На виборах Україну чекають три варіанти, а справжня війна розпочнеться через п’ять років – інтерв’ю з Аркадієм Бабченко

Аркадій Бабченко — опозиційний російський журналіст, блогер і військовий кореспондент, відомий своїми репортажами з Чечні, критикою кремлівського режиму і гучним "інсценуванням вбивства" в Києві в 2018 році.

Наразі блогер живе в Естонії та активно допомагає ЗСУ. В інтерв’ю "Телеграфу" Аркадій Бабченко розповів, чому рішення про "велику" війну було ухвалено Путіним ще 2019 року, яким президентом може стати Залужний і що змусить Кремль зупинити бойові дії.

"Подивитися в очі Путіну"

– Аркадію, ви виїхали з України, як тоді писали у ЗМІ, через обрання президентом Володимира Зеленського. Поясніть? І чи змінилося ваше ставлення до Зеленського зараз за роки повномасштабної війни?

– Ні, не змінилося. Безперечно, Володимир Олександрович "найдосвідченіший лідер світу". Рівень його компетенції зріс за ці роки, проте це не той рівень управління країною, при якому, наприклад, мені б хотілося в цій країні жити.

Виїхав я 2019 року, бо в моїх очах сталася просто якась катастрофа. По-перше, та Україна, яку я намалював собі, я зрозумів, що її не існує і це мої мрії. Обрання на пост президента навіть не людини, а образа з телевізійного шоу, для мене це був просто розрив мозку. По-друге, я тоді писав, і ніхто мене за язика не тягнув, якщо президентом буде Зеленський, то я з країни поїду. Пацан сказав – пацан зробив. Але справа навіть не у цьому.

Нагадаю, що тоді ми з сім’єю жили під охороною СБУ "Альфа" на території, що охороняється. Півтора року ми мали три-чотири одні й самі зміни [охорони], а потім почали приїжджати якісь інші люди. Усі говорили не хвилюйтеся, вам залишать охорону, але я почав розуміти, що щось відбувається не те. У вересні я поїхав до Естонії (мене кудись запросили) і щойно мій літак приземлився, дзвонить дружина і каже, що з нас знімають охорону. Прийшла нова зміна, ніколи такого не було кажуть, і якщо знімають охорону, то за два тижні попереджають, але з вас знімають охорону, ми йдемо прямо зараз, і вам потрібно зараз залишити приміщення. Тобто дочекалися, поки я виїду з країни, зняли охорону з моєї сім’ї, мою родину викинули з території, що охороняється, а у нас, ясна річ, ні квартири, ні житла, нічого не було, і далі самі робіть що хочете. Я гадаю, що це був особистий наказ Баканова. Ну а кого ще?

Дзвонимо слідчому, слідчий каже, що небезпека не минула, а стала лише вищою. Дружина підняла бучу, до когось там додзвонилася і сказала, що дайте нам хоча б тиждень, щоб знайти нове місце, чи я зараз зберу прес-конференцію. Їй дали якийсь час, я взяв перший квиток назад, повернувся, забрав сім’ю і поїхав. Я не знаю, чи небезпечно було чи безпечно, але експерименти на своїй сім’ї я ставити не збираюся.

– Ви сказали зараз, що той образ України, який ви собі намалювали тоді, не надто співвідносився із Зеленським. А у чому розрив?

– Та річ навіть не в президенті Зеленському. Справа в тому, з якими гаслами він йшов на вибори. Згадайте: подивитися в очі Путіну, яка різниця, якою мовою говорити, яка різниця, як вулиця називається, якщо вона заасфальтована та освітлена. Цей Комаровський казав, що я з Путіним сяду вип’ю горілки і війна закінчиться. Зрозуміло, що це були популістські гасла і зрозуміло, що вони не могли бути втілені в життя за визначенням. Чотири тисячі євро вчителям… Ну, що за маячня? Які мізки можуть це прийняти? Проте 73% людей, які прийшли на виборчі дільниці, проголосували саме за ці гасла, які говорив вигаданий персонаж. Голосували ж за Голобородько, а не за Зеленського. Ну давайте відверто: вибори виграв учитель Голобородько, а не КВКшник Володимир Зеленський. І для мене це був просто якийсь розрив мозку.

– Але чому?

