Маленька Угорщина

Іспанія — член ЄС та НАТО. Публічно вона декларує підтримку України, як послухати — так гарно все звучить від влади, що хоч до рани прикладай. Але я вирішив, що вам не вистачало трошки концентрованої зради.

Нещодавно ця дружня та красномовна держава виявилася в центрі скандалу через незаконні поставки пального з Росії, натомість верстатів і хімікатів — до Росії. Як це прийнято в цивілізованому світі, все йшло в обхід санкцій. Від дизелю через Марокко до вибухівки від Maxam. Та про це зараз поясню в деталях.

У ході розслідування виявили, що через Марокко до Іспанії щомісяця надходило до 123 тисяч тонн російського дизельного пального. Мадридський підприємець Антоніо Прієто одразу висміяв спроби виправдати ці поставки. Наприклад, підкреслив, що в Марокко немає заводів для виробництва дизелю, тож схема з «переробкою» — прикриття для обходу санкцій. Іспанські правоохоронці вже розслідують цю схему, але результати поки що не вражають.

Ще один гучний випадок — діяльність фірми з міста Сан-Вісент-дель-Распеч, провінція Аліканте. З початку 2024 року ця компанія закуповувала в Іспанії та інших країнах Європи верстати й обладнання для російської військової промисловості. Зокрема для авіабудування. Від наших палких друзів до наших ворогів це обладнання потрапляло транзитом через Туреччину.

У лютому 2024 року в порту Барселони затримали 13 тонн хімікатів — діетиламіну, азотної кислоти та уротропіну. Впевнений, ви без підказок уже здогадались, що вони потрібні для виробництва зброї. Згідно з документами, вантаж прямував до Вірменії та Киргизстану. Хто ж ще зараз скуповує все підряд на військові потреби, як не вони?!

У такій ситуації простіше всього шукати російський слід на кожному з етапів операції. Це все агенти, мовляв. Але ні. За словами професора Мадридського університету Франсіско Альвареса, за такими поставками стоять не представники російської діаспори, а іспанські бізнесмени.

Вони чудово знають, чиї санкції порушують. Однак усе одно використовують свої зв’язки в місцевих органах влади та більш високих кабінетах, аби роздмухувати нашу війну з російського боку. Чисто для збагачення. Так Росія отримує критично важливі ресурси для війни, а капіталіст уже вкотре продає їй мотузку.

Особливо резонансним стало розслідування щодо транснаціональної корпорації Maxam, одного з найбільших у світі виробників вибухівки. Іспанська прокуратура почала перевірку діяльності її російських дочірніх компаній: «Максам Русия», «ВСИ», «ИМС» і «ЮИИ-Сибирь», — які з 1999 року працюють у Росії, зокрема в Красноярському краї.

Формально ці компанії не співпрацювали напряму з російським ОПК. Але ту ж вибухівку «Ріофлекс» від Maxam використовує Горевський гірничо-збагачувальний комбінат для видобутку цинку й свинцю. Для якої галузі? Ви й так знаєте.

2023 року «ЮИИ-Сибирь» перерахувала 40 мільйонів рублів дивідендів материнській MaxamCorp International S.A., а в березні того ж року MaxamCorp схвалила угоду з «ЄвроХімом» — російським виробником азотних добрив, який співпрацює з оборонними заводами, — на суму 862,8 мільйона рублів (приблизно 10,4 мільйона євро) за поставку вибухівки.

Ба більше, у квітні 2023 року «Максам Русия» подала заявку на реєстрацію промислового міксера для виробництва вибухівки, авторами якого були іспанські співробітники компанії (ibid). Це не просто бізнес, а пряма підтримка російської війни, адже вибухівка й метали йдуть на потреби армії, яка бомбить Україну.

Іспанія, як член ЄС, зобов’язана дотримуватися санкцій проти Росії, запроваджених із 2022 року. Євросоюз уже ввів 16 пакетів санкцій, які охоплюють, зокрема, заборону на експорт хімікатів, верстатів і технологій, що можуть бути використані для виробництва зброї.

Проте результати розслідування свідчать, що ці заборони регулярно обходять через посередників у третіх країнах: Марокко, Туреччині, Вірменії, Киргизстані. Наприклад, 2024 року Росія імпортувала через посередників чипи на 502 мільйона доларів, верстати на мільйони доларів і навіть авіаційні запчастини. Тож Іспанія, з її портами в Барселоні та Картахені, стала одним із ключових вузлів у цих схемах.

