Був малий і дурний, – інтерв'ю Вадима Яценка про російську на "Голосі країни" і хор "Гомін"

Відео львівського хору "Гомін", який переспівав пісню "Цей сон" Степана Гіги у джазовому стилі, зібрало понад 7 мільйонів переглядів у тіктоці. За кілька днів розкупили усі квитки на виступи хору.

Диригент і соліст львівського хору "Гомін" Вадим Яценко в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу розповів про виступ на "Голосі країни", сім'ю, плани щодо сольної кар'єри та діяльності хору. Більше цікавого – читайте далі у матеріалі.

"Ламаємо шаблони": про популярність у соцмережах

Нещодавно гурт "Океан Ельзи" святкував 30-річчя та проводив концерти у Львові. Паралельно ти своїм голосом та харизмою набрав у тіктоці понад 7 мільйонів переглядів. Скажи, будь ласка, чи тобі писав лідер гурту "Океан Ельзи"?

Ні, Святослав мені не писав. Я думаю, що у нього квиточки на "Океан Ельзи" були розкуплені ще давніше. Ще до "тікточного" періоду хору "Гомін". Тому ми розійшлися по людях. Я думаю, що все нормально.

Думаєш, що це не одна цільова аудиторія?

Можливо, одна й та сама. Ми хотіли б, щоб аудиторія гурту "Океан Ельзи" так само дивилась на хорове мистецтво. Було б добре збирати стадіони. Хоча б !FESTrepublic. Будемо бачити.

Повне інтерв'ю з Вадимом Якенком: дивіться відео

Є в планах та мріях так розкрутитися з хором "Гомін"?

Насправді це не є унікальний випадок. Якщо трошки заглянути в історію, то в часи Української Народної Республіки створили хорову капелу за підтримки Симона Петлюри. Тоді наш славнозвісний український диригент Олександр Кошиць зібрав цю капелу і поїхав у велике світове турне.

Є інформація, що тоді Українська республіканська капела мала концерт на стадіоні "Маракана" у Бразилії. 100 тисяч людей слухали українського "Щедрика".

Цікавить, скільки до тебе додалося друзів та підписників в Інстаграмі з того часу, як ваше відео стало віральним?

Досить багато. Якщо говорити про той момент, коли ми стартували, а це чотири дні тому, то в 10 разів. Було 1,5 тисячі підписників, а стало 15 тисяч.

Я не можу зрозуміти, як може бути так мало підписників в людини, яка є диригентом?

Насправді в плані класичної музики та диригента це дуже багато. Півтори тисячі – це стандартно. А 15 тисяч – це багато для диригента. Ламаємо шаблони. Можливо, буде і 16 тисяч.

"Просили говорити російською": про виступ на "Голосі країни"

7 років тому, перед виступом на "Голосі країни", ти розповідав, що маєш мрію заявити про себе не лише як диригент, але і як вокаліст. Ти йдеш до цієї мети? Чи цікавить тебе сольна кар'єра?

Ні. Якщо говорити про моменти 8 сезону "Голосу країни", то там є багато підводних каменів – у нормальному сенсі. Ті всі підводки… Я був ще досить малий – 23 роки. Багато чого не розумів та не знав, і, потрапивши у велику тусовку, якщо можна сказати, шоубізнесову, – це лякало.

Чи мав я упродовж наступних 7 років момент та бажання розвивати сольну співочу кар'єру? Ні, звісно. Уже тоді, та й навіть раніше, я обрав свій шлях. Мене завжди більше тягнуло до академічної музики та диригування. Не знаю, як усе розвиватиметься надалі. Звісно, зараз є потреба співати. Ми всі дуже раді, якщо це подобається людям.

За всі ці роки у мене була Київська консерваторія – бакалаврат, магістратура, докторантура. Усе йшло до того, щоб реалізовувати себе більше в диригентській професії.

Щодо виступу на "Голосі країни" – це був сліпий вибір: є 4 учасники журі, які розвернуті спиною до виконавця. Тоді це були Потап, Джамала, Тіна Кароль і Сергій Бабкін. Ніхто не обернувся, коли ти виконував пісню "Гуцулка Ксеня". Чи ти дуже тоді засмутився, що не заслухали твій талант?

Хай це звучить, як звучить, але це абсолютно щирі емоції, які я пам'ятаю. Зі мною були мама, тато, сестра, тьотя з Кагарлика – вони дуже засмутилися.

Є передкастинг до "Голосу країни", коли тебе слухають різні продюсери та усі, хто цим займається. Я не злукавлю, якщо скажу, що ще перед прослуховуванням говорив, що це крутий та цікавий досвід. Але все-таки я мріяв займатися музикою трошки в іншому напрямку.

