Хто підривав обороноздатність України: зрив Іракського контракту

Як три міністри оборони часів Януковича добивали військово-промисловий комплекс молодої держави напередодні Великої війни і до чого тут Харків, згадують у харківському виданні “Думка“.

Партія БТР-4Е для Іраку. Харків. Квітень 2012 / Фото: Armiya’UA

Державна зрада

У червні 2025 року Державне бюро розслідувань після тривалого та детального збору доказів повідомило підозру трьом міністрам оборони доби президента-втікача Віктора Януковича, діями яких було завдано великий удар по обороноздатності Української держави.

“Працівники ДБР зібрали докази протиправних дій трьох колишніх міністрів оборони України часів Віктора Януковича, які призвели до зниження боєготовності та боєздатності Збройних Сил України, а також до суттєвого послаблення обороноздатності держави”, – поінформувало ДБР.

За даними Бюро розслідувань, у період з березня 2010 року по лютий 2014 року, нехтуючи вимогами Конституції та законів України, а також усвідомлюючи системні загрози з боку Російської Федерації, зазначені посадовці замість виконання завдань зі зміцнення оборонного потенціалу країни, вживали заходів щодо відчуження військової техніки та озброєння ЗСУ.

Таким чином, три міністри “сприяли послабленню обороноздатності держави та фактично надали допомогу іноземній державі у проведенні підривної діяльності проти України”.

Масштаби розпродажу “зайвої” зброї

За розпорядженнями вказаних посадовців було безпідставно продано боєздатне озброєння та військова техніка, зокрема:

сотні одиниць танків, бронетехніки та артилерійських систем
десятки одиниць зенітно-ракетних комплексів
сотні одиниць гусеничної та колісної техніки
десятки бойових літаків та вертольотів
тисячі ракет
мільйон одиниць стрілецької зброї та боєприпасів різних калібрів

“Усе це озброєння та техніка були вкрай необхідними для Збройних Сил України на початку збройної агресії російської федерації у 2014 році та залишаються критично важливими сьогодні”, – наголошують у ДБР.

Яка світить стаття і хто здійснюватиме процесуальне керівництво

Слідчі зауважують, що “комплекс проведених процесуальних дій та судових військових експертиз підтвердив необґрунтованість управлінських рішень, прийнятих кожним із колишніх міністрів оборони, а також встановив прямий причинно-наслідковий зв’язок між їхніми діями та негативними наслідками для боєготовності та обороноздатності держави”.

Трьом колишнім міністрам оборони України часів Віктора Януковича повідомлено про підозру у державній зраді за ч.1 ст.111 КК України.

У разі неявки підозрюваних за викликами буде вирішено питання про обрання їм запобіжних заходів у виді тримання під вартою та оголошення їх у розшук.

Допомагали країні-агресору у проведенні підривної діяльності проти України

В Офісі генпрокурора уточнили, що підозрювані посадовці ухвалювали рішення про продаж боєздатного озброєння та військової техніки, фактична наявність якої була нижчою за потреби ЗСУ. “Своїми діями ексміністри оборони завдали шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а також надали РФ допомогу в проведенні підривної діяльності проти України”, – зазначили у прокуратурі.

Імена підозрюваних названо не було, але відомо, що міністрами оборони України доби президентства Віктора Януковича були: адмірал Михайло Єжель (очолював МОУ з 11 березня 2010 по 8 лютого 2012), Дмитро Саламатін (8 лютого 2012 – 24 грудня 2012) та Павло Лебедєв (24 грудня 2012 – 27 лютого 2014).

Слідчим відомо, де перебувають підозрювані персони

За даними слідства, Михайло Єжель переховується на території Білорусі, Дмитро Саламатін – у тимчасово окупованому Криму, Павло Лебедєв – у Підмосков’ї.

Про це згодом у телеефірі повідомила радниця директора Держбюро розслідувань із комунікацій Тетяна Сапьян. Вона поінформувала, що, за свого часу, всі троє втекли з України.

“Вони попросили у цих країн політичного притулку. А оскільки їх підозрюють у державній зраді та послабленні нашої обороноспроможності, то можемо припускати, що цей притулок у Білорусі чи РФ і був запорукою того, що вони, роблячи свою роботу, потім зможуть сховатися від органів правосуддя саме там”, – зазначила Сапьян.

Радниця наголосила, що правоохоронці роблять усе, аби встановити остаточну суму завданих унаслідок дій трьох ексміністрів збитків та виявити розпродану техніку:

“Чому слідство так довго й триває – бо є і проведення експертиз, і самі підозрювані перебувають за межами країни, і техніка перебуває або в утилізованому стані, або за межами України. Але загальна сума збитків оцінюється у сотні мільйонів доларів – з урахуванням того, що українська армія втратила сотні одиниць техніки, озброєння і боєприпасів”.

Партія БТР-4Е для Іраку. Харків. Квітень 2012. Фото Armiya’UA.

Слідчі та прокурори обіцяють, що остаточна сума збитків буде визначена після завершення відповідних експертиз. Складність підрахунків полягатиме, в тому, зокрема, що значна частина проданої військової техніки та озброєння опинилася в руках третіх осіб.

Без схем – ніяк. Справа складна і в ній уже 2 тисяч томів

Схема, розповіла Сапьян, була орієнтовно така: “Вони відчужували майно, яке належало державі, стояло на озброєнні і мало забезпечувати ЗСУ у момент збройної агресії, знаходили в країні спецекспортерів, нібито продавали це все всередині країни, але далі ці спецекспортери продавали це майно за межі України”.

У ДБР припускають, що йдеться переважно про країни СНД. Зокрема, це могли бути посередницькі структури, “пов’язані з РФ, і перепродавалася туди техніка”.

