Як влаштована кремлівська мережа у Франції, і чи потрібно заборонити соцмережі для підлітків

Вівторок, 8 липня 2025 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа»

Привіт. На зв’язку команда «ДМ», яка продовжує працювати попри всі складнощі. 

Клуб французьких друзів Кремля

8 травня в низці французьких міст, зокрема Ліоні та Страсбурзі, пройшла російська акція «Безсмертний полк». На ній росіяни ходили вулицями з георгіївськими стрічками, прапорами Росії, білоруського режиму Лукашенка та проросійських терористичних організацій на сході України. Словом, неприємна картинка. Проте цей захід допоміг дослідникам «Детектора медіа» викрити цілу мережу організацій і діячів, які посилюють російський вплив у Франції — і не лише подібними мітингами, а ще й поширенням проросійської риторики у французьких медіа, а також організацією історичних, освітніх, культурних і навіть духовних ініціатив. «Детектор медіа» знайшов десятки таких людей, а також підтвердження того, що їхня робота не лише схвалюється, а й підтримується безпосередньо Кремлем. У цьому розслідуванні ми розповідаємо про головних дійових осіб російського впливу у Франції та про те, як українська спільнота  намагається боротися з ним.

Розслідування вийшло великим, так що читайте першу частину тут, а другу — тут.

Мрії пропаганди про «галоп до Одеси»

Напередодні літа 2025 року Росія оголосила про «масштабний наступ в Україні», супроводжуючи його заявами про «вічну війну» та плани захоплення нових територій. Володимир Мединський погрожував тривалою боротьбою, Путін обіцяв «буферні зони» в Сумській і Харківській областях, а Медведєв і Міноборони Росії хвалилися просуванням на Дніпропетровщині. Пропагандисти мріяли про «галоп» до Одеси та контроль над шістьма-вісьмома регіонами України. Проте реальність виявилася дещо іншою: наступ наразився на український спротив, супроводжується великими втратами серед військ агресора та відбувається на тлі внутрішніх проблем Росії. Навіть повідомлення Леоніда Пасічника про «повне звільнення» Луганщини було висміяне російськими воєнними пропагандистами, які вказали на фейкову «перемогу».

Поки одні брехали про 6-8 областей, які «ось-ось» окупує Росія, інші бідкалися, що на Луганщині російська армія не змогла захопити Новоєгорівку.

Леся Бідочко проаналізувала, які тези про «літній наступ» та «буферні зони» просувають пропагандисти і як вони корелюють з реальністю (спойлер — майже ніяк). Читайте статтю за посиланням.

Підлітки в соцмережах

Соціальні мережі стали невіддільною частиною повсякдення дітей і підлітків. Вони відкривають можливості для самовираження, навчання та спілкування, але водночас містять чимало ризиків — від інформаційного перевантаження до психологічної залежності, кібербулінгу та контактів з небезпечним контентом. У відповідь на ці виклики дедалі більше країн розглядають і навіть упроваджують обмеження доступу до соцмереж для неповнолітніх.

Франція, Німеччина, Австралія,  весь Європейський Союз та окремі штати США вже ввели більш чи менш жорсткі обмеження для користування соцмережами для підлітків. Україна поки ніяк не контролює «цифрове дитинство», але це лише питання часу, вважають експерти. Якого нам уже не вистачає, оскільки на додачу до звичайних проблем і загроз у соцмережах українські діти ще піддаються ворожому впливу і вербуванню через платформи. Тож Надія Баловсяк вирішила розібратися, які перспективи законодавчого регулювання доступу дітей до соцмереж в Україні і які будуть наслідки в разі обмежень чи навіть суворих заборон. Читайте матеріал за посиланням.

Хто заробляє на страху українців

Адміністратори телеграм-каналів під час повітряних тривог активно заманюють нових підписників. Вони обіцяють «ексклюзивні карти», «секретні маршрути дронів» і «прогнози атак у реальному часі», але за цим стоїть не піклування, а бізнес-модель. Де паніка — там і прибуток. Хто і як монетизує страх? Як телеграм-мережі використовують тривожні ночі для збільшення трафіку й доходів? Чому після викриття таких схем журналісти стикаються з інформаційним цькуванням? І головне — чому деякі українські посадовці та військові самі легітимізують сумнівні канали, даючи їм інтерв’ю? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Сергієм Міхальковим, дата-аналітиком видання Texty.org.ua. Приводом для розмови стало дослідження  «Текстів» про те, як популярні телеграм-канали, зокрема «Труха», використовують повітряні тривоги, щоб заманити нових підписників.

Слухайте або читайте розмову тут.

Хто замінить Кременя?

Ви, напевне, знаєте, що термін мовного омбудсмана Тараса Кременя на посаді добіг кінця. І попри те, що він міг претендувати на ще один термін і начебто всіх влаштовував, два міністерства та один уповноважений з прав людини, які пропонують претендентів, його кандидатуру навіть не висунули. Що, звісно, неабияк збурило нашу культурно-інтелектуальну спільноту, яка зібралася й навіть написала лист. Але, звичайно, це не допомогло.

Тепер на посаду розглядають трьох висуванців: ексзаступника міністра освіти Павла Полянського (від Мінкульту), фольклористку Олену Івановську (від омбудсмана Лубінця) і, нарешті, актора  Олександра Завальського (його висунув Мін’юст).

Трохи шокована таким вибором Лєна Чиченіна подивилася інтерв’ю Завальського Сергію Смальчуку і назбирала смачненького — всі шедевральні цитати читайте за посиланням. Але одразу скажемо, що правозахисного досвіду (обов’язкового для цієї посади) в Завальського немає,  проте є громадянська позиція і чудовий голос. Який ви всі чули — саме він озвучив усіх чоловічих персонажів у «Самому вдома».

Наразі це все.

Дякуємо, що дочитали цей лист до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі, вотсапі, вайбері, іксі (твітері) та на сайті «Детектор медіа». Весь зворотний зв’язок також пишіть сюди — нам на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям і задонатите нам та іншим якісним медіа, які зараз потребують підтримки.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша команда «ДМ»