Вже тоді я вів початкові переговори, щоб переїжджати до Львова. У 23 роки мене запросили на посаду головного хормейстера Львівської національної опери. Маючи це на увазі, я пішов на "Голос країни". Це цікавий досвід для будь-якої людини, яка хотіла б стати супервідомим співаком та побачити "кухню" зсередини.

Не можу сказати, що сильно засмутився тоді. Я більше думав, що, можливо, добре, що так все сталося, адже я не буду відволікатися на наступні зйомки та зможу повністю зосередитися на тому, куди мене вело життя в той момент.

Ти згадав за свою родину. Нагадаю, що ти уродженець Київської області. Зараз село називається Потік, а в минулому називалося Потоки?

Це в простонародді так говорять: "Ми з Потоків".

Тоді, 7 років тому, ти давав коментар російською мовою?

Так.

Це була умова від продюсерів "Голосу країни"? Учасники журі теж спілкувалися російською.

Це дурня, звичайно. Не було такої умови прямо від продюсерів. Але так, якась людина попросила давати коментар російською.

Ця людина представляла команду "Голосу країни"?

Напевно. Це було саме на цих зйомках. Я питався, як краще буде? Мені відповіли, що треба російською. Я був ще малий, дурний і не розумів цього. Та й в принципі суспільство тоді зовсім по-іншому до того ставилося. Ви самі кажете, що усі четверо членів журі говорили російською, навіть Джамала.

Виступ Вадима Яценка на "Голосі країни": дивіться відео

А як в побуті спілкуються в Потоках?

Українською, але з умовами київського-потіцького діалекту. Це такий київський нормальний суржик Якщо ви знаєте програму "Хата на тата", то усі ці найкрутіші головні герої говорять чисто моєю сільською мовою.

Про хейт в інтернеті

У коментарях в тіктоці тебе порівнюють з турецьким актором, якого звати Сечкін Оздемір. Він грав у серіалі "Величне століття: Роксолана" Левка, який був колишнім коханим Анастасії. Узагалі в коментарях є багато цікавого. Кажуть, що ти справді дуже харизматичний, але дехто пише, що ти нарцис.

Та хай пишуть. Мене це не зачіпає.

Тобі таке ніколи не закидали?

Що я нарцис? Та кожен божий день.

Ми з тобою спілкувалися на радіо буквально 5 хвилин. Не було візуального контакту – ти тікав очима. У мене була теорія, що це від сором'язливості, а інші люди казали, мовляв, зараз нарцис похайпує, побуде тиждень популярним і все закінчиться.

Добре, абсолютно не відкидаю того моменту, що це може бути дійсно тиждень популярності. Ми раді, що це сталося так і зараз є підвищений попит до українського та класичного. Це чудово.

Про дружину і дівчат в Інстаграмі

У коментарях, де писали про нарцисизм, з'явився користувач, який писав, що "цей талановитий хлопець точно не має ознак нарцисизму, бо я його тітка і знаю його змалку". Що це за тітка?

Можливо, це тітка Люда. Вона захищає нас і наші сімейні цінності так само під коментарями, де дівчата пишуть в тому контексті. Вона відповідає, що я одружений вже майже 10 років і в мене є дитина.

А дружина не ревнує до такої кількості жіночих компліментів в коментарях?

Насправді – ні. Ми обоє музиканти та давно працюємо з людьми. Настя моя теж співачка. Тут головне – довіра один до одного, а те, до чого ми не маємо стосунку… хай воно собі відбувається.

Чи писали тобі дівчата в дірект? Що найцікавіше було?

Можливо, щось писали. Нічого особливого – якісь реакції, вогники.

Фотографії скидали?

Ні. Я дуже перепрошую, бо дійсно не маю часу навіть переглядати дірект – там багато запитів. Можливо, там і є якісь фотографії, про які ти говориш. Начебто все чинно та благородно. Все-таки ми в академічній сфері, тому – все добре.

Вадим Яценко з дружиною / Фото з Інстаграму Анастасії Яценко

Чи хоче колабу зі Степаном Гігою

Мені розповідали, що до грудня квитки на колектив "Гомін" усі продані. Це трапилося упродовж останніх чотирьох днів. Цікавить саме пісня "Цей сон", чи вимагав Степан Гіга від вас роялті?

Ми, як Львівський органний зал, стараємося чесно працювати з усіма аспектами. У нас підписаний договір з організацією, яка займається авторськими правами. Думаю, що роялті пану Степану нараховуються. Він особисто на нас не виходив.

Ми виконуємо не лише пісні Степана Гіги. Є пісні Володимира Івасюка, Квітки Цісик. Думаю, що усі питання з правовласниками вирішені. Ми б не дозволили собі транслювати це на всю країну, якби щось було не так.

