Ти – наші очі в Гостомелі, – інтерв'ю з "Зевсом" про битву за Київ та нові виклики для України

Пілот, який доправляв його до Гостомеля в перші дні повномасштабної війни, сказав, що попередній вертоліт ворог збив. "Було стрьомно", – згадує військовий. Щоби його побратими не втратили бойового духу, він підтримував їх під час польоту. Не вся мотивація була пристойною, щоб її описати, але точно допомогла втілити в життя одну з найсміливіших операцій початку великої війни.

Дмитро з позивним "Зевс" упродовж перших двох тижнів повномасштабного вторгнення Росії був навідником української артилерії в Гостомельському аеропорту. У ворожому тилу він отримав дзвінок від командира: ""Зевсе", ти – наші очі в Гостомелі". Зі своїми побратимами Дмитро інформував українські Сили оборони про ресурси ворога й корегував артилерію. Тож росіяни зазнали там максимальних втрат і таки не втілили свій загарбницький план у життя.

Зараз Дмитро очолює 3-й стрілецький батальйон 58-ї бригади. В інтервʼю 24 Каналу він поділився спогадами про бойові дії в Гостомелі й розмірковує, як Україні встояти проти російської агресії зараз.

"Встав і кричу: "Буква Ю!"": про перший день повномасштабної війни

У 2015 році Дмитро, він же "Зевс", вступив до військової академії в Одесі. Його змотивували старші товариші, які захопливо описували службу.

Однак свій перший бойовий досвід Дмитро отримав на початку повномасштабного вторгнення – у Гостомелі. Це була пріоритетна ціль для ворога, до якої росіяни готувалися довго і накопичували велику кількість ресурсів.

Я був прикомандирований до командування десантно-штурмових військ. Ми мали їхати в ротацію. У нас якраз було злагодження. І, відповідно, 4:30 ранку почалася війна, по полігону почало прилітати… Ну, я почув якби не приліт, а як всі почали переживати: війна, треба збиратися. Я тоді думав: ще посплю, а далі буде видно. Ну, коротше, так і зробив,
– пригадує Дмитро.

"Зевс" / Фото надане 24 Каналу

Якими були дії противника і темпи наступу, достеменно тоді не було відомо. Дмитро з побратимами брав участь у планах оборони Житомирського полігону і самого міста.

Я сидів біля командувача ДШВ, біля начальника штабу… І біля мене командувач Десантно-штурмових військ дзвонив моєму командиру частини. Типу, готуй три десантні групи. Задача є. На 3-х вертольотах ви летите на аеродром у населений пункт Гостомель з метою його охорони й оборони. І я, як це почув, у мене, як у справжнього десантника, очі загорілися. Ну і я підійшов напряму до командувача десантно-штурмових військ і кажу: "Дозвольте, я полечу". І мені сказали: "Йди екіпіруйся. Виходь на командира частини, питай, де забирати людей, формуй групу". І все,
– додає військовий.

Пішов екіпіруватись, взяв зі собою побратима. Зібрав команду.

"Я зібрав людей, пояснив ситуацію і сказав: "Хто, можливо, не готовий, боїться, то краще не влазити в цю тему". Це були курсанти, які проходили навчання в 199 навчальному центрі, сержантські курси. Сформував групи... І сказав, що в них є дві години часу, щоб зібратися, взяти й перевірити зброю. Після цього, як вже група сформувалася, ми отримали боєприпаси, вирушили на аеродром Озерне. Там командир частини вже довів обстановку, яка складалась на той час. Він сказав, що на аеродромі в Гостомелі є противник. Тож туди (десантуватися – 24 Канал) небезпечно, потрібно здійснювати десантування поблизу об'єкта, здійснювати марш і пробувати його захопити. Сказав, що є сусіди зліва від нас, 80-та десантно-штурмова бригада, і справа від нас працював 8-й полк спеціального призначення. Ми всі завантажилися в борти, ну і почали рух в напрямку Гостомеля", – пригадує "Зевс".

Головною задачею було не допустити посадки російського Іл-76 на аеродромі Гостомеля. Але були й інші завдання: нищити противника, штурмувати аеродром з метою подальшої охорони та оборони.

