Рецензія на фільм «Світ Юрського періоду: Відродження» / Jurassic World Rebirth

2 липня стартував прокат пригодницького науково-фантастичного блокбастера «Світ Юрського періоду: Відродження» — сьомої частини культової франшизи «Парк Юрського періоду», розпочатої Стівеном Спілбергом у 1993 році. Попередній фільм з підзаголовком «Домініон» (2022) отримав нищівні відгуки критиків та низькі бали від глядачів, однак назбирав по світу трохи більше мільярда доларів. В огляді нижче розповідаємо, чи пішло на користь серії оновлення акторського складу та творчої команди.

«Світ Юрського періоду: Відродження» / Jurassic World Rebirth

Жанр пригодницька наукова фантастика
Режисер Гарет Едвардс
У ролях Скарлетт Йоганссон, Джонатан Бейлі, Магершала Алі, Мануель Гарсіа-Рульфо, Руперт Френд, Ед Скрейн, Луна Блез, Девід Яконо, Одріна Міранда
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb, офіційний сайт

Колись динозаври були захопливою розвагою для пересічних  ̶г̶л̶я̶д̶а̶ч̶і̶в̶ відвідувачів відповідного тематичного парку, але їхній зірковий час безповоротно минув. Сьогодні вже нікого не здивуєш диплодоком посеред Нью-Йорка, транспортування якого пішло не за планом. І поки відповідні служби вовтузяться з велетнем, амбітний голова фармацевтичного гіганта ParkerGenix Мартін Кребс робить крутій найманці Зорі Беннетт пропозицію, від якої неможливо відмовитися.

Суть місії полягає у тому, щоб дістати генетичний матеріал трьох динозаврів, який допоможе створити ліки проти хвороб серця. Для цього загін, що складається з палеонтолога Генрі Луміса, давнього друга Зори Дункана Кінкейда та ще кількох статистів, відправляється на острів Іль-Сен-Юбер. Там, з огляду на сприятливий клімат, досі мешкають не тільки звичайні динозаври, але й вкрай небезпечні результати генетичних експериментів.

Вже дебютна сцена цього барвистого високобюджетного дійства нагадує про золоте правило батончика Snickers — ти не ти, коли голодний. Мабуть, саме через це гібрид під назвою Дістортус рекс схожий не на динозавра, а скоріше на мутантську версію ксеноморфа. Втім, ця ікласта почвара заявлена як фінальний бос, тож до неї ми повернемося аж у самій кінцівці.

Разом з тим режисер Гарет Едвардс не вперше звертається до теми доісторичних ящерів після роботи над «Ґодзіллою» зразка 2014 року (та все ж найкращим доробком його фільмографії досі лишається «Бунтар Один» за всесвітом «Зоряних війн»). І він точно розумів, з яким матеріалом доведеться працювати.

Очевидно, що ставка робилася на повернення до витоків — ніяких тобі експериментів, все цілком у дусі пригод перших фільмів. Однак такий підхід виглядає прямуванням шляхом найменшого опору. Усе тут настільки вторинне і передбачуване, що цікавішим буде робити ставки на те чи інше припущення, ніж власне сам перегляд. Ну справді, що ще можна витягти з чергової історії аля «давайте блукати островом, що кишить химерними істотами та гарчащими на всю пащу хижаками розміром з двоповерховий будинок»?

На кожну гарну сцену з кетцалькоатлем, що захищає своє гніздо від непроханих гостей, чи тиранозавром, який мчить за надувним човном з комашками homo sapiens (див. головну картинку), припадає низка виснажливих діалогів або нелогічних вчинків. Є навіть ціла сюжетна лінія, що здається абсолютно зайвою — мова йде про мексиканську родину, яка в усіх сенсах дратівливо плутається під ногами. Хоча, справедливости заради, вона потрібна як мінімум для ефектних сцен, адже в надувному човні опинилися саме ці бідолахи.

Здебільшого «Відродження» — громіздка і неповоротка, наче той брахіозавр, стрічка з вимученим та втомленим сюжетом. В 93-му пришестя динозаврів було справжнім дивом, що ожило на екрані. Магією кіно, подарованою нам Спілбергом та умільцям з візуальних ефектів. У 2025-му «Юрський період» виглядає тягарем для усіх; студія, здається, і сама до ладу не знає, куди рухати цю велетенську махину.

Усе, що є у фільмі, ми бачили раніше неодноразово. Наперед читається буквально кожен крок. На трав’янистій галявині мирно пастимуться титанозаври — тримайте захоплення усіх причетних черговою зграєю нешкідливих рослиноїдних. Як вже зрозуміло з тексту, свої обов’язкові хвилини слави отримає символ франшизи тиранозавр. Скарлетт Йоганссон цього разу ховатиметься не від Халка, але від птерозавра. Затятий адепт всепоглинального капіталізму точно виявиться шкідником. Відбудеться гра в кішки-мишки з хижими мешканцями острова, куди ж без неї. Заздалегідь відома доля і валізки з важливим вмістом, і рятівного вертольота, і фінальних перипетій. Вцілілі гордо попливуть назустріч символічному світанку.