Путін здатен фінансувати війну ще 2-4 роки - Алексашенко

Путін впевнений, що в змозі дотиснути Україну і не буде збільшувати витрати на війну, вважає російський економіст.

Незважаючи на заяви про "стабільність", російська економіка, яка всі свої ресурси спрямовує на війну проти України, продовжує тріщати по швах. У Росії офіційно зафіксували падіння ВВП, і нещодавно кремлівський диктатор Володимир Путін заявив про можливе скорочення витрат на оборону. Водночас у Кремлі розраховують, що зниження ключової ставки простимулює бізнес і послабить рецесію, в яку встигла скотитися економіка країни-агресора.

У першій частині інтерв'ю Главреду колишній заступник голови Центробанку Росії, ексзаступник міністра фінансів, опозиційний економіст Сергій Алексашенко розповів, чи зможе російська влада витягти російську економіку з рецесії і чому Путіну нікуди більше нарощувати витрати на армію.

Путін заявив про плани скорочення військових витрат. Як, на вашу думку, варто трактувати цю заяву? Це вже ознака проблем, які більше не вдається приховувати, як раніше? Або ж можна говорити про можливе перегрупування сил?

Мені здається, що ці слова Путіна вирвані з контексту. А будь-які слова, вирвані з контексту, або втрачають свій сенс, або набувають нового. Якщо подивитися на документ під назвою "Основні напрямки бюджетної політики", який Мінфін Росії щорічно готує, то можна помітити цікаву закономірність. Коли 2022 року почалася війна, Мінфін підготував документ на 2023 рік - і в ньому було написано, що 2023 року військові витрати скоротять.

Восени 2023 року написали, що витрати скоротяться у 2024-му. Восени 2024-го - що у 2025-му. І ось тепер, влітку 2025 року, Путін знову каже, що "коли-небудь" витрати на війну скоротяться. Тобто: коли закінчиться війна - тоді вони і можуть скоротитися.

Давайте трактувати цю заяву саме так. Це точно не свідчить ні про мирні наміри, ні про готовність Путіна до компромісів, ні тим паче про повернення до кордонів 24 лютого 2022 року чи 1991 року. Нічого подібного.

Путін має намір продовжувати війну, і, як видно з останніх подій — з російських атак на Україну, які стають дедалі суворішими і жорстокішими — абсолютно точно не варто думати, що у Путіна закінчилися гроші. Всі його розмови про скорочення витрат відносяться до майбутнього. Не потрібно сприймати його як ідіота. Економісти, які його оточують, досить кваліфіковані, професійні і здатні йому все пояснити. А судячи з цієї розмови та інших його виступів, він розуміє, що військові витрати розганяють інфляцію, інфляція вимагає від Центрального банку підвищення ключової ставки, а висока ставка гальмує розвиток невійськових секторів економіки. Він усе це розуміє. Але для нього сьогоднішня ціна є прийнятною.

Тому все, що він сказав про "скорочення військових витрат", стосується винятково повоєнного часу, і я теж не став би одразу сприймати це за чисту монету.

У тому ж виступі Путін озвучив цифру 6,3% ВВП, які йдуть на військові витрати. Це вже стеля для російської економіки, чи є ще запас для зростання?

Гарне запитання. Як і з будь-яким економічним показником, потрібно спочатку домовитися, що саме ми туди включаємо, а що - ні. 6,3% ВВП, про які говорив Путін, — це те, що записано в законі про федеральний бюджет у співвідношенні до того ВВП, який Мінекономіки планувало — або, точніше, прогнозувало — на момент затвердження бюджету.

Є поважна міжнародна структура — Стокгольмський міжнародний інститут дослідження проблем миру (SIPRI), яка рахує військові витрати всіх країн за методологією НАТО. І якщо включити до розрахунку ті видатки, які не враховуються в офіційному російському бюджеті, - наприклад, пенсії військовим, витрати на закриті адміністративно-територіальні утворення, утримання військових містечок, виробництво ядерної зброї та інше, - то за оцінкою SIPRI виходить уже 7,1% ВВП.

