Названо тварину, яку "волохаті ноги" роблять сміливішою: 500 млн років живе на Землі

Раки-відлюдники — ракоподібні, що живуть на Землі близько 500 мільйонів років і за цей час вони навчилися завжди бути напоготові, стежачи за тим, що відбувається навколо. Як і черепахи, ці тварини втягують свої панцири, якщо виявляють будь-яку небезпеку. Щойно первинний шок минає, краби використовують свої органи чуття, щоб вирішити, чи безпечно вилазити й повертатися до своїх справ, пише Popular Science.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Волохаті клешні, як показник сміливості

У новому дослідженні вчені виявили, що для збору даних про навколишнє середовище найпоширеніший вид раку-пустельника Pagurus bernhardus використовує невеликі волоскоподібні структури, відомі як сенсилли. Спостереження показують, що велика кількість цих сенсорних волосків на клешнях, імовірно, допомагає тваринам швидше відновлюватися після переляку та ухвалювати сміливіші рішення. Тварини з більш волохатими клешнями також були більш передбачувані в тому, скільки часу їм було потрібно, щоб оговтатися від початкового переляку.

За словами співавтора дослідження, морського біолога з Плімутського університету в Англії Арі Драммонда, його і його колег особливо заінтригувало те, як раки-пустельники використовували свої клешні та інші сенсорні придатки, наприклад, антени, під час досліджень і повторного виходу з раковини. Спостережувані закономірності змусили вчених задуматися, чи можуть раки-пустельники використовувати свої клешні для оцінки ризику, що виходить від навколишнього середовища.

Як волохаті клешні допомагають досліджувати світ?

Під час дослідження вчені проаналізували, як окремі раки-відлюдники Pagurus bernhardus реагували на переляк у лабораторних умовах. Потім вони почекали, поки кожен краб скине шкіру, і зібрали тканину клешні, що полиняла. Далі вони помістили скинуту тканину під скануючий електронний мікроскоп у Плімутському центрі електронної мікроскопії, щоб вивчити її детальніше. Це дало змогу вченим відзначити всі сенсилли на поверхні клешні краба, не видаляючи кінцівки у живих ракоподібних.

Вченим також вдалося розглянути, чи пов'язана кількість сенсил з відносною сміливістю кожного окремого краба. Результати аналізу показують, що у сміливіших раків-пустельників було більше сенсил. Розташованих на поверхні клешні. Крім того, більша кількість сенсил, мабуть, змушує краба більш послідовно визначати, що навколишнє середовище не становить ризику. Це передбачає, що більша кількість сенсил дорівнює кращому доступу до інформації.

Зв'язок між сенсорною здатністю і відносною сміливістю породив нову гіпотезу про те, як можуть бути пов'язані відчуття і поведінка тварин. Команда назвала це "синдромом сенсорних інвестицій" і сподівається, що це надихне на більше вивчення того, як сенсорні риси впливають як на особистість тварин, так і на прийняття рішень.

За словами співавтора дослідження, морського біолога Біффа, вченим давно відомо, що окремі тварини одного виду можуть демонструвати стійкі поведінкові відмінності одна від одної. Тепер нове дослідження припускає, що у раків-відлюдників деякі з цих відмінностей можуть бути пов'язані з тим, як особини сприймають навколишній світ. Ця можливість значною мірою залишалася поза увагою, але якщо сенсорні інвестиції допомагають пояснити особистість у раків-пустельників, це може статися і з іншими тваринами.

Раніше Фокус писав про те, що вчені нарешті з'ясували, чи відчувають краби біль.