Рецензія на фільм «Броня» / Armor

Третього липня в кіно стартував прокат кримінального трилера/бойовика з невигадливою назвою «Броня», у якому не погребував знятися сам Сильвестр Сталлоне. В огляді новинки з розпачем констатуємо, що на старості років зірка культових франшиз «Рембо» та «Роккі» банально заробляє гроші, не особливо переймаючись якістю продуктів, в яких він бере участь. І хто ми такі, щоб засуджувати поважну легенду. Але власне про сам фільм розповімо чесно і без прикрас — це дуже, дуже, дуже погане кіно.

«Броня» / Armor 

Жанр кримінальний трилер, бойовик
Режисер Джастін Рутт
У ролях Сильвестр Сталлоне, Джейсон Патрік, Джош Віґґінс, Дэш Майок, Блейк Шилдс, Джошуа Девіс Вайтс, Джефф Чейз
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb

Колишній коп, а нині невиправний алкоголік Джеймс Броді працює водієм інкасаторської машини разом зі своїм дорослим сином Кейсі як напарником. Під час чергового рутинного перевезення цінного вантажу хлопців атакують невідомі з автоматами та гранатометами напереваги. На чолі ворожого загону стоїть явно навчений досвідом сивочолий Рук, котрий, втім, і досі міцно тримає зброю у руках.

Тепер від неминучої загибелі батька й сина відділяє лише товстий шар броні їхньої вантажівки, у якій вони забарикадувались, будучи перевернутими на безлюдному мосту. У той момент, коли допомоги чекати немає звідки, відчайдушні інкасатори змушені покладатися виключно на власні сили.

«Броня» — не єдина стрічка зі Сталлоне у липневому прокаті — в кінці місяця мають вийти «Випадкові свідки», де компанію Слаю на знімальному майданчику склав Скотт Іствуд — син ще однієї голлівудської легенди старої школи Клінта Іствуда. Промовистий факт: обидві картини отримали феноменальні 0% позитивних відгуків від кінокритиків згідно з агрегатором рецензій Rotten Tomatoes.

Шкода, що легендарні зірки бойовиків 80-х — 90-х нині задовольняються участю у кіно подібного штибу — якщо згадаєте, торік ми писали про нікчемний кримінальний трилер «Темрява людини», де животів Жан-Клод Ван Дамм. Не кажучи про Брюса Вілліса, у якого просто не було іншого вибору, ніж стати завсідником у відвертому кіносмітті (хоча пан Квентін Тарантіно посперечався б з цим твердженням).

Однак у Слая не все так погано. Поряд зі зніманнями у всілякому непотребі та постійній присутності в списках претендентів на «Золоту малину» актор успішно продовжив історію Роккі у «Кріді», за що вперше у кар’єрі удостоївся «Золотого глобуса», миготів в хітових «Вартових Галактики» та вистрілив з «Королем Талси», який отримав загальне визнання.

На жаль, «Броні» саме місце у сміттєвому кошику поряд з такими «нетлінками» у пізній фільмографії поважного ветерана, як «План втечі 2» (2018), «Гра пам’яті» (2018), «План втечі 3» (2019), «Нестримні 4» (2023) та, щось підказує, прийдешні «Випадкові свідки». Це не просто погане кіно, а справжній кошмар, в якому жахливо абсолютно все — від примітивного сюжету, що становить суцільну безглуздість, до жалюгідного CGI (так, він тут є), від якого кровитиме з очей.

Буквально нещодавно в огляді не менш придуркуватого бойовика «Тіньовий загін» відзначалося, що керівникам студії Lionsgate пора б задуматися про якість їхнього контенту, зокрема в сегменті екшн-фільмів. І от зараз ми бачимо «Броню». Здається, нижче падати нікуди.

Перші хвилин 20 автори розпорошують на абсолютно нудну експозицію, сенс якої можна було вмістити у набагато скромніший хронометраж. Головний герой відвідує групу анонімних алкоголіків, перед тим наповнюючи термос горілкою, про що аніскільки не здогадується його син. Потім вони вдвох сідають у вантажівку та прямують з пункту А в пункт Б. І так щодня.

Коли ж справа доходить безпосередньо до пограбування, першочергово в очі кидається як «геніальний» план диво-грабіжників, так і поведінка інкасаторів, які на початках не дуже-то й опираються знахабнілим злочинцям. Зате трохи згодом, коли опиняються у броньованій пастці, старий п’яничка видає такого ковбоя з електрошокером напереваги, що ніякому Рембо і не снилося. Хоча красиво піти у захід сонця у фіналі належить все-таки не йому.

З огляду на відсутність притомного сценарію та, як наслідок, дуже скромної подієвості, творці тягнуть час, як можуть, аби ця пародія на кіно зійшла за повний метр. Мабуть, ні в якому іншому фільмі ви не побачите такої кількості водночас настільки тривалих загальних планів місцевості, де відбуваються події. Зокрема штату Міссісіпі, бо саме там проходило фільмування. Панорами нічного мегаполіса, на противагу їм залиті ласкавим сонечком кам’яні джунглі, дорога, що простягається поміж густих міссісіпських лісів — насолодитися гарними краєвидами можна сповна.

Дивно й те, що розбірки на мосту, які сильно затягнулися, не привернули увагу жодної живої душі навкруги. Ніхто, здається, не кинувся також шукати зниклих інкасаторів, які точно не прибули в пункт призначення вчасно. Додає дивності ситуації той фактор, що замкнутим у консервній банці виявився не сам Сталлоне; в принципі, зробити з нього начебто лиходія — цікавий хід, але не в цій бездарній виставі.

Підкріплюється екранний маразм настільки убогими візуальними ефектами та цілковитою байдужістю до місцевих пристрастей з боку дійових осіб, зокрема і Слая, котрий видає кілька ледачих реплік, щось торочачи про Закон Мерфі, що стає вже геть незручно. Зрештою, краще переглянути якого-небудь «Інкасатора» зразка 2009 року, ніж спостерігати за тим, з яким скорботним обличчям один пенсіонер відбуває номер на підробітку.