Тому тут ми можемо говорити про те, що, як і будь-який інший Мінфін, російське міністерство фінансів уміє "гратися" з цифрами - перекидати видатки з однієї статті в іншу, отримуючи з 6,3%, наприклад, 3,6%, або навпаки. З іншого боку, і російський Мінфін, і SIPRI збігаються в оцінці зростання військових витрат РФ порівняно з довоєнними часами: приблизно на 3-3,2 процентних пункти ВВП. У цьому сенсі можна сказати, що російський Мінфін, принаймні тут, не сильно бреше. Або, принаймні, SIPRI як поважна міжнародна організація йому довіряє.

Чи можна витрачати на війну більше? Питання - а як саме? Ми розуміємо, що військові витрати - ті самі 6,3% ВВП - у Росії умовно можна розділити на три частини.

Перша частина - це поточне утримання збройних сил. Те, що було до війни: військові містечка, частини, підводні човни, Північний флот - загалом, уся інфраструктура, розкидана по країні. На її утримання, підтримання та оновлення щорічно йшло близько 3% ВВП. Можливо, десь витрати було урізано. Можливо, десь, навпаки, збільшилися - скажімо, російські бомбардувальники тепер здійснюють не навчальні польоти, а бойові вильоти. Але в будь-якому разі ця частина - про поточне утримання армії.

Друга частина - це прямі витрати на ведення військових дій. Їх теж можна розбити - на дві або навіть три категорії (у мене, як завжди, кількість частин зростає).

Перше - це виплати військовослужбовцям: виплати тим, хто воює, виплати тим, хто вбиває, виплати сім'ям загиблих. Чи можна цю статтю збільшити? Напевно, так - якщо набрати в армію більше людей.

Сьогодні, за усередненими оцінками, в Україні або на кордоні з Україною російське угруповання становить приблизно 750 тисяч осіб. Якщо збільшити цю чисельність, припустимо, у півтора-два рази, то, відповідно, і витрати зростуть. Але питання в тому, що вже три роки, з осені 2022 року, ми бачимо, що Генштаб Росії уникає масштабної мобілізації. Він розуміє, що йому 300-400 тисяч осіб одномоментно не потрібно. Йому потрібно приблизно 30 тисяч на місяць, яких він набирає - це його влаштовує. Тому я не бачу особливої необхідності для Путіна або російського Мінфіну збільшувати військові витрати.

Чи можуть зрости виплати за вбитих і поранених? Так, але це вже залежить не від Росії, а від дій ЗСУ - наскільки успішними і результативними вони будуть. Але сказати, що можна вдвічі збільшити кількість убитих або поранених російських солдатів - це буде сильним перебільшенням. Тут можливий невеликий люфт, але головне — ця цифра не залежить ні від Мінфіну РФ, ні від Генштабу, ні від Путіна. Вона залежить від України.

Далі йдуть так звані поточні витрати — паливо, харчування, медицина. Вони прямо прив'язані до чисельності військовослужбовців на фронті. Тобто знову ж таки, скільки людина воює — стільки й витрачають.

І, нарешті, окрема стаття — витрати на озброєння і боєприпаси. Чи можна їх виробляти більше? Судячи з тих уривчастих даних статистики, які публікуються в Росії, все російське виробництво озброєнь умовно поділяється на дві частини (як завжди — все ділимо).

Перша частина - це так звані класичні озброєння: танки, гармати, снаряди, певною мірою ракети. Усе те, що було розроблено ще за радянських часів, і виробничі потужності тоді ж були створені.

Наскільки я розумію, ці потужності сьогодні завантажені на повну котушку. Зрозуміло, що не на 100%, тому що потрібно робити технологічні перерви, проводити обслуговування, ремонт. Але по суті вони завантажені в три зміни сім днів на тиждень. І жодних нових заводів у цій сфері не будується. Тому що будівництво будь-якого нового підприємства вимагає величезних інвестицій і часу. А до цього російський бюджет поки що не готовий.

Друга частина — сучасні засоби ведення війни: дрони, засоби радіоелектронної боротьби, оптичні прилади тощо. Це виробництво в Росії, за великим рахунком, складальне. Воно не вимагає великих інвестицій і надточного обладнання — воно вимагає закупівлі комплектуючих і складання.