Летіли на "вертушках". І там нас "обрадували": пілоти сказали, що по цьому маршруту вже один вертоліт збили. Коли летіли, було стрьомно… І це найгірше, що почули підлеглі. Ми зупинилися. Ми сіли. Я в борту побачив настрій людей. Видно, що було страшно їм всім. Ну і я, коротше, щось так вирішив підняти їх моральний дух. Я встав і кричу: "Буква Ю!". І вони всі відповіли. І якось зразу нормально налаштувалися, – Дмитро усміхається, пригадуючи. – Отже, наша задача була зробити так, щоб Іл-76 ворога не здійснив посадку. А далі була вказівка командира розділитися на дві групи. Одна виконувала задачі із засідок, а я залишився біля аеродрому, коригував вогонь артилерії і, відповідно, зі мною були ПЗРК-шники для того, щоб в разі чого підбивати ці повітряні судна зі всього озброєння, що в нас є. Це і гранатомети були, і ПЗРК, і кулемети, і стрілецька зброя.

Результати своєї роботи Дмитро дізнався вже після того, коли українські Сили оборони відбили аеродром.

"Потім ми ходили по лісах, між Бучею, Ворзелем, Гостомелем, виявляли артилерію ворога і, відповідно, працювали як контрбатарейна боротьба. Знаходили їхню артилерію і передавали координати, щоб наша артилерія туди відпрацьовувала", – додає військовий.

Найважче, каже він, було перенести холод: "Оце мені було реально важко, тому що ми коли вилітали, нам сказали: "Хлопці, три дні, максимум БК, мінімум всіляких дурниць (брати з собою, – 24 Канал)". І я особливо не парився: не було ні спальників, ні змінної одежі, нічого не було. І коли перші дні був трохи адреналін, ми ще бігали, то було нормально. А згодом просто було дуже холодно".

З оточення "Зевс" та його побратими – "Тренер", "Мураха" і "Череп", вийшли без втрат.

1 квітня 2022 року Гостомель звільнили. 2 квітня у Міноборони повідомили, що Київщина вільна від загарбників. Російські посадовці казали, що покинули область "добровільно", але це неправда: їх звідти вигнали, випалили й винищили українські бійці, серед яких був і "Зевс".

"Зевс" з побратимами після звільнення Київщини / Фото надане 24 Каналу

"Навіть не міг собі уявити": про те, як змінилися армії України та Росії

Після того Дмитро продовжив свій шлях у Силах оборони. Зараз він перебуває на Харківському напрямку. Каже, там ворог підготовлений не так, як раніше.

У них не залишилось достатньо професіоналів, щоб якісь такі (як десант у Гостомелі – 24 Канал) задачі виконувати. Підготовка їхня зараз набагато гірша. Де вони переважають нас, так це в живій силі, в боєприпасах, в артилерії. Переважають нас у засобах розвідки, дронах… Але їхня підготовка, їхній морально-психологічний стан, їхній напір став набагато меншим, ніж був у 2022 році,
– міркує військовий.

А от Сили оборони, на його думку, отримали суттєвий ріст за час повномасштабного вторгнення.

"Я собі навіть не міг уявити… Не у всіх, звісно, підрозділах, за всіх я не можу говорити. Ті, які я бачив, реально змінилися в набагато кращу сторону. По-перше, саме в десантно-штурмових військах стала кращою структура управління: штаби, НАТОвський зразок, тобто все набагато краще стало. Змінилися підхід до війни, тактика, способи ведення розвідки, вогневого ураження, обладнання, фортифікаційні споруди. Тобто все розвивається в такому напрямку до сучасної війни", – додає Дмитро.

"Зевс" з побратимами / Фото надане 24 Каналу

Нещодавно він приєднався до 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Зараз "Зевс" очолює Третій стрілецький батальйон.

Покликав мене командир бригади, який зараз її очолює… І запропонував мені тут очолити підрозділ. Я погодився, люблю собі виклики кидати,
– каже військовий.

"Щоб берегти піхоту": про теперішні завдання на фронті

Дмитро каже, що зараз його підрозділ тримає оборону. Ворог повсякчас намагається вклинитися, але в нього не виходить – українська розвідка працює вдень і вночі.

