Чому ваша дитина часто плаче: вчені дізнались одну з причин

Плач немовлят, якість їхнього сну та здатність заспокоюватися в перші місяці життя значною мірою визначаються генетичними факторами, повідомляє UppsalaUniversitet. До такого висновку дійшли дослідники Уппсальського університету та Каролінського інституту, які провели масштабне дослідження серед близько 1000 близнюків зі Швеції. Робота, опублікована в журналі JCPP Advances, стала першим дослідженням, яке проаналізувало вплив генетики та середовища на базову поведінку немовлят у такому ранньому віці – у два і п’ять місяців.

У межах дослідження батьки заповнювали анкети щодо плачу, сну й здатності дітей заспокоїтися. Згідно з результатами, у двомісячному віці до 50% відмінностей у тому, скільки дитина плаче, пояснюються генетичними чинниками. У віці п’яти місяців цей показник зростає до 70%.

“Для батьків може бути втіхою знати, що плач їхньої дитини значною мірою пояснюється генетикою, і що вони самі мають обмежені можливості впливати на те, як часто плаче їхня дитина”, – зазначає провідна авторка дослідження, постдокторант з психології Шарлотта Вікторссон.

Решта відмінностей у поведінці пов’язана з тим, що дослідники називають “унікальним середовищем” – індивідуальними умовами, що впливають на кожну дитину окремо й не можуть бути чітко ідентифіковані на основі анкетних відповідей. При цьому дослідження не виявило суттєвого впливу “спільного середовища” – наприклад, родинного стилю виховання, економічного статусу чи умов проживання.

Для оцінки впливу спадковості вчені порівняли поведінку однояйцевих (монозиготних) і різнояйцевих (дизиготних) близнюків, які ростуть у схожих умовах, але мають різний ступінь генетичної подібності. Значно більша схожість у поведінці між однояйцевими близнюками вказує на домінування саме генетичних факторів.

Окрім тривалості плачу, дослідники проаналізували й інші поведінкові особливості. Зокрема, скільки разів дитина прокидається протягом ночі, виявилось значною мірою пов’язаним з умовами навколишнього середовища. Йдеться про режим сну, місце сну, годування, температуру в кімнаті тощо. У цій категорії генетика відіграє меншу роль.

Також оцінювалася тривалість часу від укладання немовля до сну до моменту фактичного засинання. У двомісячному віці на цей процес найбільше впливало середовище. Проте вже у п’ять місяців генетичний чинник починає відігравати помітнішу роль. Це свідчить про швидкий розвиток дитини в перші місяці життя, а також про те, що втручання та підтримка з боку батьків мають найбільший ефект саме на ранньому етапі.

Загалом дослідження підтверджує, що генетика є провідним чинником у формуванні базових поведінкових реакцій у немовлят. Але деякі аспекти, зокрема сон, залишаються чутливими до впливу навколишнього середовища.

Вчені планують надалі досліджувати вплив конкретних умов, а саме: графіку сну, температури приміщення, типу годування, на поведінкові характеристики дітей. Поточне дослідження є першим у своєму роді, заснованим на таких даних. У його межах науковці спостерігають за розвитком дітей до 36 місяців.

Нещодавно повідомлялося про проєкт VR-Omics, реалізований за участі вчених з Мельбурнського університету, Університету Монаша та Констанцького університету. Його результати стали проривом у дослідженні дитячих пухлин серця, відкривши нові можливості для неінвазивної діагностики й фундаментального розуміння таких патологій, як рабдоміома.