Політолог Ілля Куса: Путін затягує перемовини, щоб продовжувати обстріли

Якось непомітно на другий план світової політики відійшла тема мирних перемовин між Україною та Росією. Союзники Києва або мовчать із цього приводу, або обмежуються черговими фразами про необхідність переговорів.

Можливо, на це вплинув конфлікт між Іраном та Ізраїлем, а можливо, є й інші причини. Наприклад те, що сторонам просто нема чого запропонувати одна одній. Хоча російський диктатор Путін і заявив днями, що готовий до третього туру переговорів у Стамбулі. Але паралельно з цим він значно посилив обстріли мирних українських міст.

Які подальші перспективи переговорного процесу, Коротко про розповів експерт Українського інституту майбутнього та спеціаліста з міжнародних відносин Ілля Куса.

Для Заходу обстріл України – це вже буденна військова неминучість

- Тема переговорів між Росією, західними союзниками та США зараз відійшла на другий план. Чому?

- На мій погляд, два попередні раунди переговорів показали, що сторонам складно знайти порозуміння. Через високу недовіру і через те, що вони розглядають вимоги один одного як ультимативні та нереалістичні. Крім цього, Росія показала, що вона не має політичної волі рухатися далі гуманітарних акцій, таких як обмін полоненими або пораненими.

Плюс на припинення активності у переговорах, звісно, ​​вплинула війна на Близькому Сході. Оскільки увага світу, включаючи Сполучені Штати, перейшла на той регіон.

По-третє, звичайно ж, тут зіграло роль те, що американська дипломатія в останній місяць взяла паузу з переговорами, перестала підштовхувати до переговорів і Москву, і Київ. Америка не вводить нових санкцій проти Росії і загалом не чинить якогось тиску на Росію та Україну. Я думаю, що вони зайняли позицію очікування: як би і залишаються посередниками, але при цьому вони чекають, поки сторони самі не захочуть організувати нові раунди переговорів та звернуться з проханням до Сполучених Штатів знову виступити посередником.

Але, можливо, є також якесь очікування від двосторонньої зустрічі Трампа та Путіна, про яку так багато говорять останніми тижнями. Така зустріч має відбутися до чергової спроби поновити переговорний процес. Ось усі ці фактори разом і призвели до того, що перемовини буксують та їхнє прискорення різко зменшилося. Але, я думаю, це тимчасово, доти, доки не зміняться якісь обставини.

– Путін запропонував обговорити на третьому раунді переговорів мирні меморандуми Росії та України. Це суцільні ультиматуми. Навіщо він знову і знову пропонує умови, які ніколи не можуть бути виконані?

- Він вже понад рік наполегливо просуває одну й ту саму тему, яка фактично є ультиматумом для України. Частково вона пов'язана із територіальною експансією щодо чотирьох областей України, які росіяни вже вписали у свою конституцію. Путін вважає, що саме вони мають стати базою переговорів.

Зрозуміло, що Україна принципово проти цього, але є й стурбованість тим, що російські вимоги можуть бути ще більші. Але загалом для України червона лінія – це будь-які територіальні поступки, що де-юре, що де-факто. Тому, я думаю, поки що вся ця риторика Путіна – це продовження та закріплення його дискурсу та наративу майбутніх мирних договорів, не більше. Але реальний фінальний результат, швидше за все, відрізнятиметься від того, що хоче Путін. Ми це дізнаємося, напевно, ближче до кінця року.

Для Росії обстріл – це інструмент психологічного та військово-політичного тиску

– Зараз уже очевидно, що саме Москва затягує час із переговорами. Навіщо їм цей час?

- Схоже, Путін вважає, що продовження бойових дій - найкращий варіант у найближчі місяці, ніж їхня раптова зупинка. Тобто він думає, якщо жодних результатів у переговорах немає, вони можуть собі дозволити продовжувати бойові дії, паралельно наполягаючи цим на своєму варіанті фінальної домовленості. Найімовірніше, у найближчі місяці так само це продовжуватиметься.

- Кремль говорить про готовність до переговорів, але водночас посилив ракетні та дронові атаки на Україну. А цим чого він досягає?

- Росія справді наростила виробництво безпілотників, ракет і може дозволити собі їх запускати більше та частіше. У політичному плані це дає Росії просто додатковий інструмент як психологічного, так і військово-політичного тиску на Київ та його союзників. Щоб показати, що вони не поступаються і мають здатність вести бойові дії, незважаючи на санкції та інші види тиску на Москву.