– Ну дивіться, після одруження та народження дитини, Майдан – це одна з найкращих подій у моєму житті. Я бачив зародження нації, я бачив, як зароджується країна, самосвідомість, самоповага, гідність, мова… Це все відбувалося на моїх очах, і я думав, що далі все так воно й буде, а тут бабах і на тобі. Тому так, це була катастрофа в моїх очах.

– Але ж зараз про "подивитися в очі Путіну" вже ніхто не говорить і близько.

– Безперечно. Це справа українців, як будувати свою країну. Але якщо щоб це зрозуміти вам потрібні були сотні тисяч смертей… Якщо ви готові за навчання платити таку ціну… Ну, справа хазяйська, звичайно, але мені все це у 2019 році стало зрозуміло. І те, що Росії не вдалося захопити Київ за два тижні, це дуже вдалий збіг обставин. Так, це безумовно подвиг українського народу, але "не тому, що", а "всупереч". Будь-який героїзм – це плата за помилки стратегічного планування. Я був певен, як і всі розвідки світу, що місяць-два і починаємо говорити про новий світопорядок. Слава тобі господи цього не сталося. А якби сталося, то ми зараз сиділи б — я в Естонії, а ви в Кракові. І України більше не було б. Замість неї була б Білорусь. І ви б казали мені з Кракова, що тепер про мир з росіянами ніхто не говорить. Як і зараз про мир із росіянами ніхто не говорить. Звичайно! "Відкушено" 20% України, сотні тисяч смертей. Але! Цього всього можна було б, якщо не уникнути, то мінімізувати. Ну 2019 року все було вже зрозуміло. Хлопці, ну якщо ви з такими гаслами обираєте президента, Путін не може не напасти. Ви йому просто відчиняєте ворота: Володимире Володимировичу, заходь, ось Малоросія, ми хочемо говорити російською, яка нам різниця, нехай у нас в Одесі буде вулиця Жукова в Києві Московський проспект і давайте вчити Пушкіна під пам’ятником Катерині ІІ. Якому диктатору тут не напасти? Ну просто на блюдечку цукерку приносять.

"Путін зрозумів, що Трамп – чмо"

– Деякі військові експерти озвучують таку думку, що зараз, у ході літнього наступу, Путін іде у свій останній штурм , а вже восени будуть реальні переговори щодо припинення війни. Ви з цим згодні?

– У Путіна зараз стратегічний переломний момент. Він усе поставив на цей літній наступ, але пройшов вже місяць літа і місяці два, як цей наступ почався, а йде він ні хитко, ні хитро. Тобто, особливих темпів немає. Я не знаю, звідки Путін взяв цю інформацію, але, мабуть, він думав, що ось зараз влітку вдарить, фронт посипеться вони дійдуть ну якщо не до Києва, то до Запоріжжя. І ви ж подивіться, що заради цього він наплював на Трампа. Трамп йому пропонував просто все: червону килимову доріжку постелив, пропонував повернення до Європи, G8, повернення газового та нафтового ринку (хоча Трамп сам хоче своєю нафтою торгувати). А Путін, як будь-який диктатор, переоцінив свої можливості. Він зрозумів, що Трамп – чмо. Ну якщо говорити їхньою мовою. Слабак. Але коли він почав відверто сц*ти на Трампа, то це був уже момент, коли Трамп до Путіна охолодів. Це не означає, що він полюбив Зеленського (до Зеленського він має персональну нелюбов), це не означає, що він повернувся обличчям до України, але до Путіна Трамп охолодів. І, мабуть, ніякого Запоріжжя, Дніпра та виходу на лівий берег Путіну не бачити. Я думаю, що вони ще захоплять п’ять населених пунктів, але, швидше за все, і Покровська ніякого їм уже не бачити. А після цього ніби вже й усе. Розмова закінчена. Трампа ти втратив, сил на новий наступ, окрім як мобілізацію оголошувати, вже немає, із залізом усе погано. Дональд Фредович тебе вже зовсім не так любить, як раніше, Нобелівську премію ти йому обламав, а з нарцисами так не можна. А Путіна зациклило. Так що так, я думаю восени переговори і якесь якщо не перемир’я, то заморожування лінії фронту.

Я не скажу, що це назавжди. Цілком очевидно, що все це перемир’я Путіну потрібне лише для того, щоб перебудувати свою армію. Він, звичайно, диктатор, але той, хто навчається, і бачить свої помилки і вміє на них вчитися. Зараз до сучасної війни у світі готові лише дві армії: українська та російська. Можливо, ще китайці, бо вони швидко навчаються. А Європа до сучасної війни абсолютно не готова. Європа проводить навчання по шаблонам війни в Перській затоці. У світі, в якому живе НАТО, дронів взагалі не існує. Там бронетехніка, артилерія. Окопи та фортифікації вони будують і штурмують так, ніби дронів не існує взагалі.

