Росіяни обіцяли роботу на будівництві: кубинець розповів, як опинився на війні проти України

Сподіваючись врятуватися від злиднів на рідній Кубі, 37-річний Франциско Гарсія чоловік був одним із сотень пасажирів рейсу з Гавани до Москви. На Кубі він працював у лікарні, заробляючи близько п'яти доларів на тиждень, тож погодився на роботу за оголошенням, де йому пропонували зарплату в 204 тисячі рублів на місяць і російський паспорт, наївно припускаючи, що він буде відновлювати будинки в Росії, пошкоджені під час війни, пише Daily Mail.

Гарсія розповів, що коли прибув до аеропорту "Шереметьєво" в Москві, там на нього та інших кубинців уже чекали військові вантажівки та його співвітчизник у військовій формі.

"Нас запхали у вантажівки. Я був наляканий, але швидко стало зрозуміло, що ми повинні виконувати їхні накази. Нам не давали ні їжі, ні води. Після довгої подорожі ми дісталися до покинутої спортивної школи, яку охороняла озброєна поліція", — там, як розповів Гарсія, вони прожили десять днів, потім їм вручили контракти російською мовою і погрозами змусили їх підписати.

Кубинець каже, що зрозумів: додому він повернеться, або "героєм", або в труні.

"Я подумав: "Моє життя закінчено". Тепер я воюю на війні, яка не має до мене жодного стосунку", — згадує чоловік.

Потім вони опинилися на військовій базі, де їм видали зброю. Гарсії дісталася штурмова гвинтівка — і це був перший раз, коли він тримав у руках зброю. За його словами, він тренувався з кубинцями, а також із контрактниками з Азії та Африки протягом 30 днів.

"Ми регулярно проходили вогневу підготовку на полі, де з'являлися рухомі цілі, і їх потрібно було збивати. І нас вчили надавати собі допомогу, якщо щось трапиться з нами або іншим солдатом", — каже він. Потім Гарсію і його товаришів без жодного попередження відправили на передову, тому що "Росія втрачала безліч солдатів щодня".

"Нам не дозволялося проявляти страх. Росіяни казали нам, що ми не повинні відчувати біль чи співчуття і бути як роботи на полі бою. Командири били нас по потилиці та ребрах прикладом", — згадує чоловік.

Гарсія приєднався до артилерійської бригади, де його змусили носити важке озброєння, включно зі штурмовою гвинтівкою, переносним гранатометом і чотирма гранатами.

"Я швидко зрозумів, що це вже не гра, і моя місія — вижити. На початку було 90 кубинців, таких як я, але більше половини з них загинули в бою", — каже він.

Гарсія каже, що вперше побачив дрони-камікадзе і безпілотники як такі. А також бачив як багато російських солдатів наклали на себе руки.

"Життя солдата дуже сумне. Воно полягає в тому, щоб напиватися, їсти і ходити в місця, де є Wi-Fi, щоб поговорити з сім'єю і іноді битися один з одним. Єдине, що допомагало мені пережити все це, — це надія колись знову побачити свою сім'ю", — каже Гарсія, який був двічі поранений і вижив лише тому, що зумів себе перев'язати та втекти, бо росіяни його кинули.

"Після того, як я вибрався, мене відвезли до лікаря. Щоразу я був відсутній на полі бою близько місяця, перш ніж мене терміново відправляли назад", — каже кубинець. На запитання, чи стріляв він сам в українців, він зізнався, що стріляв, але в "паніці" і стверджує, що "нікого не вбивав".

Прослуживши рік у російській артилерійській бригаді в Ростові, а також у Донецькій області, Гарсія отримав медаль, у жовтні 2024 року йому надали двомісячну відпустку.

Він використав цей час, щоб розробити план втечі, знайшовши контрабандиста, який стверджував, що може безпечно доставити його до Греції за один мільйон російських рублів. Хоча Гарсія отримував зарплату щомісяця, йому не дозволялося надсилати гроші своїй родині на Кубу, тому гроші лежали на російському банківському рахунку. У нього було рівно стільки, щоб покрити гонорар контрабандисту. Він курсував шістьма країнами: від Білорусі до Азербайджану, потім Об'єднаними Арабськими Еміратами та Єгиптом, перш ніж, нарешті, прибути до Афін.

