Алієв переможно попросив миру в Путіна

Ердоган заявив, що Алієв готовий до врегулювання стосунків з РФ. Ми ще не розуміємо, якою буде відповідь Путіна, але чомусь здається, що він піде на примирення, якщо остаточно не здурів. Але це буде дуже  гірке для нього примирення.

1. За останні два тижні, з моменту загострення стосунків РФ — Азербайджан відбувся, без перебільшення,  глобальний зсув на Південному Кавказі. Якщо коротко — Баку не просто не пішов на поводу у росіян, а показав Росії на її місце. А Москва навіть побоялася (як мінімум поки) ввести торгові санкції. 

2. Алієва підтримав не лише Ердоган. До нього в гості приїхав керівник Пакистану. А в перекладі на людську мову це означає, що "привіт" Путіну тут передав Пекін (Пакистан один з головних партнерів Китаю у світі). Окрім того, Азербайджан, 4 липня, був запрошений на саміт ШОС (Шанхайська організація співробітництва, - ред.), де повний контроль має Китай.

3. Казахстан, Узбекистан та Азербайджан утворили компанію про створення зеленого енергетичного коридору в Європу.  Азербайджан має намір прокласти кабель дном Чорного моря для з'єднання Центральної Азії, Кавказу, Європи, Каспійського та Чорного морів єдиним енергокоридором. Просто для розуміння процесів, які відбуваються навколо нас: Узбекистан планує експортувати 10-15 млрд кВт годин зеленої енергії  до 2030 року. 

Читайте також: Ескалація стосунків Росія — Азербайджан. Розвалюється імперія, але не Росія

4. Усе, що ми бачили протягом останніх днів — це війна через проксі, але без воєнних дій. Туреччина руками Азербайджану показала Росії, що вона стає головним гравцем в пострадянському Закавказзі. І тут, як би це зараз дивно не звучало, але питання переходу Грузії в, як мінімум, подвійне підпорядкування Росії та Туреччини — це питання часу. Вірменію Росія просто кидає в обійми Туреччини. 

5. Туреччина різко розширила свої впливи на Центральну Азію і якщо раніше країни ЦА балансували між Китаєм і Росією, то тепер, вони  будуть пробувати балансувати свої можливості в трикутнику Китай — Росія — Туреччина. 

6. Туреччина не ставить перед собою мету знищення Росії, бо в Анкарі прекрасно розуміють: ні Китай, ні США, ні взагалі ніхто крім нас і балтійських країн, цього не хоче. І тому Туреччина грає в ослаблення Москви без доведення ситуації до загострення. І головне, вони грають руками Азербайджану.

7. Китай руками Пакистану показує Москві: відчепіться від Баку і йдіть на замирення. А паралельно Путін оголосив 4-денний (!) візит в Пекін на 80-ту річницю перемоги КНР над Японією.  Це не просто зализування Сі. Це суперзализування. Бо Путін розуміє: його існування залежить від Трампа та СІ. І він буде лизати. 

8. Що далі? Південний Кавказ і Центральна Азія рухатимуться повільно, але впевнено від РФ. Європа програла цей регіон, а США поки навіть не бачить його. Ми ж маємо просто винести правильні висновки з того, що можна грати в складніші ігри, ніж або-або. Світ тектонічно змінюється.

Джерело

Про автора: Вадим Денисенко, політолог.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.