Тому зрозуміло, що пауза потрібна Путіну для того, щоб перебудувати, навчити свою армію до нової війни та нового нападу. Розумні люди кажуть, що йому потрібно 3–7 років. Ну, візьмемо середнє – 5 років для переформатування армії. І по-справжньому війна розпочнеться саме тоді.

– Але ви ось згадали, що у Путіна залишається ще одна опція – мобілізація у Росії. Чому ж він її не використовує?

– Поки йому не потрібно. Навіщо? Він без цього обходиться. Ну натовпи біосміття йдуть, за ці 2,5 мільйона рублів. Рівень втрат виводять у нуль, а то й перевищують його. Але такий інструмент у нього залишається і природно, він буде застосований, коли розпочнеться нова велика війна, можливо, навіть із Європою. Без мобілізації тут ніяк, а Рейх вже сформувався, огірки в бочці вже всі просолилися.

Наприклад, подивіться на "Алые паруса". Це загальноміське випускне свято у Пітері, така всеросійська подія. І там молодь скаче та підспівує знаєте кому? Надії Кадишевій! Надію блін Кадишеву 17-річні діти співають. Вона там зараз взагалі феномен: їздить по всій Росії та збирає повні стадіони переважно у молоді. Зрозуміло, що це тимчасова фішка та напівтролінг, але, проте, "Одиноко я стою на берегу" ось це всі вони співають і танцюють. Це в головах лягає і це ті майбутні солдати, з якими доведеться воювати нам та нашим дітям. І це солдати мотивовані, ідеологічно підковані, щиро впевнені у правоті свого Рейху, щиро готові за нього вбивати та захоплювати чужі території. Тож ще п’ять років і з мобілізацією у нього проблем не буде взагалі жодних. У пропаганду вони вкладатись вміють — що є, то є.

Про Залужного, Зеленського та Порошенка

– Ми обговорили сценарії осіннього призупинення конфлікту. Але ж під час цього призупинення в Україні абсолютно точно відбудуться вибори. Чи не обернеться це політичною катастрофою? Так, ніхто про "подивитися в очі Путіну" не говоритиме, але, наприклад, грузинський сценарій можливий?

– Ви маєте на увазі якусь нову "втому від війни"?

– Приблизно так.

– Щоб робити такі прогнози, потрібно жити всередині суспільства і його відчувати. Коли війна закінчиться, природно, будуть вибори. Це вимога Європи. На даний момент, ось прямо зараз, є три варіанти: Зеленський, Порошенко, Залужний. Що буде за Зеленського ми з вами бачимо і розуміємо. Що буде за Порошенка, ми з вами вже бачили: "Армія. Мова. Віра", будівництво армії, розробка "Стугни", "Вільхи", "Грома", "Нептуна", "Богдани". Це ось два крайні варіанти.

На моє переконання, Порошенко – найкращий варіант, який може бути обраний народом України. Я розумію, що у вас зараз обплюються 90 відсотків ваших читачів, але я не політик, мені рейтинги фіолетово. Тож, дорогі мої українці, найкраще, що ви можете зробити на виборах, це проголосувати за Порошенка.

Зеленський – не гірший варіант, адже на втомі суспільства зможе зіграти і хтось на кшталт Арестовича. Мовляв, давайте домовлятися, не будемо забороняти російську мову, не будемо насаджувати цю "бандерівщину", втомилися від війни, поганий мир кращий від війни. Можливо. Адже що не кажи, як не розкручуй патріотизм, а країна втомлюється від війни і два роки — це межа, а три — це зовсім межа-межа. Зараз Україна лише завдяки своєму внутрішньому стрижню витримує ці три з половиною роки і вже сягає втоми.

Третій варіант — Залужний. Яким президентом буде Залужний, ми з вами не знаємо. Як дипломат він, мабуть, не такий уже й поганий. Він не сяє на дипломатичній ниві так, як сяяв на військовій, але і не секс-коуч в Болгарії. Йому потрібний досвід. Але чи достатньо зараз у нього досвіду, політичних скіллів, щоб керувати воюючою державою — цього ми з вами не знаємо. Це темна конячка. Можна спробувати поставити на неї, можливо, вона зіграє, а можливо, і ні. Можливо, вона зіграє так, що ви взагалі волати будете.