Він подорожував за кубинським паспортом, так і не подавши заяву на отримання російського паспорта за порадою командира-росіянина, який попередив його, що якщо він стане громадянином Росії, то буде приречений битися до кінця війни.

Потрапивши в Афіни, він провів два місяці в слідчому ізоляторі Амігдалеза, перш ніж його відпустили. Зараз він спить у наметі в грецькій столиці.

"Я сплю на вулиці і борюся за виживання. Я б хотів повернутися до свого колишнього простого життя на Кубі, але не можу. Я також боюся того, що Росія зробить зі мною за втечу. Я щодня боюся за своє життя і озираюся. Путін сказав, що зрадники ніколи не будуть забуті, і це не дає мені спокою", — каже Гарсія.

Але в Україні таким, як Гарсія, не вірять. Мар'ян Заблоцький, український депутат, який аналізує кількість іноземних рекрутів, що воюють за Росію, вважає, що Гарсія становить загрозу безпеці ЄС, а не наївний простак, який шукав роботу в Росії.

"Це може бути дуже небезпечно для континенту. Він погодився вбивати українців за 2500 доларів на місяць. Усі ці люди, чиє існування на Кубі жахливе, знають, на що підписуються, але не усвідомлюють, наскільки страшна ця війна", — сказав Заблоцький.

Минулого тижня заступник міністра закордонних справ Куби Карлос Фернандес де Коссіо заявив, що Гавана "засуджує" кубинських найманців, які воюють на боці Росії.

"Наші закони забороняють громадянину, який перебуває під нашою юрисдикцією, брати участь у війнах інших країн. На Кубі це карається законом", — сказав він.

Незважаючи на те, що грецьку владу було попереджено про те, що в Афінах живе російський найманець, вона відмовилася від коментарів.

Уперше світ побачив кубинців, які воюють на боці Росії, в серпні 2023 року, коли двоє 19-річних хлопців, — Андорф Антоніо Веласкес Гарсія та Алекс Роландо Вега Діас, — з'явилися на відео, вдягнуті в російську військову форму, і благали про допомогу, кажучи, що їх ошукали. Відтоді ніхто, включно з їхніми сім'ями, про них нічого не чув.

Українські спецслужби проаналізували паспорти кубинських найманців, які вступили в російську армію, і з'ясували, що наймолодшим із них 18 років: це Хоендер Рауль Мена Альварес-Буйя та Альфредо Камарас Бенавідес, обидва народилися 2005 року.

Найстарішим із зареєстрованих новобранців є 62-річний Рейнеріо Роблес, який загинув у бою, а середній вік новобранців становить 36 років.

Френк Даріо Джарросай Манфуга, 36-річний музикант, є єдиним відомим кубинським найманцем, який потрапив у полон до ЗСУ.

Він розповів, що поїхав до Росії, думаючи, що працюватиме на будівництві, але, як і всі інші, опинився на передовій. Він застряг у підвішеному стані, оскільки уряд Гавани також відмовляється прийняти його назад.

В Україні встановили особи щонайменше 8425 іноземних найманців зі 106 країн, які воюють на боці Росії, хоча загальна кількість їх набагато більша.

"Це не їхня війна. Росія вербує їх не тому, що вони елітні бійці, а тому, що вони дешева, одноразова робоча сила без будь-яких прав. Їхня загибель не викликає жодної реакції в російському суспільстві. Тому російські командири не цінують іноземних найманців — вони відправляють їх у найнебезпечніші райони. Коли їх поранені або вбивають, ніхто не поспішає евакуювати їх з поля бою", — каже Віталій Матвієнко, спікер проєкту "Хочу жити", яка закликає російських солдатів здаватися в полон.

Матвієнко додає: "Я хочу звернутися до всіх, хто думає, що може вирішити свої фінансові проблеми, борючись за Росію. Це небезпечна ілюзія. Вас або вб'ють, або ви повернетеся інвалідами".

Нагадаємо, раніше Фокус писав, як у полон до українських бійців потрапив громадянин Китаю. 24-річний Ван Ву служив за контрактом у 102 мотострілецькому полку 150 дивізії ЗС РФ і навіть отримав позивний "Шабля". Однак, як він сам розповів, іноземець не планував опинитися під Торецьком після тижневих навчань.

Також ми писали про те, як Росія вербує іноземців для війни з Україною.І в яких країнах.