Як румунська демократія відбилася від небезпечного популіста і які висновки слід зробити

Минулого тижня прокуратура Румунії передала до суду справу ультраправого Келіна Джорджеску – колишнього кандидата в президенти Румунії.

Йому висунуто обвинувачення у публічній пропаганді фашистських та расистських ідей, а також у героїзації осіб, причетних до геноциду та воєнних злочинів.

Цей резонансний обвинувальний акт став наслідком тривалої скандальної діяльності політика.

Але одночасно – важливим прикладом для інших країн, насамперед Молдови, де демократія піддається атаці пов’язаних з РФ радикалів.

Про те, як ультраправий популіст за підтримки РФ кинув виклик демократії Румунії і чому він програв, читайте в статті Сергія Герасимчука і Ростислава Клімова з Ради зовнішньої політики "Українська призма" Справа проти "друга Путіна та Трампа": як Румунія захищається від агентів впливу РФ.

Далі – стислий її виклад.

Ще рік тому, у середині 2024 року, Келін Джоджеску, 62-річний аграрний інженер і колишній член ультранаціоналістичної партії AUR, перебував на маргінесі румунської політики з рейтингом близько 4–7%.

Проте сфокусованість на кампанії поза традиційними медіа і вірусні відео в Tik.

Tok позначились на стрімкому зростанні його популярності.

Розслідування продемонстрували, що за кампанією стояла скоординована мережа інфлюенсерів і фейкових акаунтів (понад 66 тисяч), а румунські спецслужби заявили про російське втручання.

24 листопада 2024 року Джорджеску несподівано посів перше місце в першому турі президентських виборів, здобувши підтримку 22,9% виборців.

Йому вдалося мобілізувати протестний електорат на антисистемних і антизахідних гаслах, виступаючи проти НАТО та ЄС, а також підтримуючи Путіна та романтизуючи міжвоєнних фашистів.

Його охрестили "ультранаціоналістичним фундаменталістом": для одних він – бунтівник проти системи, для інших – небезпечний популіст.

Попри перемогу в першому турі, Джорджеску не потрапив до другого.

Конституційний суд Румунії своїм безпрецедентним рішенням скасував результати виборів, визнавши, що на них вплинуло іноземне втручання.

Згодом Центральне виборче бюро відмовило екскандидату в реєстрації на повторні вибори у травні 2025 року, посилаючись на рішення суду й процедурні порушення.

Рішення про недопуск Джорджеску до виборів викликало бурхливу реакцію, у тому числі протести та заворушення.

Хвиля правого обурення перекинулась і за кордон – низка зарубіжних ультраконсервативних діячів оголосили Джорджеску жертвою "недемократичних практик".

На цьому тлі румунська влада не побоялася розпочати кримінальне переслідування Джорджеску.

Його звинувачують у пропаганді ненависті, героїзації воєнних злочинців і підбурюванні до дій проти конституційного ладу.

Крім того, його підозрюють у підготовці перевороту за підтримки Росії.

Серед підозрюваних також – колишній військовий Гораціу Потра та власник ПВК, який очолював охорону Джорджеску.

Врешті-решт крайній правий реванш у Румунії не вдався.

Наступник підозрюваного – Джордже Сіміон – президентом не став.

А вже наступного дня після інавгурації нового президента, 27 травня 2025 року, Джорджеску заявив про свій вихід з політики.

Історія злету і падіння Келіна Джорджеску стала серйозним випробуванням для румунської демократії.

Ситуація призвела до глибокої поляризації, але й поставила питання про межі демократії: чи можна обмежувати кандидатів заради захисту від екстремізму?.

Більшість погодилась: демократія має право себе захищати, але важливо, щоб це не руйнувало її основ.

Особливо важливий цей урок для сусідньої з Румунією Молдови, де вже восени цього року Москва знову тестуватиме свої гібридні методи, а президентці Санду доведеться шукати способу, як не допустити реваншу проросійських сил та не перетнути при цьому межу допустимого для демократії.

Докладніше – в матеріалі Сергія Герасимчука і Ростислава Клімова Справа проти "друга Путіна та Трампа": як Румунія захищається від агентів впливу РФ.