Чому так відбувається? По-перше, слабкий контроль. В Іспанії порушення санкцій — це не кримінальний злочин, а лише адміністративне правопорушення зі штрафами. Це створює лазівку для бізнесменів, які готові ризикувати заради прибутку.

По-друге, економічні інтереси. Іспанія, як і інші країни ЄС, до 2022 року сильно залежала від російських енергоносіїв: до війни Росія забезпечувала до 40% потреб ЄС у дизельному пальному. Навіть після ембарго російський дизель продовжують постачати через посередників, як-от Марокко, що дає змогу Іспанії закривати очі на походження пального.

Цікаво, що Іспанія активно співпрацює з Китаєм, який є ключовим партнером Росії в обхід санкцій. Наприклад, розслідування виявило, що хімікати, затримані в Барселоні, походили від китайського концерну BYN і транспортувалися через порт Циндао.

Іспанія, подібно до Угорщини, яка відкрито підтримує економічні зв’язки з Росією, дедалі більше інтегрується з Китаєм. 2024 року обсяг торгівлі між Іспанією та Китаєм досяг 45 мільярдів євро, що робить Китай другим за величиною торговельним партнером Іспанії після ЄС. Це не викликає такого ажіотажу в ЗМІ, як дії Угорщини, але паралелі очевидні: економічна вигода часто переважує принципи.

Додайте до цього рішення Іспанії відмовитися від закупівлі ізраїльської зброї в рамках європейського посилення оборони. 2024 року уряд Педро Санчеса скасував контракт на постачання ізраїльських систем ППО, посилаючись на «етичні міркування» щодо війни в Газі. Проте заміну цим системам Іспанія не знайшла, що послабило її обороноздатність і викликало критику в НАТО.

Прем’єр-міністр Санчес, лідер соціалістів, також заявив, що «18 пакетів санкцій проти Росії виглядають абсурдно, коли Європа не застосовує подібних заходів до Ізраїлю». Це звучить як спроба відвернути увагу від власних провалів у контролі санкцій, перекидаючи акцент на геополітичну риторику.

Чи може Іспанія перейти від тихого обходу санкцій до відкритої гри на боці Росії? Для цього потрібні серйозні умови. По-перше, напад Росії на країни ЄС чи НАТО — це малоймовірний сценарій, який би змусив Іспанію чітко визначитися зі стороною. У такому разі соціалісти Санчеса, попри свою риторику, навряд чи ризикнуть вийти проти консенсусу НАТО — це означало б політичне самогубство й економічні наслідки, адже Іспанія залежить від ЄС (40% експорту, така дрібниця).

Однак є й інший сценарій: поступове зближення з Росією через економічні інтереси. Іспанські соціалісти, як і угорський уряд Орбана, можуть використовувати популістську риторику, щоб виправдати співпрацю з авторитарними режимами.

Наприклад, 2023 року Санчес уже критикував санкції проти Росії як «неефективні» й закликав до «прагматичного підходу». Якщо економічна криза в Іспанії погіршиться (рівень безробіття в 2024 році — 11,3%), а Китай і Росія запропонують вигідні угоди, соціалісти можуть піти на поступки, прикриваючись «національними інтересами».

Якщо ЄС не компенсує Іспанії втрати від санкцій (наприклад, через зростання цін на енергоносії), уряд може шукати альтернативні ринки, включно з Росією чи Китаєм. 2023 року Іспанія вже збільшила імпорт енергоносіїв із країн, що не входять до ЄС, на 15%.

Соціалісти Санчеса тримаються при владі завдяки коаліції з лівими партіями, які виступають проти мілітаризації та санкцій. Якщо підтримка цих політсил зросте, уряд може піти на популістські кроки, як-от послаблення санкційного тиску.

Іспанія вже зараз тихо підіграє Росії, дозволяючи бізнесу обходити санкції. Я не вірю в настільки сильну короткозорість соціалістів. Більше вірю, що таке пояснення їм просто зручне.

Навіть цікаво, як активно іспанці побіжать захищати східний фланг НАТО, щойно там знадобиться допомога всіх країн-членів. Хоч встигнуть Росії ще пару танкерів із хімікатами для ВПК відвантажити? Чи бігтимуть одразу, як вважаєте?