Розкіш, кава і сотні газет: який вигляд мала кав'ярня в Чернівцях, де збиралася вся еліта

Кав’ярні — це не просто місце, де п’ють каву. Це своєрідні мініатюрні світи, де люди зустрічаються, обмінюються новинами, сперечаються або просто читають. У деяких містах є свої легендарні кав'ярні — вишукані, модні, з особливою атмосферою. У Чернівцях початку ХХ століття такою була кав'ярня "Габсбург".

Кав’ярня "Габсбург" відкрилася 29 грудня 1909 року на першому поверсі красивого прибуткового будинку, зведеного за кілька років до того за проєктом архітектора Макса Моргенштерна. Розташувалась вона в самому серці Чернівців — на розі тодішньої Панської вулиці (сьогодні — Ольги Кобилянської). Її засновники, підприємці Макс Апісдорф і Вольманн, хотіли створити найкращу кав’ярню в місті. Апісдорф навіть подорожував Європою, шукаючи натхнення — від Лондона до Ніцци, від Парижа до Берліна.

Ідея вдалася. "Габсбург" одразу стала місцем, де збиралися ті, хто цінував комфорт, якісну каву й атмосферу. Сюди приходили письменники, художники, викладачі, політики. Щоправда, дозволити каву в "Габсбурзі" могли лише досить заможні містяни.

Інтер’єр був розкішним. Стіни білого кольору з позолотою, люстри з десятками лампочок, дивани з червоного дерева, великі дзеркала, картини на стінах. Повітря освіжували електровентилятори — для того часу справжня новинка. Тут навіть був окремий дамський салон, що теж вважалося дуже сучасним рішенням.

Особливою родзинкою стала читальна зала, де пропонували понад 250 газет і журналів з усього світу. Люди могли годинами сидіти з пресою, зробивши лише одне замовлення. Така культура дозвілля робила "Габсбург" унікальним явищем.

Перша світова війна стала переломним моментом — власники змушені були залишити заклад, і в 1916 році "Габсбург" перейшов в оренду подружжю Макса і Анни Зондерлінгів. Згодом, за часів румунської влади, тут відкрився клуб любителів кави, а назву змінили на "Грант".

У 1926 році розпочався новий етап — фінансовий. Будівлю зайняли банківські установи, згодом з’явилась залізнична каса. А з 1944 року споруда остаточно закріпила за собою статус фінансового життя Буковини — тут розмістилось відділення Національного банку, а потім — Пенсійного фонду.

Раніше "Телеграф" розповідав про історичну будівлю в центрі Харкова, красу якої не зберегли.