Песиголовці тюркської міфології: де жили істоти з людським тілом та собачою головою

Ці істоти, яких називають ітбараками, займають чільне місце в "Огуз-ханських оповіданнях", основоположному тексті тюркської міфології. Історичні тексти описують їх як гуманоїдів з головами собак і шкірою темною, як ніч, пише Arkeonews.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Назва "ітбарак" поєднує тюркське слово "іт" (собака) з "барак", шанованою породою собак з довгою шерстю. Згідно з легендою, вони жили на північно-західних територіях, поблизу сучасного Сибіру. "Вони були темного кольору, як Чорний Диявол", — йдеться в одній з розповідей.

Легендарний вождь Огуз-хан колись намагався завоювати їхні землі, але зазнав поразки та був змушений піти у вигнання. Через роки, за допомогою жінок, які були знайомі з ітбараками, він повернувся і нарешті здобув перемогу.

Він віддав завойовану територію своєму синові Кіпчаку, ім'я якого в перекладі з давньотюркської мови означає "порожнистий", що є відсиланням до його народження в дереві під час вигнання. Кіпчак став предком кіпчаків, одного з тюркських племен.

Присутність гібридних істот у тюркській міфології не є чимось незвичайним. Тюрки-тардуші стверджували, що походять від істоти з людським тілом і головою вовка. Щоб зрозуміти такі міфи, необхідно розглянути духовну роль собак у ранній тюркській культурі.

Собак не боялися, а вважали священними, їм навіть присвятили 11 рік у тюркському календарі. У шаманських практиках вважалося, що собака Барак переносить шаманів на небо. Шамани імітували поведінку собак під час ритуалів, щоб викликати духів або забезпечити захист. Собаки також, як вважалося, охороняли підземний світ і служили провідниками у снах або трансі.

Ця повага поширювалася на ідентичність і походження. Декілька тюркських і центральноазіатських груп розглядали собак як символи клану або тотемних предків. Маймани, татари, монголи та хазари мали свої історії походження, пов'язані з собаками.

В алтайській міфології бог Ульген доручив собаці захищати перших людей від свого брата Ерліка. Народні вірування навіть стверджували, що собаки можуть відчувати землетруси, що свідчило про їхній глибокий зв'язок із природним і духовним світом.

На противагу цьому, ітбараки уособлюють страх перед незнайомим. Хоча справжні собаки вважалися благородними, істоти з собачими головами символізували загрозу. Однак цей мотив був характерний не тільки для тюркських міфів.

Стародавні греки описували кінокефалів, індійські міфи розповідали про собачих охоронців, а середньовічні європейські тексти описували племена з собачими головами на далекій півночі — іноді перетинаючись з тюркською географією. Ці паралелі свідчать про поширену зацікавленість людей гібридами собак і людей як символами невідомого.

Ітбараки відображають те, як ранні тюркські суспільства використовували міфи для визначення моральних і культурних кордонів. У їхніх оповідях собаки могли бути шанованими захисниками або страшними супротивниками, кожен з яких виконував символічну функцію.

Важливо Слава Вавилону та річки Євфрат: археологи розкопали 3000-річний месопотамський гімн (фото)

Через ці оповіді стародавні тюрки досліджували теми лояльності, ідентичності та конфронтації з "іншим", ґрунтуючи своє світобачення на глибокій повазі як до природи, так і до надприродного.

Раніше Фокус писавпро те, як кавалерійські мечі римської епохи призвели до значного відкриття. Вчені виявили древнє поселення, яке існувало впродовж століть.

Також ми розповідали про 300-річний затонулий корабель, який нещодавно виявили біля узбережжя Мадагаскару. Вчені вважають, що його потопили пірати.