"Згорів буквально за тиждень": воїн, якого катували у полоні, помер після обміну

Його донька Валерія розповіла, що Зеленський вчився на хіміка-технолога і працював на "Азоті", але згодом влаштувався у розшук. Працювати у поліції було його мрією, тож чоловік втілював її на посаді "опера" протягом 6 років. Про це відомо з матеріалу "Суспільне Донбас" від 6 липня.

"Він ніби ступав по землі, а за ним на цьому сліду ніби виростала квітка. Так він жив, так він ходив і так він зустрічав людей. І всі, хто його знають, мають лише позитивний слід у серці після нього", — описала свого батька Валерія.

Згодом Зеленський полишив службу у поліції, перейшовши у бізнес. Він пережив три банкрутства, але залишався дуже порядною людиною. Через деякий час чоловік пішов у армію звичайним солдатом, і виріс там до старшини.

На початку повномасштабної війни підрозділ Зеленського допомагав захисникам Маріуполя. Військові постачали зброю іншим, але самі озброєними не були, не мали навіть касок і бронежилетів. Коли почався наступ і виникла потреба у добровольцях, Валерій став одним з 8 бійців, які зголосилися йти в бій.

На фронті він служив сапером, тож мав мінувати міст. Однак на місці, куди відправили групу, на них чекали окупанти. Так Зеленський потрапив у російський полон. Через прізвище йому спочатку погрожували автоматом.

"Я хлопець дорослий, ти або вбиваєш, або оформлюєш", — відповів він ворожим бійцям, після чого був оформлений.

Сім’я три роки шукала будь-яку інформацію про Зеленського. Від незнайомого хлопця з соцмереж та зятя було відомо, що він у полоні. Через певний час рідні отримали лист, в якому чоловік запевнив рідних, що тримається. Згодом інші військовополонені розповідали, що у неволі він постійно згадував дні народження своїх близьких та молився тричі на добу, а також омивався льодяною водою.

Перебуваючи у полоні, Зеленський читав ту ж книжку, що і його дружина, а перед обміном побачив її у сні. Кохана закликала не спізнюватись на автобус об 11:20, і дійсно військовополонені виїхали об 11:28. Звільнення відбулося 25 травня 2025 року.

"У нас такий мандраж був. Ми всі плакали від щастя, бо нарешті найстрашніший сон у нашому житті закінчився. Нам стільки хотілося йому сказати, щоб він не хвилювався, бо ми знаємо, що, він дуже хвилювався за нас", — поділилась Валерія.

Воїн пишався, що нікого не здав і не підставив. Навіть попри тортури він ворогу нічого не розповів. Зеленський зрадів, що донька з зятем розмовляють українською, й хотів вивчити мову. Також він нарешті дізнався, що має омріяного онука.

Українець проходив усі медогляди та розповідав чесно лікарям про пережите. Перший рік у полоні для нього був найскладнішим через "жорсткі катування" окупантів Донеччини та так званих "вагнерівців". Він розповідав, що троє полонених померли від катувань.

"У медичному висновку розписано, скільки видів тортур у нього було. Були застосовані практично всі. У нього було декілька травм, не працювало плече, не працювала рука. Наслідком всіх тих тортур стало те, що організм просто настільки знесилений, що він згорів буквально за тиждень", — наголосила Валерія.

Сім’я мала один щасливий день, коли Зеленського відпустили з карантину для зустрічі. Після того, як рідні поїхали, він звернувся до медиків і невдовзі вже лежав у реанімації у дуже важкому стані.

Після звільнення чоловік не міг їсти, хоча мріяв про гранатовий сік, шашлик і шоколад. Під час операції лікарі розповіли, що підозрювали проблеми з підшлунковою, але насправді ситуація виявилась гіршою — "всі органи вже розпадалися".

"Це те, що ти не побачиш зором, це те, що аналізи не покажуть. Він тримався просто на силі духа", — пояснила донька.

Рідні відчувають біль втрати, але водночас радість, адже Зеленський більше не переживає тортур.

Нагадаємо, лікар-дерматолог Олександр Туркевич розповів про "подарунок від хірурга", який український військовий виявив на власному тілі після операції у російському полоні. Чоловік повернувся в Україну в межах обміну "1000 на 1000", і попереду у нього — видалення залишених росіянами шрамів.

Український воїн Остап Жидачевський розповів про пережиті у російському полоні знущання та те, як їх приховували від Червоного хреста. Готувати українців до візиту представників гуманітарної організації починали за цілий тиждень.