Прифронтові аптеки: держава зображує оптимізм там, де потрібно розв'язувати проблему

Українська влада нині розпоряджається безпрецедентними повноваженнями. Втім, "кому багато дано, багато й вимагатиметься, і кому багато ввірили, з того більше й спитають".

Тож як людина, яка дотична до медицини та волонтерства, я хотіла б публічно поставити українським можновладцям відкрите запитання: яка ситуація з забезпеченням ліками мешканців прифронтових територій?

Що маємо на "зараз"

Сергій Кузьміних, член Комітету з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування й голова підкомітету з питань фармації та фармацевтичної діяльності, виклав свою оцінку у Facebook-пості, оприлюдненому в останній день червня.

Нардеп випромінював оптимізм: "Там, де раніше не було аптек, тепер є доступ до ліків", "держава активно розвиває мережу мобільних аптек" і "понад 70 000 українців уже отримали необхідні ліки".

Така оцінка не має нічого спільного з реальністю. За фактом "доступні ліки" вже стали недоступними для цивільних з прифронтових територій.

Першу мобільну аптеку в Україні запустили 18 січня 2024 року у Харківській області. Це був успішний пілотний проєкт співпраці небайдужих представників МОЗ, Харківської ОВА та приватного бізнесу, які об’єднали зусилля, щоби препарати стали доступними у сільських, прифронтових та деокупованих регіонах. Один мікроавтобус обслуговував близько 80 населених пунктів області.

І тоді, і зараз робота мобільних аптек була пов’язана з величезними ризиками. Команда працювала у бронежилетах та касках навіть у 40-градусну спеку, зі "Старлінком" та генератором. Подеколи доводилося витягати автівку з вирв, що утворилися через прильоти КАБів.

Крім того, прифронтові мобільні аптеки – це дуже дорого. Адже їх запуск і експлуатація передбачають не тільки недешеву логістику, але й витрати на сам мікроавтобус, холодильники та обладнання для збереження препаратів. Не забуваймо про "Старлінк", генератор, витрати на пальне, а іноді – й РЕБ. Середня вартість такої автівки з обладнанням (наприклад, такої, що стоїть зараз у Херсоні та не працює), складає 1,45 млн грн.

Щоби забезпечити доступність потрібних препаратів (плюс тих, що включені у державну програму "Доступні ліки"), потрібно мати середній товарний запас на суму 1,5 млн грн. Наші витрати з січня до квітня на чотири мобільні аптеки, які працюють у Харківській, Херсонській та Сумській областях, сягнули 1,58 млн грн!

Що робити далі

Ситуація з мобільними аптечними пунктами настільки критична, що машини не виходять "з депо" навіть в умовно "благополучних" областях України.

Приміром, станом на початок липня робота 21 мобільної аптеки поставлена на паузу через вартісність цих операцій та відсутності системної підтримки з боку держави. І йдеться не про прифронтові території, а про Хмельницьку, Вінницьку, Івано-Франківську та Закарпатську області. До речі, у цих чотирьох регіонах є 905 населених пунктів, де немає жодної аптеки!

Як людина, яка власноруч сиділа за кермом швидкої, що використовувалася для доставлення ліків, та розвозила препарати жителям деокупованих територій, я вимушена констатувати: ані у парламенту, ані у Кабміну немає цілісного бачення, як забезпечити доступ до ліків у прифронтових регіонах. З огляду на вартість запуску, забезпечення та підтримку мобільних аптек, їх роботу бізнес самостійно не "витягне", адже з березня цього року, зокрема, позбавлений можливості укладати з фармзаводами так звані маркетингові угоди (це – окрема історія).

Тож на порядку денному – потреба в узгодженні позицій, компетенцій та спроможностей між владою та бізнесом. Саме на парламент і Кабмін український народ поклав – навіть, можливо, чітко це не усвідомлюючи, – критично важливе завдання забезпечити ліками тих, хто зовсім близько до лінії бойового зіткнення. Тобто наших найбільш вразливих земляків, які виживають на мізерну пенсію і кожен з яких вартий окремої уваги.

Нині аптечне ком’юніті транслює владі простий меседж – стаціонарні прифронтові аптеки вже банкрутують та зачиняються, мобільні аптеки – не виходять у рейс. Але сигнал SOS потопає у рожевому псевдодобробуті.

То що обере українська влада – вірити у фентезі про "ліки скрізь і всюди" чи визнати, що ситуація ганебна і потребує на негайне скоординоване рішення?