– Що маєте на увазі?

– Залужний все-таки генерал, людина, яка звикла до беззаперечного підпорядкування та виконання своїх команд. Людина, яка звикла посилати людей на смерть, яка звикла до смертей. Чи зможе Залужний як президент домовлятися з Радою? Зі своїми комбригами йому не треба було домовлятися: наказав, пішли та зробили. Чи вистачить у нього гнучкості, щоби домовлятися з Радою я не знаю. Він військовий, має світогляд військового, він дивиться на ситуацію з погляду військової раціональності. Ну прийде Залужний, мої друзі, всяке ухилянтство припиниться. Будуть введені жорстокі не те, що санкції… Та чорт його знає, може, розстріли будуть введені за те, що ви не оновите дані в ТЦК. Те, що зараз робить ТЦК, так це просто квіточки і ви згадуватимете цей час як цукерки мами. Тому що почнуться реально найжорстокіші облави, вас усіх поставлять під рушницю і воювати, дійсно, будуть всі. Ну і я не знаю, ось ті люди, шість мільйонів людей, які ховаються і не оновили дані в ТЦК, вони чекають, що прийде Залужний, порядок наведе? Так от він якщо прийде, то порядок наведе, але вам цей порядок точно ніфіга не сподобається.

При цьому у Порошенко, зрозуміло, жодних шансів не має. Взагалі ніяких.

– Чому це?

– Ну, тому що живі люди досі несуть якусь дику ахінею про те, що Порошенко піариться, про ту ж Липецьку фабрику та іншу повну нісенітницю.

І ми залишаємося з трьома варіантами: темна конячка Залужний, Зеленський, з яким все зрозуміло, і якась третя, невідома в цьому рівнянні нова особа типу Арестовича. Але тоді країні гарантовано кирдик, це вже без варіантів.

– Про Залужного та порядок. Бачив один із ваших ефірів, де ви говорили, що мобілізацію в країні провалено, бо влада діє недостатньо жорстко. У суспільстві ж так звану "бусифікацію" вважають досить жорсткими заходами.

– Жорстка мобілізація проводилася Сталіним у 1941 році. Ось це жорстко. Дивіться, 1917-1920-і роки: революція, розпад Російської Імперії, росіяни знову лізуть в Україну, а Україна їм чинить абсолютно успішний опір. В Україні де-факто, та загалом де-юре, практично відсутня держава, цілковите Гуляйполе: Махно, отаман Герасимов, Скоропадський, німці, Унія, Захід, і кого тільки ще немає. По країні блукають сотні військових об’єднань, які кожен сам по собі, але вони в цілому проти Московії, проти імперії.

Що відбувається далі? А далі в Радянській Росії командувачем більшовицької армії стає Троцький і проводить найжорстокішу мобілізацію. З розстрілами, показовими стратами, повішенням і тупо мобілізує три мільйони багнетів. Причому значну частину з них, якщо не більшу (мобілізує — Ред.) на територіях, захоплених в Україні та контрольованих Червоною Армією. І ці три мільйони багнетів зносять український опір за кілька місяців буквально. Чому так вийшло? Тому що Гуляйполе завжди програє диктатурі. Завжди! Якийсь час воно може чинити опір, але зрештою, в диктатурі військова машина розкручується, створює найжорстокіший інструмент придушення, який у Росії вже створено. Просто Путін ще не натиснув важеля на "Увімк." Він поки що перебуває в режимі stand-by (очікування, — Ред. ) Як тільки Путін робить "Увімк.", то мільйон людей вони мобілізують спокійно. А в Україні досі відсутній цей апарат примусу, який міг би допомогти поставити під багнети той самий мільйон людей. А добровольці скінчилися.

– Ну, а що значить відсутній в Україні апарат примусу? А як же приклад із "бусифікацією"?

– Примус це те, що існує у Росії. Той, хто може здійснити мобілізацію, гарантовано перемагає над тим, хто не може здійснити мобілізацію. Мобілізацію можна провести або жорстоким примусом (бо ніхто не хоче йти воювати) або національним підйомом, диким патріотизмом. Але національне піднесення було у 2022–2023 році, коли справді стояли у чергах до військкоматів. Зараз черги закінчилися і бойові частини відчувають нестачу 40% особового складу, іноді навіть 60%. Тобто ми бачимо, що Україна не може провести мобілізацію достатньою мірою. Відповідно, вона не має цього репресивного апарату.