Хто придумав переспівати легендарну композицію Степана Гіги "Цей сон"?

Це все виникло ще минулого року. Ми цю програму запустили десь у травні 2024 року. Тоді була прем'єра.

Якщо говорити про пісню "Цей сон", то є прекрасний музикант Євген Маляревський. Він родом з Харкова, але живе зараз у Києві. У нього є чудовий ютуб-канал, де він співає різні українські пісні та розкладає це на багатоголосся.

На ютубі я побачив, як він співає цю пісню. Подзвонив йому та попросив ноти. Він любить співати для чоловічого хору. Ми їх трохи переробили, бо в нас мішаний хор, і запустили це в програму. Якщо говорити про цю пісню, то в неї два автори. Це Степан Гіга, якому ми дуже дякуємо, велика честь і хвала. І саме хорове аранжування – Євген Маляревський.

Чи спробували б записати колабу разом зі Степаном Гігою?

Ми відкриті до будь-яких експериментів. Якщо сам пан Степан вийде до нас з такою пропозицією, то ми її обов'язково розглядатимемо.

З ким ще хотіли б записати колаборацію? Можливо, з колишніми українськими суперпопулярними зірками? Чи з теперішніми?

Якщо чесно, будь ласка, не сваріться й нічого не подумайте, але з української естради нікого не назву, бо не сильно слідкую. Знаю "Океан Ельзи", "Другу ріку" – це ті групи, які любив слухати, коли був підлітком. А так сказати, що зараз слідкую за якимись течіями в шоубізнесі, то ні. Більше люблю The Beatles послухати.

Не пробували переспівати їх у хоровому, оркестровому стилі?

Ще ні. Це той момент, коли академічний і класичний колектив має все-таки шукати та регулювати ці історії. Це, можливо, занадто простий шлях.

Якщо ми говоримо про програму "Цей хор, цей хор", то тут була одна конкретна ідея. Це було не для того, аби хайпонути, про це не йде мова. Йдеться про українську естраду тих часів – у хорошому розумінні слова. Це естрада в розумінні Мирослава Скорика, Ігоря Білозіра, Володимира Івасюка. Вона дійсно заслуговує на ширше визнання.

Буквально нещодавно в Apple Music додав альбомчик. Він наче називається "Хіти української естради", синя обкладинка. Там пісні 1960 – 1970-х років. Якщо послухати ці композиції з позиції музиканта – хто як грає, якість аранжування, – то це абсолютно фантастична музика та фантастичні тексти. Історія про цей концерт – шана тому періоду та геніальним людям, які творили це мистецтво.

Про відео в тіктоці, яке набрало 7 мільйонів переглядів

Ти кажеш, що цей ролик не створювали для віральності та популяризації. Утім, чи не дратує те, що класичний хоровий оркестровий спів доводиться популяризувати в такий спосіб?

Мене це не дратує насправді. Це не може дратувати, тому що наразі це має ефект. Як мене може дратувати, коли 1 липня вже були продані всі квитки на концерт Миколи Леонтовича на 31 серпня і на програму українських партесних концертів на 20 вересня?

Виступ хору "Гомін" з піснею "Цей сон" Степана Гіги: дивіться відео

Знаєте, мене це не чіпляє абсолютно. Якби ми були малими, 15 – 16 років, станцювали б на камеру якийсь модний танець, який залетів, і в контексті цього продовжували б свою творчість, це було б одне питання. А тут все-таки інше. Ми дійсно багато та активно працювали, розробляли якісь програми, підходи, різні концепції.

Ми вважаємо, що це плід нашої праці, і цей ролик – це не момент хайпу, який ми створили спеціально, а це, по суті, логічне завершення цієї великої роботи, з якою ми працювали.

Можливо, не завершення, а одна зі сходинок? Адже завершенням це складно назвати.

Можливо, але саме в плані суспільного прогресу і як це все зараз відбувається. Ми дуже раді. Це точно не бісить, і в цьому є причина, що є логічним.

Як думаєш, у чому секрет успіху цього ролику? Не лише загальна праця, а й вибір композиції чи виконання?

І вибір композиції, і виконання, і як сама композиція зроблена. Тобто ти зараз говориш про те, що є якась одна складова. Можливо, зараз ти мені скажеш, мовляв, це ти такий крутий і класний, що ти це співаєш, бо всі там пишуть, що харизма і так далі.

Однак, якщо розібратися в цілому, є автор пісні – Степан Гіга, є автор аранжування, є хор-колектив, який це дуже довго розучував, є ціла команда людей у Львівському органному залі, які розробляли цю концепцію. Якщо продовжувати так рахувати, то ми приходимо до того, що це є заслуга цілої великої команди людей, а не просто якогось, знаєте, такої щасливої бульки. Це комплекс.