Процес слідства буде ускладнений тим, що після реалізації майна документи знищувалися, а відтак, їх не вдасться відновити. Так само важко буде знайти техніку, яка перебуває за межами України.

Попри всі складнощі, слідчі налаштовані встановити повну вартість незаконно збутого майна, ба навіть – домогтися відшкодування збитків. Розслідування відноситься до розряду складних. Матеріали справи вже сьогодні налічують майже дві тисячі томів.

БТР-гейт

Вочевидь, всім українцям буде цікаво спостерігати за ходом цієї гучної справи та її результатом.

Зважаючи на резонанс, масштаби оборудок, титулованість підозрюваних, обсяг втрачених коштів та загалом на наслідки для держави, справа матиме велику кількість “тематичних” розгалужень. І одне з яких, як ми побачимо, буде щось схоже на “БТР-гейт” або “Буцефал-гейт”.

Бронетранспортер БТР-4Е на Міжнародній виставці озброєнь IDEX-2011 в Абу-Дабі (ОАЕ). Фото Armiya’UA.

Бо якраз на період “діяльності” трьох підозрюваних міністрів оборони, призначених президентом-утікачем опікуватися безпекою держави, було зірвано так званий Іракський контракт.

Іракський контракт. Був такий

У 2009 році, ще за рік до початку президентства Віктора Януковича, Україна підписала угоду на поставку збройним силам Іраку 420 одиниць нових вітчизняних бронетранспортерів, на загальну суму 457 мільйонів доларів США.

Це був найбільший за всю історію експортний контракт України в царині сухопутної техніки на той момент, а разом із поставками вітчизняних літаків Ан-32 – частина масштабної домовленості з Багдадом на понад $1 мільярд. Згодом ця оборудка мала принести до державної скарбниці до $2,5 мільярда прибутку.

Не так сталося, як гадалося

Завдяки “старанням” міністрів оборони тих часів, принаймні, одного з них (а це все, звичайно, має довести слідство) унікальний Іракський контракт, один з тих, які рідко трапляються в історії держави, галузі чи окремого підприємства, – було поховано назавжди.

Це був провал – гучний, скандальний, з великими фінансовими, моральними та репутаційними втратами для підприємств-виробників, для оборонно-промислового комплексу України, для всієї держави. Бо на той час Україна завдяки внеску своєї бронетанкової галузі вже багато років заслужено посідала належне місце в ТОП-10 світових виробників зброї.

Тим більше прикро, що цьому успіху сприяли саме харківські підприємства бронетанкової галузі. Незадовго до цього саме вони успішно виконали так званий Пакистанський контракт на виготовлення 320 танків Т-80УД для міністерства оборони азійської країни.

Це був попередній масштабний проект, загальною вартістю 650 мільйонів доларів США, – із подальшою перспективою військово-технічного співробітництва Києва з Ісламабадом.

Бронетранспортер БТР-4Е у виробничому цеху ХКБМ. Січень 2011 р. Фото Armiya’UA.

Саме завдяки виконанню Пакистанського контракту Україна завершила замкнутий цикл виробництва танків, зокрема, створила вітчизняну танкову гармату, зварно-катану танкову башту, розпочала перехід деяких моделей на стандарти НАТО, виграла кілька престижних “бронетанкових” тендерів, уклала багато вигідних збройних оборудок. Словом, заявила себе як потужний, авторитетний та конкурентоспроможний гравець на світовому ринку озброєнь.

БТР-4Е. Буцефал

Колісний бронетранспортер БТР-4 вважається першою власне українською моделлю машини такого типу. Його розробку здійснили військові конструктори та інженери Харківського конструкторського бюро з машинобудування ім. Морозова.

Індекс “Е” машині був присвоєний на означення експортного варіанту цього бронетранспортера і мав деякі відмінності від базової комплектації БТР-4, які були продиктовані потребами конкретного замовника. Тут могли бути, наприклад, інші системи озброєння, захисту, або оснащення.

Від українських конструкторів та військових бойова машина БТР-4Е отримала назву “Буцефал”. Як відомо, Буцефал асоціюється з великим імператором та видатним полководцем давнини Александром Македонським. Саме таке ім’я носив його кінь, який прославився своєю силою, швидкістю та відвагою.

На думку фахівців, “Буцефал” є досить вдалою та перспективною конструкцією БТР-4. Тож надаючи таке ім’я новому бронетранспортеру, його творці та ті, хто мав експлуатувати машину, бачили в ній і міць, і силу, і нестримність.

Експозиція України на Міжнародній виставці озброєнь IDEX-2011 в Абу-Дабі (ОАЕ). Фото Armiya’UA.

Конструктори ХКБМ створили та виготували для замовника спільно із заводом Малишева різні модифікації БТР-4Е. Машина отримала кілька за призначенням варіантів: командирські, медичні, ремонтно-евакуаційні, розвідувальні тощо.

Виконання Іракського контракту давало можливість отримати великі валютні кошти – так необхідні для виробництва бойових машин для потреб української армії. Цю вигідну у всіх відношеннях оборудку, яку зірвали міністри Януковича, перехопила, як не прикро, Москва.

Можемо констатувати, що зрив Іракського контракту стоїть в одному ряду таких великих історичних провалів доби незалежності України, як, зокрема, втрата Чорноморського флоту, ядерне роззброєння, знищення стратегічної авіації, Харківські угоди. Саме це в кінцевому підсумку і призвело до Великої війни.

Сьогодні бронетранспортери БТР-4 використовуються підрозділами Сил оборони України, які відбивають збройну навалу Росії. Але таких стальних Буцефалів в українському війську могло б бути набагато більше.