"Прийде "Ахмат", дасть стусана, і росіяни вже штурмують Таллін"

– Ви кажете, що без особливих проблем Путін може мобілізувати близько мільйона людей. Зачекайте, ну а як же суспільна угода між народом і владою в Росії, коли влада робить що хоче, але не чіпає росіян, а росіяни живуть собі по-своєму і "не цікавляться політикою". Але мобілізація мільйона людей це вже прямо стосується інтересів росіян.

– Ключове тут, що ця угода ІСНУВАЛА. Путін робить що хоче, але при цьому не чіпає росіян в 5-10 найбільших містах Росії. А в селах можна грести як завгодно, садити як завгодно. Що зараз загалом і відбувається. У положенні stand-by владі поки що достатньо того, що приходить добровільно за гроші. Але як тільки вони зрозуміють, що завтра їм потрібно 300 тисяч багнетів і без цього ніяк, то який тут буде минулий суспільний договір? Його більше нема. Ви хотіли міцну руку? Ну, "вставай страна огромная". Чи хочуть росіяни цього? Звичайно, здебільшого не хочуть, особливо в Москві, Пітері, Краснодарі. Чи хтось їх запитуватиме? Їх ніхто ніколи ні про що не питав. Шинель у зуби, гвинтівку до рук, якщо вони є, і пішов уперед на танки.

У Росії зростає нове, мотивоване покоління, яке буде готове воювати. Безумовно, це покоління не перекриє всі потреби, але їх перекриватимуть ті люди, які зараз начебто, як і проти війни. Їм не треба, щоб в Україні війна була, і вони навіть наче згодні, що й Крим "не наш", аби тільки не воювати. Хр*н з ним, віддамо цей Крим, головне, щоб я залишився у себе на Патріарших вигулювати свого песика. А ні! Не буде цього. Прийде злий батальйон "Ахмат", дасть стусан під дупу, всучить у зуби шинельку, в руки рушницю і підеш завойовувати Таллін як миленький, напівпошепки розповідаючи анекдоти про Путіна в куточку. І жодного бунту не буде. Можливо потім, колись, коли покладуть ще 20 мільйонів людей. Якщо війна буде програна, а в Москві стоятиме "Abrams" і на ньому сидітиму я і роздаватиму тушонку, ось тоді якийсь бунт ще буде можливий. А поки що ні.

У них там тільки становлення. Навіть такій бездарній ідеї як комунізм, якою керував семінарист із грузинського високогірного села, знадобилося, грубо кажучи, 65 років, щоб вона згасла. Ось вони зараз лише на початку нового шляху. У них зараз лише пост-НЕП. У них зараз лише новий період зародження сильної руки. Можливо, вони знову хочуть горця із сильною рукою? Ну ось Адам Рамзанович (син Рамзана Кадирова, – Ред. ) підростає. Можливо, після Путіна він до вас прийде. Отже, зараз період тільки ще зародження нового військового комунізму, нової сильної руки, культу особистості. Наразі процеси прискорюються, безумовно, але у будь-якому разі 20–30 років усе це ще протримається.

Зрозуміло, що такі режими руйнуються одночасно з якоїсь невідомої причини. Такий шанс виключати не можна, але робити на нього ставку як на стратегію подальшого розвитку, ну це бути дурним. І річ навіть не в Путіні. Жодної прекрасної Росії майбутнього після Путіна не буде. Жодна Юлія Навальна не повернеться до Росії і не скаже: "Крим не бутерброд. Ура, товариші, ми демократична вільна країна". Чорта з два! Після Путіна за владу битимуться умовні Мільчаков, Прилєпін, Дугін, Кадиров, Сєчін від ФСБ і, мабуть, хтось від армії. Хто з них там кого зжере невідомо. У кращому разі, якщо переможе умовний Сєчін (глава "Роснефти" Ігор Сєчін, — Ред. ). Це буде приблизно продовження путінського курсу. А якщо переможе Кадиров чи Мільчаков (російський неонацист, голова ДШРГ "Русич" — Ред .), тоді привіт.