- Чому наші західні партнери так мляво реагують на ці обстріли України, особливо США?

- По-перше, обстріли відбуваються щодня, і наші партнери не можуть робити одні й ті самі заяви про чергове "занепокоєння". По-друге, для них обстріли стали вже буденністю і є невід'ємною частиною цієї війни. І для адміністрації Трампа зараз головний інтерес становлять не обстріли як буденна військова неминучість, а саме переговори. На це вони реагуватимуть, а все інше для них не так важливо.

Європейці мають для Кремля другорядне значення

- Тобто США не посилюватимуть тиск на Росію через ці обстріли та збільшення загибелі мирних українських громадян?

- Через це - ні, але вони можуть вдатися до санкційного тиску будь-якої миті. Вони можуть ухвалити політичне рішення, що треба підштовхнути сторони до переговорів та посилити тиск. Але, мабуть, поки що такого політичного рішення немає.

А головним сюжетом у контексті переговорів таки буде зустріч Трампа та Путіна, а не Путіна і європейців. Європа займає більш рішучу позицію щодо Росії, ніж Штати, у контексті переговорного процесу та війни.

А ще в Росії сприймають саме США як головний суб'єкт переговорів. Європейці мають для Москви другорядне значення. І це, у певному сенсі, відображає існуючу політичну реальність, з якою треба всім змиритися.

- Україна та багато країн ЄС звинувачують Росію в тому, що вона справді не прагне миру, а переговори веде лише для видимості, щоб ввести в оману президента США Дональда Трампа. Це так?

– Позицію Путіна можна інтерпретувати по-різному. Але вони не хочуть зупиняти бойові дії до моменту підписання всеосяжного мирного договору, відповідно для них продовження бойових дій – це базова лінія, яка взагалі не повинна змінюватися. Через це і виникають багато проблем у переговорах. А Україна, наприклад, наполягає на протилежному – давайте ми зупинимо хоча б на 30 днів обстріли, а потім почнемо говорити і продовжимо перемир'я. А потім виходити на серйозніші договори. Але це дві принципово різні моделі, і європейці підтримують нашу позицію. А Трамп вагається.

- Спецпредставник Трампа на переговорах Кіт Келлог у відповідь на звинувачення Росії в тому, що це Україна та США затягують переговори, звинуватив Москву в «оруелівських наративах». Що він цим хотів сказати?

- Росія завжди міняє поняття місцями, подекуди з точністю навпаки до реальності. Наприклад, що війну розпочала не Росія, а Україна, що саме Київ, а не Москва не хоче переговорів і таке інше.

Надія на припинення вогню є

- Американські ЗМІ написали, що, здається, Трамп уже дозрів до санкцій проти Росії. Це так?

- Переговори з Росією не дають результату, і треба посилювати тиск. Трамп це розуміє. І тоді американці прийматимуть рішення щодо посилення санкцій. Я не виключаю цього сценарію, але коли це станеться, зараз неможливо передбачити, особливо в контексті непередбачуваної політики Трампа.

- Але водночас той же Трамп звернув діяльність групи, яка займалася розслідуванням злочинів Росії в Україні?

- Він чинить так тому, що все ще не залишає надії на угоду з Росією. Плюс на це все ще накладається і внутрішня політика Трампа, спрямована на скорочення видатків на різні міжнародні проєкти, які його адміністрація вважає зайвими. І все це, в тому числі, стосується і сфери прав людини по всьому світу, сфери участі в міжнародних організаціях і так далі.

– Коли реально може відбутися третій раунд переговорів, і що на ньому можуть реально розглядати?

– Припускаю, що він буде. І на ньому знову обговорять якісь гуманітарні акції – обміни полоненими та пораненими. Або це будуть вже предметніші політичні розмови, пов'язані з перемир'ям або навіть з миром. Коли дозріють умови для такої розмови, важко сказати. Зараз очевидно, поки що цих умов немає, і тимчасові рамки чергового туру позначити дуже важко.

- Чи є надія на припинення вогню після третього раунду переговорів хоча б на 30 днів, як того хоче Україна?

- Теоретично, так. Тому що припинення вогню – це компонент будь-яких домовленостей. Причому перший. Тобто колись це все одно має статися. Тут знову ж таки питання тимчасових рамок. Коли це станеться і чи це буде першим кроком перед довгим процесом – покаже час і відповідні обставини. Принаймні зараз саме російська сторона виступає проти цього. Тобто зараз треба лише чекати.