінно виконують свій обов'язок, а інші просто "гуляють".

Як стало відомо "Телеграфу" з власних джерел у Генеральному штабі, ситуація з кількістю СЗЧ залишається складною. Втім, у переважній кількості випадків йдеться не про переведення, а про втечу від війни.

Чи будуть ініційовані нові законодавчі рішення щодо боротьби з СЗЧ? І чи передбачатимуть вони унеможливлення такого способу переведення військових між бригадами, чи, навпаки, його інтеграцію в офіційну практику? Нардеп Юрій Здебський у розмові з "Телеграфом" пояснив, що Генеральний штаб безпосередньо ініціює звернення до Комітету Верховної Ради з питань оборони і національної безпеки щодо проблеми СЗЧ. Саме вони вивчають справу, володіють інформацією про кількість випадків і звертаються до комітету за допомогою, якщо потрібні зміни в законодавстві для вирішення цієї проблематики. Проте останнім часом до Комітету з цього питання Генштаб не звертався.

В той самий час, член оборонного комітету ВР Федір Веніславський в розмові з "Телеграфом" заявив, що наразі нардепи працюють над ініціативою скасувати рішення про декриміналізацію, яке ухвалили раніше.

"Ми бачимо, що дійсно мали місце випадки зловживання цим. Тому планується припинити дію "пільгового" періоду, який діє до серпня. Ніхто його продовжувати не буде. Надалі самовільне залишення частини буде кваліфікуватися як кримінальний злочин — дезертирство. Це дуже важливо: для тих, хто вчинив СЗЧ, більше не буде жодних потурань і можливостей уникнути кримінальної відповідальності. Саме над цим ми зараз і працюємо", — підсумував політик.

Окрім того, редакція "Телеграфу" надіслала офіційний запит до Генштабу, щоб детальніше дізнатися, як військове керівництво оцінює поточну ситуацію: чи дала декриміналізація СЗЧ очікувані результати та наскільки рішуче там налаштовані боротися зі зловживаннями. Отриману відповідь ми обовʼязково оприлюднимо.