Вбивство у Харківському СІЗО: злочинний безлад чи кривавий бізнес персоналу

Інцидент стався 14 квітня в державній установі “Харківський слідчий ізолятор”. Встановлено, що у квітні працівники СІЗО вирішили “виховати” одного з щойно доставлених підозрюваних, і з цією метою помістили його в камеру з іншим засудженим, що є грубим порушенням закону. Згідно з вимогами, особи, вирок щодо яких ще не набрав законної сили, не можуть утримуватися разом з уже засудженими, зазначає видання ДУМКА.

Через кілька годин засуджені побили його до напівнепритомного стану. Однак працівники СІЗО не надали чоловікові медичної допомоги, а навпаки залишили його в дальній камері, фактично очікуючи, поки він помре. Вночі затриманий помер через черепно-мозкову травму, перелом кісток, ушкодження внутрішніх органів та м’яких тканин. Як показала судово-медична експертиза, своєчасно надана медична допомога могла врятувати йому життя.

Під час слідства було отримано докази причетності до цієї події працівників Харківського СІЗО. 27 червня 2025 року прокурори вручили підозру колишньому т.в.о. начальника СІЗО та двом старшим оперуповноваженим за ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 135 ККУ. Ще чотирьом колишнім співробітникам повідомили про підозру за ч. 3 ст. 367, ч. 3 ст. 135 ККУ.

На перший погляд, законослухняні громадяни жодного стосунку до того, що відбувається в пенітенціарних установах країни, не мають. Але це не так. Абсолютне правове свавілля і необмежене фізичне насильство, аж до позбавлення життя, щодо осіб, які перебувають під арештом або в ув’язненні, – це відображення моторошної ситуації з правами людини в Україні.

Виправдати насильство над ув’язненими, які повністю перебувають у владі адміністрації, неможливо. Влада та адміністрація виправних установ намагаються видати подібні інциденти за “виховну роботу”. Випадки з побиттям і навіть смертю ув’язнених не рідкісні, і дедалі частіше такі випадки стають надбанням гласності, а зацікавлені сторони навчилися цілком технічно і грамотно виправдовуватися і уникати відповідальності.

А яка думка про це “з іншого боку ґрат”? Ця стаття – висловлювання та думки про цей інцидент людей, які в різний час побували саме в Харківському СІЗО як ув’язнені, а також коментарі автора.

І. У Харкові всі зони – “червоні” (виправні установи умовно поділяються на два типи: “червоні”, де реальна влада в адміністрації установи, та “чорні”, де все вирішують кримінальні авторитети й живуть за злодійськими “поняттями”). А слідчий ізолятор у Харкові не просто “червоний” – він “яскраво-червоний”. Влада адміністрації і зокрема “господаря” (начальник виправної установи) та “кума” (співробітник (начальник) оперативної частини в колонії, слідчому ізоляторі) – просто необмежена.

Так повелося ще з радянських часів, з 1980-х років. Але навіть тоді порядку було більше. У відповідь на явне беззаконня, наприклад, якщо когось убили “з подачі адміністрації”, могли й бунт підняти. І таке траплялося! Нехай навіть не вся в’язниця піднімалася, нехай тільки одна “хата” (жаргонна назва тюремної камери), але резонанс був! Так, карали суворо.

“Відбивали” міцно, у Харківському СІЗО завжди була особливо талановита “буц-команда” (у кожній виправній установі є “команда швидкого реагування”, “спецназ”, навчений придушувати масові заворушення та звільняти заручників), били зі знанням та із задоволенням, потім розкидали по “одиночках” та “на підвал”, але й сам “хазяїн” зі своєю зграєю боявся таких випадків і намагався не доводити до бунту. За кожен інцидент із використанням “спецназу” доводилося відповідати перед вищим керівництвом, вони псували “статистику”…

ІІ. У новинах одразу написали, що адміністрація порушила умови утримання підслідного (в Україні засуджені та підслідні утримуються окремо. Стаття 8 Закону України “Про попереднє ув’язнення” передбачає, що особи, які перебувають під слідством (підслідні), повинні утримуватися окремо від засуджених. Кримінально-виконавчий кодекс України також встановлює, що засуджені до позбавлення волі утримуються у виправних установах (колоніях) і не повинні утримуватися разом із підслідними).

Тобто цей випадок зі смертю ув’язненого – це щось на кшталт недбалості. Їх уже починають “відмазувати”. Але це сталося не просто так і не помилково! Найімовірніше, цю людину навмисно кинули в “пресхату” (тюремна камера, в якій адміністрація за допомогою ув’язнених, які співпрацюють з нею, створює нестерпні умови для неугодного їй заарештованого). Іх у Харківському СІЗО кілька, і в кожної своє призначення.