"Москва має стати Бахмутом. Це зупинить війну"

– Хочу обговорити з вами українську та російську тактику у війні. Почнемо з української. Ще на початку повномасштабної війни Валерій Залужний говорив, що російська армія має відчути біль втрат, щоби війна зупинилася. Потім Залужний визнав, що він помилився . Зараз є інший наратив: мають горіти Москва, Санкт-Петербург, саме ці міста мають відчути українські удари, і тоді війна зупиниться. Це також помилка?

– У принципі, ці наративи правильні і мають місце. Просто тут питання глибини. Залужний каже, що може зупинити війну для росіян? Надмірні втрати. Просто він думав, що "надмірні втрати" для росіян, це 50 тисяч людей, наприклад. А виявилося, що мільйон пішов зі свистом, та й пофіг абсолютно. Виявилося, що больовий поріг там набагато вищий. Напевно, 10–20 мільйонів має померти, щоб вони там про щось почали замислюватись. Але загалом наратив правильний.

Те саме і з Москвою. Що може зупинити росіян? Роздавбування їхніх міст. Але питання у можливостях. Для того, щоб росіяни почали замислюватися, ви повинні роздовбати Москву, Пітер, Єкатеринбург, Челябінськ, Владивосток, Краснодар, Красноярськ, Воркуту, Воронеж. Тобто, як мінімум, усі найбільші міста. І, під словом "роздовбати", я маю на увазі саме роздовбати. З Москви ви повинні влаштувати Бахмут. Чи здатна Україна на це? Відповідь очевидна. Цілком не здатна на даний момент. На що здатна? Наносити іноді якісь рідкісні удари здебільшого безпілотниками. Іноді дрон кудись прилетить, балкон у когось відвалиться, двох людей убили, одна машина згоріла. Який це має ефект? Рівно протилежний: прокляті х*хли нас бомблять, НАТО нас хоче знищити, Путін говорив саме про це, "вставай стана огромная", Україну треба знищити, за що вони вбивають нас мирних у Білгороді?

– Давайте тепер про російську тактику. Останніми місяцями російські атаки все частіше припадають на житлові квартали. Очевидно, що мета такого терору – змусити українців піти на ультиматуми Кремля. Але як це практично Путін уявляє собі в голові? Що українці штурмом підуть на Банкову?

– Там сенс в іншому, і я вам хочу сказати, що ця тактика працює. Путін її використовував у Сирії, там у нього справді був тренувальний полігон. Коли він казав, що у Сирії вони тренуються, він взагалі не брехав.

Звичайно, ніхто на Банкову виходити не буде, але, погодьтеся, що рік, два, три… А далі країна втомиться жити в такому режимі. Я більше, ніж за дві тисячі кілометрів від війни, але й у мене за ці три роки така вже сильна апатія. А сидіти усі ці три роки на лінії бойового зіткнення там зовсім інший рівень апатії. А сидіти три роки під бомбардуванням, під постійними ударами, ще й маючи дітей? Тож тактика робоча. Питання часу та інтенсивності ударів. І тут думка Путіна цілком зрозуміла: дочекатися, коли українське суспільство втомиться настільки, що проковтне будь-які рішення, яких буде досягнуто на переговорах. 2022 року якісь оманські домовленості Україна не проковтнула б. Стамбульські теж не проковтнула б. Якісь вашингтонські домовленості Україна, напевно, теж не проковтне. Але ще рік-півроку терору і вже проковтне. Буде все одно, аби ви вже зупинилися. Аби моя дитина спокійно жила.

– Війна на Близькому Сході. Як вважаєте, Путіна це напружує? Я ось про що: адже Путін побачив на прикладі Ірану, що і дрон може вилетіти в найнесподіваніший момент і вбити генералів. І на питання про зміну режиму аятол Трамп відповідає: "Чому б і ні?" Путіна все це змушує думати про завершення війни?

– Розумієте, коли Мединський каже, що вони готові вести війну 20 років і загалом нескінченно, то вони справді це думають. Це їхня думка. Потопили крейсер "Москва". Погано? Звісно погано. Але це лише укус скорпіона у нашій війні, а ми все одно йдемо далі. Одеса все одно буде російським містом, хоч би чого нам це коштувало. Знищили авіацію. Погано? Дуже погано. Але Петро І 30 років воював зі Швецією і Петербург тепер наш. Тому Путіна це змушує не думати про мир, а будувати додаткові бронетанкові заводи.

Ну і ви не забувайте, що Іран не ядерна держава, а Росія ядерна держава. А ядерна зброя сильно змінює карти у грі. Плюс Росія набагато більша за Іран і територія тут має значення.