І ось тут у Росії, я б сказав, є резерв для нарощування. Останнє зведення Росстату з промислового виробництва за 5 місяців цього року показує: за такими статтями, як комп'ютери, радіоелектронні пристрої та супутні компоненти, зростання до минулого року становило від 25 до 45%.

Тобто можна говорити, що в цій частині у Росії справді є певний резерв і в цьому напрямку є сенс витрачати більше грошей. А якщо ви витрачаєте більше грошей — будуєте, скажімо, новий цех або завод зі складання дронів — ви, відповідно, повинні за це заплатити. Але, як мені здається, ця сфера все ж займає досить невелику частину військового бюджету. Ми можемо сперечатися, скільки саме — 5, 10%, але зрозуміло, що не йдеться про кратне збільшення.

Підсумовуючи цей довгий монолог, я б сказав так: нинішній рівень військових витрат відповідає амбіціям Путіна як головнокомандувача. Він вважає, що з поточним угрупованням близько 750 тисяч осіб, і з тими обсягами поставок озброєнь і боєприпасів, які забезпечує російська промисловість, - він у змозі дотиснути Україну. Збільшувати витрати вдвічі - не має сенсу. Збільшити на 10% — так, він може. Але тут усе впирається в розрахунки Мінфіну, індекс інфляції, зміну цін на комплектуючі. У разі, наприклад, якщо ослабне рубль - імпорт подорожчає.

Тож я б сформулював так: Путін готовий витратити більше, але витрачати вдвічі більше йому просто нікуди.

При цьому ми бачимо колапс у цивільній економіці — в її окремих галузях, у ключових сегментах. Можна сказати, ми спостерігаємо буквально "парад" держпідприємств, які або вже оголосили про банкрутство, або балансують на межі і потребують додаткового фінансування. У такій ситуації, як довго військова частина економіки може, умовно кажучи, "тягнути" цивільну?

Якщо говорити про агреговані (сукупні) показники економічної динаміки - зростання або зниження ВВП, промислового виробництва тощо. - то, судячи з усього, у першому кварталі результуючий вектор виявився дорівнює нулю. Тобто: наскільки військова економіка здатна "тягнути" промисловість вгору, настільки ж цивільна промисловість тягне її вниз. І в підсумку зростання ВВП і промисловості припинилося. Ми можемо сказати, що настала свого роду рівновага.

Але це, знаєте, як середня температура по лікарні. Якщо у мене температура 35, а у вас — 38, то і вам погано, і мені погано. Не можна сказати, що середнє значення 37,2 нас обох влаштовує. Можливо, лікарню вона і влаштує, але про реальний стан ні мій, ні ваш - не скаже нічого.

Відповідно, чи може військова економіка тягнути за собою цивільну в технологічному сенсі? Ні. Цього ніколи не було ні в Радянському Союзі, ні в сучасній Росії - обидва сектори економіки існували автономно один від одного. Чи може військова промисловість генерувати доходи, які підтримуватимуть бюджет? Про це смішно говорити, тому що вся фінансова система Росії влаштована з точністю до навпаки: Мінфін оббирає всю цивільну економіку, щоб фінансувати військові видатки — через підвищення податків, скорочення соціальних витрат, інфляцію. Тому якщо військова економіка і робить щось хороше, то це — прикрашає статистику. Але не більше того.

Тоді які ознаки, по-вашому, можна буде вважати хоча б так званим початком кінця? Тобто за якими маркерами можна буде судити, що з російською економікою справді все погано? Особливо якщо вже і по вертикалі влади це починають визнавати.

Послухайте, мені здається, що ви все-таки дещо перебільшуєте проблеми російської економіки. Коли ми говоримо, наскільки все погано або наскільки все добре, важливо розуміти, що ці визначення відносні.

Погано — порівняно з чим? Добре — щодо чого? Те, що в російській економіці припинилося зростання, ще не означає, що вона завалилася або завалиться завтра. Це не означає, що завтра ВВП обвалиться на 10%, як це було, наприклад, у другому кварталі 2022 року, коли щойно ввели масштабні санкції.

Ситуація низького або уповільненого економічного зростання — це, по суті, нормальний стан путінської економіки. Фактично з 2012-2013 року, коли Путін повернувся до Кремля, середній темп зростання ВВП становить трохи більше 1% на рік.