"Робота на Харківщині включає і лінію державного кордону, і місця, де противник прорвав лінію оборони і державний кордон України у 2024 році. Тобто така у нас смуга відповідальності досить велика, не дивлячись на назву стрілецького батальйону. Тактика ворога примітивна. Однак ефективна вже протягом кількох років. Це накопичення особового складу, якнайближче до наших позицій. І, при можливості, при сприятливій погоді, це здійснення ривка до наших позицій з метою штурмових дій. Але наша розвідка досить сильно працює. Це безперервне спостереження за полем бою.

Місцевість у нас на передньому краю відкрита, тобто противнику важко підійти до наших позицій, до лінії державного кордону непоміченим. Ми його можемо нищити на підступах, що й успішно робимо. І, відповідно, таких активних дій в нашу сторону не проводиться, тому що це неможливо просто. Ворогу важко. Будь-які його переміщення, будь-які його спроби накопичення біля нашого переднього краю – це дорога в один кінець", – розповідає Зевс.

Але все це виснажує українські Сили оборони. Зрештою, на ворога та його ресурси потрібна протидія. Зокрема, для того, щоб не допустити окупантів ближче до піхоти.

Особовий склад, який у нас перебуває, вже довго в Збройних Силах України. І за віком він не наймолодший. І досить довго перебуває на позиціях. Ці критерії тільки знижують морально-психологічний стан особового складу, який перебуває на лінії зіткнення і в цілому на боєздатність підрозділу. Тому наш принцип батальйону – це знищувати противника ще на підходах, для того щоб піхоту мінімально залучати в таких бойових діях. Тому що противник, який атакує і штурмує, він, як правило, краще підготовлений, ніж особовий склад, який в нас перебуває на позиціях. Окупанти їх (штурмовиків, – 24 Канал) просто женуть вперед, їм дороги назад немає. Вони це самі розуміють і їхня задача просто йти вперед. І реально йдуть пачками,
– розповідає Дмитро.

"Зевс" / Фото надане 24 Каналу

Зараз у підрозділі триває набір і чекають ініціативних людей: чоловіків і жінок від 18 до 50 років, які мають бажання долучитися до 3-го стрілецького батальйону 58-ї бригади.

"Будь-кого вислухаю сам особисто. Підберемо по ваших індивідуальних навичках і бажаннях для вас посаду, для того щоб ви максимально приносили ефективність в підрозділі і на полі бою. Шукаємо пілотів БпЛА розвідувального та ударного типів, операторів наземних роботизованих систем, мінометників, саперів, гранатометників, кулеметників, піхотинців. Весь процес рекрутингу зараз у нас відбувається здебільшого по знайомствах. Тобто я знаю, що є людина, вона знає мене – і от таким способом працює. Але будемо старатися наздоганяти більш медійні підрозділи", – пояснює військовий.

"Проблема в батальйоні – це моя проблема": про роль командира

"Я – кадровий військовий. Мене, напевно, мотивувати не потрібно. Я сам розумів, куди я йду. Моя роль і місце на цій війні, на цій посаді. І ти маєш знаходити підхід, говорити з людьми, їх мотивувати, комусь дати можливість проявити себе і так далі. Оце робота безпосередньо командира. І я це стараюся впроваджувати. Тобто, якщо є проблема в мене в батальйоні, це моя проблема, я стараюся мотивувати людей, заохочувати їх, старатися знайти до кожного підхід. Важко, але виходить. Треба просто пробувати, експериментувати в такому напрямку", – розповідає "Зевс".

Але, каже військовий, важливою залишається і взаємодія суспільства та військових. Це й допоможе Україні встояти проти російської агресії.

Як нам вижити? Напевно, в єдності. Це, мабуть, один з основних моментів. От мені сподобалося у 2022-му році, що в більшості народ був єдиний, і кожен з цивільного населення, військових, були як одне ціле. І це допомогло зупинити наступ і на Київщині, і на Херсонщині, де люди виходили й просто руками зупиняли танки. Сила в єдності, я думаю. Треба просто розуміти, що армія і народ – це одне ціле.

"Не може таке бути, що одні воюють, а інші кричать: "Ну, нащо нам ця війна". Ми будемо воювати, поки будемо відчувати, що народ нас підтримує. От якщо військовий знає, що противник попереду, а позаду нього народ, який його любить, який після повернення буде його зустрічати як Героя, то в нього набагато вища мотивація, ніж коли противник попереду, а позаду – народ, який його не сприймає", – завершує "Зевс".