Емінем, ШІ та свавілля: як штучний інтелект заганяє в кут творчість

У книжці, яку я пишу, що налічує 74 833 слова, є шість слів, які, коли вони з'єднуються в певну послідовність із 12 слів, я не можу використовувати. Це один рядок із пісні Bloodbuzz Ohio гурту The National, який звучить так: "Я все ще винен гроші грошам, які я винен".

Моя книжка — це мемуари про те, якого психологічного удару завдало те, що я називаю "капіталізмом розпачу", зокрема, міленіалам, і як він підштовхнув десятки мільйонів людей до спроб знайти вихід із фінансової нестабільності, займаючись високоризиковою фінансовою діяльністю. Розповідь ведеться через призму власного досвіду, коли я дедалі глибше й глибше занурювався в ці чари, витративши 11 місяців на те, щоб перетворити кілька тисяч доларів на більш ніж 1,2 млн доларів, а потім 18 місяців гнався за своїми втратами аж до нуля. Насправді, більше, ніж нуль, оскільки до кінця я заборгував уряду США майже 100 000 доларів у вигляді податків на фантомний прибуток, якого більше не існувало.

Цей рядок із The National — ідеальний епіграф до сцени, але тільки в теорії. Тексти пісень, як повідомив мені мій видавець, піддаються сумнозвісному суворому дотриманню авторських прав, і вартість купівлі прав часто буває астрономічною. Тому я маю всі шанси процитувати Емінема, щоб розповісти про те, як Lose Yourself проникла в психіку цілого покоління, коли він читав реп: "У тебе тільки один шанс, не проґав свій шанс вибухнути, така нагода випадає раз у житті".

А от якби я був ШІ-компанією з великою мовною моделлю (LLM), все було б інакше. Я міг би взяти повну дискографію The National і Емінема, а також тексти всіх коли-небудь написаних пісень. Тоді, коли користувач пропонував щось на кшталт: "Напиши реп у стилі Емінема про втрату грошей, черпаючи натхнення в Bloodbuzz Ohio гурту National", моя програма для кореляції слів — із сотнями мільйонів клієнтів, що платять, і ринковою капіталізацією в десятки, якщо не сотні мільярдів доларів — могла відповісти:

"Я все ще винен гроші тим, кому я винен гроші,

Але я випльовую золото з горла, коли течу,

Тож скажіть банку, що вони можуть брати, що хочуть.

Я вже віддав свою душу мікрофону".

І це, згідно з рішеннями, винесеними минулого місяця американськими судами, якимось способом є "сумлінним використанням" і, як не дивно, зовсім не порушує авторських прав, незважаючи на те, що нікому не було виплачено авторських відрахувань у процесі.

Важливо Шарлотка з яблуками тисне на психіку: як ШІ знайшов маніпуляції в найпростішому кулінарному рецепті

Я не юрист з авторського права і не суддя. Я впевнений, що у них є докладні і технічні відповіді, наприклад, що існують різні правові межі для добросовісного використання, і вони по-різному застосовуються до навчання ШІ та прямого відтворення. Але відкладіть, якщо хочете, всі ці технічні моменти на хвилину. Чи справді тут дотримується дух закону про авторське право — того самого, що не дозволяє мені процитувати в книжці 12-слівний рядок із National, але якимось способом дозволяє ChatGPT відтворити його слово в слово як частину нової та миттєво створеної "пісні"?

Чи це просто сила? Невже причина в тому, що Eight Mile Style, видавнича компанія Емінема, може розчавити мене за цитування Емінема в книжці, бо я малий порівняно з нею, але Meta зі своєю армією юристів може втопити Eight Mile Style, яка так само мала порівняно з нею?

(Слід зазначити, що Eight Mile Style подала власний позов про порушення авторських прав проти Meta, в якому стверджує, що це "ще один випадок, коли компанія вартістю в трильйон доларів експлуатує творчі зусилля музичних виконавців заради непристойної грошової вигоди своїх керівників та акціонерів без ліцензії та без урахування прав власників інтелектуальної власності". Чуєте, чуєте! Сподіваюся, вона переможе).

Я уявляю, що експерт з авторських прав сказав би мені так: те, що зробив ChatGPT, на кшталт того, якби я переписував рядки із National або Eminem в особистому блокноті; а ось якби я колись записав і продав цю згенеровану ШІ пісню, безпосередньо цитуючи будь-кого з авторів, то я був би винний у порушенні матеріалу, що охороняється. Але хіба в обох випадках не йдеться про кінцевий продукт?

LLM не "думають" про цей продукт. Вони не вчаться, щоб творчо перетворити що б то не було. Вони виявляють складні (і погано зрозумілі) відносини між словами та фрагментами слів у великих обсягах тексту на основі величезної кількості навчальних даних (або того, що, як мені здається, є повальною крадіжкою майже всієї історії людської літератури та мистецтва), щоб генерувати відповіді, які досить гарні, щоб обдурити нас, змусивши уявити, що в цьому брав участь якийсь тип свідомості.

Це не просторікування про те, що я не зможу використовувати лірику у своїй майбутній книзі. Якщо такий юридичний стандарт, значить, такий стандарт. Але нехай це буде хоча б один і той самий стандарт для всіх по суті.

Є закон, який є, і є закон, який має бути. Чи є рішення, які щойно були винесені письменникам у справах проти Meta та Anthropic — ще одного великого гравця в індустрії ШІ — доброчинними для людської творчості? Чи ми вступаємо у світ, де не тільки панує капітал, а й де підроблені, комерційні "інтелекти" стикаються з меншими обмеженнями у використанні людського матеріалу, ніж справжні люди?

Ми постійно чуємо від засновників та експертів у галузі ШІ про те, наскільки революційними є їхні продукти. Про те, що ШІ та ШІ-агенти незворотно змінять абсолютно все. Що ж, тоді, можливо, ШІ обов'язково порушить і закон. Якщо закон створює ситуації, які технічно правильні, але несправедливі, небажані та загрожують існуванню письменників, музикантів і художників — життєвих професій, які здебільшого ніколи не підпадали під будь-яку економічну логіку, — тоді ми повинні змінити закон.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо ШІ проти Брюса Лі та Джекі Чана: чому кіно не можна віддавати в руки штучного інтелекту