Школа є, робота є – приїжджайте! У селі на Чернігівщині пропонують безкоштовне житло переселенцям із дітьми

Ще років десять тому невелике село Кудрівка на Чернігівщині практично гинуло. Йому світило те ж майбутнє, що й багатьом іншим таким населеним пунктам у глибинці – стати типовим «селом старих людей», де на вулицях не зустрінеш молоді і не чути дитячого сміху.

Але завдяки зусиллям небайдужих місцевих мешканців та бізнесмена – вихідця із села - сьогодні це процвітаючий населений пункт, відомий далеко за територією Чернігівщини. А молодих мешканців та дітей стає дедалі більше. У чому секрет і чому в Кудрівці жити добре - дізнавалася журналістка Коротко про.

Крафтову сироварню відкрили за день до початку війни

Кудрівка розкинулася між лісами на 100 кілометрів на північний схід від Чернігова. До прикордонної території не належить, тож живе навіть під час війни більш-менш спокійно. З одного боку – річка, з іншого – ставок. Мальовничі місця, з таких малюють пейзажі. Чудове місце для відпочинку, а з недавніх пір і для життя. Якраз перед війною, 23 лютого 2022 року, тут запрацювала сироварня. Втім, велика війна хоч і сплутала карти у розвитку підприємства, але сировари пристосувалися працювати в таких умовах, як і решта в Україні – сьогодні тут роблять більше 100 кг крафтового сиру на день. Клієнтів та постійних покупців вистачає, навіть у черзі стоять.

Футболісти з "Кудрівки" готуються дати бій "Динамо"

Що цікаво, у невеликому селі на 800 осіб є власний футбольний клуб «Кудрівка», який цього року потрапив до Прем'єр-ліги. Зміщення центру життя у глибинку та невеликі населені пункти – явище для українського футболу останнім часом не нове. Але ФК "Кудрівка" на даний момент рекордсмен. Та що там, навіть стадіон свій на 500 глядачів має з гордою назвою – «Кудрівка-Арена». Місцеві жартують, що у штаті клубу чи не стільки ж людей, скільки мешканців у самому селі. Перебільшують, звичайно, але хіба що трохи.

До речі, плани у команди амбітні. Задніх серед найкращих в Україні пасти точно не збираються, а там дивись - і конкуренцію «Динамо» із «Шахтарем» складуть. От тільки місцеві вболівальники поки що абсолютно серйозно гадають, а раптом їхні футболісти в єврокубки вийдуть? Потрібно ж фанатів із якоїсь Франції чи Англії десь зустрічати-розміщувати? Питання поки що відкрите, адже свого готелю в селі немає.

Є сім вільних будинків

Загалом місцеві своїми буднями задоволені, наскільки це сьогодні можливо. Все критично важливе для життя у них є: школа з облаштованим укриттям, Будинок культури, медпункт, пошта. До райцентру з іншими благами цивілізації недалеко – 20 км.

Але є проблема: мало дітей, у зв'язку з чим під загрозою закриття опинилася місцева школа. Підростаючого покоління не вистачає. Подумали і вирішили покликати переселенців із дітьми – пропонують житло, причому безкоштовно. Але з однією умовою: щоб діти навчалися у місцевій школі.

– Це житло для переселенців викуповує меценат, виходець із нашого села, – зазначає Коротко про директорка школи Оксана Рудя. - У нього тут мама живе. Ще п'ять років тому про наше село ніхто не знав, але ось знайшлася людина, яка зацікавлена ​​в тому, щоб його зберегти. Ім'я своє він вважає за краще не афішувати, але допомогу надає. Це звичайні сільські хати з грубками, криниця – у дворі. Говоримо все як є, нічого від людей не приховуємо. Все, що пропонуємо, у хорошому стані. Ну, може, мінімальний косметичний ремонт зробити потрібно, бо там давно ніхто не живе.

До речі, у майбутньому ті, хто переїхав, можуть викупити житло в особисту власність. У громаді ціни задирати не мають наміру, попросять від 30 до 100 тисяч гривень.

Наразі вже є охочі переїхати – це переселенці з прикордоння і ті люди, яким стало не по кишені винаймати житло в інших регіонах. Але будинки ще не викуплені, тож можливості прибрати там і розчистити подвір'я немає – деякі виглядають занедбаними.

– Звернень дуже багато, до 20 на день може бути, – зазначає Оксана Рудя. – Це тільки ті, на які я встигаю відповісти, а ще скільки пропущених та повідомлень у вайбері… Ось поки ми десять хвилин з вами говоримо, у мене вже три пропущені. Будинків, які господарі погодилися продати, маємо сім. Минулого року також було сім вільних будинків – усі заселили. Звичайно, хат, де ніхто не живе, набагато більше, але вони в аварійному стані, і їх ми нікому не пропонуємо. Лише ті, у яких уже можна жити.

Будиночки мебльовані – десь є майже всі меблі, десь за мінімумом. Де не вистачає меблів – їх часом допомагають дістати волонтери. Опалення тільки пічне, вода у колодязі. Душу немає, що також декого не влаштовує. Якщо їхати сюди, треба налаштовуватись на сільський побут. Але перевага покриває всі незручності – постійних обстрілів, як у прикордонні, тут немає.

Новоселам допоможемо, чим зможемо

Робота є – потрібні працівники на сироварню, сюди ж можна здавати молоко, що теж дає дохід, також можуть запропонувати працевлаштуватися у школі, у системі сільського благоустрою. Місцеві запевняють: робота тут є завжди.

– Новоселам даємо землю, можуть займатися сільським господарством. Багато хто так і робить: садять картоплю та продають, – розповідають місцеві. - Чернігівщина – це аграрний край, тут немає великих підприємств, тож люди звикли розраховувати лише на себе і ні на кого більше. Багато хто банально збирає лисички в лісі, ягоди на продаж. Тримають також худобу. Ми допоможемо, чим зможемо. Спочатку також даємо дрова.

Ще кілька років тому здавалося, що у цьому селі стане ще менше мешканців. Так би й сталося, якби закрили школу. Поблизу інших закладів освіти немає, а возити дітей за 25 км – складно.

– Хвалитися не хочемо, але ми не опустили руки, вирішили поборотися за нашу школу, – продовжує Оксана Рудя. – Їй «світило» закриття, як і решті, де навчається менше 60 дітей. А для нас це серйозна проблема, бо тоді дітям довелося б далеко добиратися. Це ж, напевно, три автобуси треба шкільні. А де їх взяти? І виїжджати треба о п'ятій ранку, а то й раніше.

Поки в школі навчається 67 дітей, до вересня ця цифра напевно зросте, враховуючи «хвіст» переселенців, що вже вишикувалися в чергу на переїзд. Це на 25 більше, ніж чотири роки тому. Вже навіть є заявки на прийом нових учнів. Тож, схоже, школа має шанс на порятунок.

На замітку

З приводу проживання у селі Кудрівка звертатись за телефоном 066 433 81 76 – Оксана Олексіївна Рудя.