Про плани щодо сольної кар'єри і хору "Гомін"

Яка головна місія хору "Гомін"?

Нести українське, нести українську класику в народ, в маси. Ми дійсно дуже хотіли б, щоб цей кейс, який стався з нами, – стався б загалом з усією класичною культурою. Дуже хотілося б, щоб все-таки українська культура навіть за кордоном асоціювалась з прізвищами, які на це заслуговують.

Ми маємо кейс Миколи Леонтовича, автора "Щедрика", який знають у всьому світі. Узимку нас з хором запросили до Швеції заспівати 2 різдвяні концерти. У Стокгольмі є славнозвісний концертний зал Stockholm Konserthuset. За тиждень до того там відбувалося вручення Нобелівської премії.

Програма складалася виключно з української різдвяної музики. Там була колаборація – величезний аматорський шведський хор, близько 200 осіб, і нас поїхали 25 осіб. Навіть в той момент, коли на сцені 300 осіб співають український "Щедрик", все одно, коли ти спілкуєшся з музикантами зі Швеції, – вони досі, на жаль, не знають і не розуміють, що це українська пісня, яку вони знають ще з самого дитинства.

Хор "Гомін" / Фото з Інстаграму Вадима Яценка

Американці, наприклад, вважають, що це їхня пісня Carol of the Bells, придумана у США свого часу. А ми знаємо, хто заніс "Щедрик" на той континент – Олександр Кошиць і Республіканська капела. Вони поїхали та заспівали. Думаю, з того часу воно там і почало розвиватися.

Чи є в тебе плани щодо особистої сольної кар'єри, без оркестру?

Займатися особистою сольною кар'єрою як співак Вадим Яценко – в мене немає таких планів точно. Можливо, якщо це будуть якісь прикольні і класні проєкти, де можна буде популяризувати українську пісню, культуру. Можливо, якимись окремими кейсами це може розглядатися. Однак так, що я шукав би продюсера, щоб співати пісні, – точно ні.

Яка остання планка твого кар'єрного росту разом з цим колективом – мрія, яку вважаєш нездійсненною, але дуже прагнеш її?

Я розумію, якщо дійсно довго і наполегливо працювати, то те, чого прагнеш, має статися. Тому, якщо говорити про музичну сферу, про хор "Гомін" і особливо про українську культуру, то маємо випадки, коли українські композитори та українська музика були номіновані на премію "Ґреммі".

Є прекрасний, легендарний український композитор Валентин Сільвестров, який свого часу написав велике музичне полотно "Реквієм для Лариси" (1999 рік), який він присвятив своїй померлій дружині. У 2005 році він був номінований на премію "Ґреммі".

Це є надзвичайно великим досягненням. Умовно, коли ти номінант на премію "Оскар" – тебе і ще кількох обрали серед мільйона, так само серед п'яти композицій великої форми, які тоді номінувались на "Ґреммі", є твір Валентина Сільвестрова.

Якщо правильно поставити роботу, не давати собі спуску, не халтурити, а контролювати, працювати з усією душею, професійно все виконувати, робити записи нових творів, які будуть писати українські композитори, тоді можна досягти цієї мети.

Ми, Львівський органний зал, активно працюємо також над тим, щоб українська музика не тільки виконувалась, але щоб були написані нові твори. Тому маємо замовлення симфоній, плануємо замовляти музику для хору. І, можливо, колись хор "Гомін" стане переможцем премії "Ґреммі".

Про запис саундтреку до серіалу HBO "Чорнобиль"

Хор "Гомін" звучав в американо-британському серіалі "Чорнобиль".

Так, це теж крута подія, до якої я не маю відношення, бо на той час ще не був художнім керівником хору "Гомін". Також тоді хор ще не був ще частиною Львівського органного залу. Це був окремий муніципальний колектив у місті Львів. Хор складався виключно з чоловіків і керував їм тоді пан Руслан Ляшенко.

Мені відомо, що на хор вийшли представники компанії HBO. Здається, це був твір "Вічна пам'ять", який написав хтось з команди серіалу "Чорнобиль". Хор виконав і записав його. Дійсно, хор "Гомін" увійшов в історію тим, що є причетним до створення цього дуже страшного серіалу.

Страшного – через події, про які розповідається в серіалі "Чорнобиль", чи через те, як він знятий?

Так, як він знятий, адже серіал дуже моторошний. Він мені сподобався, але він моторошний через те, що є горором, заснованим на реальних подіях. Він страшний в сенсі емоцій, а не в плані того, що він поганий.