В одній “морально ламають”, тобто певний час на людину так тиснуть, погрожують і морально принижують, що потім із камери виходить геть зламана душевно вже “не людина”. Вона згодна на все, аби її залишили в спокої. В інших “прес-хатах” ув’язненого просто ґвалтують, і автоматично переводять у розряд “опущених”, ізгоїв.

Це вже безповоротно, і доля в таких “сидельців” важка. Навіть якщо це сталося через “ментовське свавілля”, зворотного ходу немає. І третій тип “прес-хати” – це камера, де людину просто фізично “ламають”. Її б’ють довго, систематично, поступово нарощуючи інтенсивність.

Мета та сама – зламати і змусити робити те, що потрібно. Але б’ють там уміло, намагаються навіть без переломів і синців – так можна. Якщо раніше до послуг “прес-хати” адміністрація вдавалася, щоб змусити, приміром, авторитетного зека або “злодія в законі” відмовитися від своєї ідеології, то зараз поширена практика – просто вибити гроші, змусити в’язня платити.

ІІІ. Яке б не було “відрядження” (виправна установа, колонія, в’язниця), раніше завжди враховувалася думка авторитетних “сидільців”. Питання їхнього впливу на загальний контингент на “червоній зоні” спірне. Але вплив був завжди, навіть у Харківському СІЗО. Деякі радикальні кроки адміністрація все ж таки узгоджувала з “чорною мастю” (блатні, вища каста в тюремній ієрархії.

Це, як правило, професійні злочинці). Так само адміністрація завжди вела свої справи, з доставкою зекам горілки, наркотиків і всього того, що дозволяє достаток, через “попкарів” (зневажлива назва контролерів, працівників СІЗО нижчого рангу) та “актив” (частина ув’язнених, що співпрацюють з адміністрацією для отримання пільг і можливості дострокового звільнення).

Начальство завжди було в частці, але дещо перепадало і в “общак” (“чорна каса”, загальний фонд взаємодопомоги в злочинному світі, що зазвичай складається з грошей, продуктів, сигарет та інших цінностей. Формується за рахунок внесків учасників), і всі були задоволені. Навіть на суто “червоній зоні” була якась рівновага.

Останнім часом у Харківському СІЗО, та й в інших теж, усі, починаючи з начальника і закінчуючи останнім контролером, просто “землі під ногами не чують”. Вони роблять, що хочуть. Мета одна – гроші, гроші! Особливо ситуація погіршилася під час війни. Чому? Та все дуже просто – працівникам СІЗО дають “бронь” від армії. Звичайно, зараз це “коштує грошей”. І ці прийшлі “новачки” просто “бєспрєдєльщікі”…

IV. Його (потерпілого) однозначно кинули в “прес-хату”. Пишуть, що людину кинули в камеру з “уже засудженими”. У “прес-хатах” майже завжди перебувають зеки, які вже пройшли суд і отримали вирок. Ось тільки на зону, в колонію, адміністрація не поспішає їх відправляти, використовуючи всі можливі способи.

По-перше, адміністрації такий ефективний “спосіб впливу” просто необхідний, а по-друге, мешканців подібних камер у колонії, як правило, чекає смерть. І смерть люта. Вже дуже багато вони зла зробили, таке не прощають…

V. Найімовірніше, людину кинули “на забій”. Пишуть, що “працівники СІЗО вирішили “виховати” одного зі щойно доставлених підозрюваних, і з цією метою помістили його в камеру з іншими засудженими”. Це що треба зробити буквально одразу після прибуття, щоб заслужити таке “покарання”?

Можливо, це було “замовлення на смерть”. Може, свідок непотрібний, компаньйон чийсь небажаний у бізнесі або ще щось. У в’язниці людину вбити легше, і списати вбивство простіше. У “тюремній спільноті” невідомо, хто був цей нещасний. А якщо надалі в новинах про це вбивство, якщо новини взагалі будуть, ім’я та історія цієї людини так і не спливе, це тільки підтвердить версію про замовне вбивство. Людину просто “втратять”.

VI. У “прес-хаті” не могли “випадково вбити, там у всіх висока “кваліфікація”. На відео з камер спостереження видно, коли людину, вже непритомну і напівживу, несуть в іншу камеру, працівники СІЗО абсолютно спокійні й діловиті, жодної паніки. Типу “справу зроблено”.

Ситуація з убивством у Харківському СІЗО моторошна. І якщо більшість обивателів відчувають дистанцію між “людиною в СІЗО” і звичайним громадянином, це тільки удавана дистанція. Питання у зловживаннях людей, наділених владою. Подібні інциденти повинні хвилювати і викликати гостру реакцію у всіх!

Автор: Костянтин Май

Джерело: ДУМКА