Знову ж таки, це так само "середня температура по лікарні" — були роки, коли економіка падала або швидко зростала. Але якщо взяти усереднену динаміку за останні 10-12 років, включно з усіма президентськими термінами Путіна, то те, що ми бачимо у 2025 році, цілком укладається в цю траєкторію. Тому, якщо говорити за великим рахунком, — нічого дивного чи надзвичайного порівняно з попередніми роками ми не бачимо.

Інша справа, якщо ми знову подивимося на статистику Росстату, то побачимо: виробництво соняшникової олії в Росії за 5 місяців впало на 15%, а виробництво цукру — на 30%. Це явно свідчить про те, що в економіці щось ненормально і, найімовірніше, дефіцит цукру і соняшникової олії виллється в прискорення інфляції в Росії.

І в цьому сенсі я б радив вам більше уваги звертати саме на динаміку інфляції, тому що в кінцевому підсумку це той агрегований показник, та сама "середня температура по лікарні", яка говорить: чи все гаразд — чи ні.

Якщо ми беремо довоєнні путінські роки — скажімо, 10-12 років до 2022-го — середній рівень інфляції становив близько 6% на рік. Це, звісно, не Європа, не Америка, не 2% і не 0,5%. Тож нинішні 10-12% інфляції — це, безумовно, багато, але це не 20, не 25, не 40 відсотків. Ми бачимо, що багато в чому завдяки жорсткій політиці Центробанку РФ інфляція пригнічена. Хоча, з моєї точки зору, велику роль зіграло не посилення кредитно-грошової політики, а зміцнення рубля. Коли наприкінці листопада минулого року долар коштував 110 рублів, а зараз він коштує менше ніж 80, це означає, що інфляція на непродовольчі товари, практично половина з яких імпортуються, фактично зупинилася. І саме це стало головним чинником зниження інфляції.

Проте, з точки зору Путіна, його міністрів і економістів, інфляція зараз перебуває під контролем. Зрозуміло, що в рецесії або перебуванні на межі рецесії нічого хорошого немає. Відсутність зростання в будь-якій економіці — це погано. Але це не означає, що російська економіка перебуває на межі масштабної кризи, і вже тим паче не означає, що у Путіна не буде грошей або можливості підтримувати роботу військової промисловості. Ось це, напевно, останнє, що впаде в путінській системі — витрати на війну.

Ну і, відповідно, у мене, як і в кожного українця, виникає логічне запитання - коли в російської економіки якраз закінчаться витрати на війну?

Не закінчаться. Потрібно добре розуміти, що Росія витрачає на війну не дуже багато. Ми на початку нашої бесіди говорили, що збільшення військових витрат склало 3 з невеликим відсотки ВВП. І з цієї суми практично половина йде як виплати людям - тим, хто воює, або їхнім сім'ям. З погляду макроекономіки і бюджетної політики — зараз прозвучить абсолютно цинічна річ — бюджету все одно: платити гроші тим, хто вбиває, чи платити гроші пенсіонерам.

Бюджет загалом збирає податки з економіки і роздає їх людям. Тобто з позиції економіки це виглядає саме так — ми просто вибираємо, кому ці гроші дістаються. Відповідно, на боєприпаси, на все інше — йде, ну, може, трохи більше ніж півтора відсотка ВВП. А далі ми дивимося, за рахунок чого Путін отримує ці гроші. А він отримує їх завдяки тому, що три роки поспіль підвищували податки: у середньому податкове навантаження збільшували приблизно на 0,5% ВВП на рік.

Ми бачимо скорочення витрат на цивільні сектори. Цього року, наприклад, завдяки пенсійному законодавству, ухваленому ще 2018 року, в Росії не з'явиться жодного нового пенсіонера за віком. Тож, як то кажуть, "з миру по нитці — жебраку сорочка". І, власне кажучи, фінансування військових витрат Путін забезпечує завдяки підвищенню податків, скороченню цивільних витрат і акуратному використанню резервів із Фонду національного добробуту.

Чи може він фінансувати війну ще рік, два, три, чотири? У моєму розумінні - може. Якщо він не буде збільшувати інтенсивність війни, що вимагало б зростання витрат, то для російської економіки це, найімовірніше, стерпно. Болівар винесе Путіна і війну.