Саміт БРІКС: чи здатна група стати справжнім конкурентом для G7?

6–7 липня в Ріо-де-Жанейро відбувся саміт лідерів БРІКС (на сьогодні до нього входять десять країн) — об’єднання найбільших економік серед країн, що розвиваються.

Цього року він відбувся за відсутності лідерів Китаю та Росії — головних рушіїв групи, які останніми роками прагнуть створити з неї альтернативу прозахідній G7. Утім, якщо Путін не зміг особисто відвідати саміт і змушений був виступити онлайн із цілком зрозумілої причини — побоювання арешту згідно з ордером Міжнародного кримінального суду (Бразилія як підписант Римського статуту не змогла гарантувати йому недоторканість), то відсутність Сі Цзіньпіна, який делегував замість себе прем’єр-міністра Лі Цзяна, здивувала багатьох.

Це сталося вперше за 12 років — у момент, коли група, нещодавно розширена за рахунок п’яти країн (Єгипту, ОАЕ, Ефіопії, Ірану та Індонезії, яка приєдналася під час нинішнього саміту), перебуває в пошуку власного шляху розвитку. Офіційна позиція Китаю полягає в тому, що Сі Цзіньпін не зміг поїхати до Бразилії через «конфлікт у розкладі». Однак така причина виявилася недостатньо обґрунтованою та викликала низку припущень і спекуляцій в інформаційному просторі: від внутрішньополітичної ситуації та можливих проблем зі здоров’ям Сі Цзіньпіна до відсутності дипломатичної доцільності на тлі двох зустрічей із президентом Лулою менш як за рік; надмірної уваги до Нарендри Моді з нагоди державного візиту до Бразилії; небажання Бразилії підтримувати китайську ініціативу «Пояс і шлях» та навіть прихованої образи на критику TikTok із боку першої леді Бразилії під час офіційної вечері в Пекіні з подружжям лідера Китаю.

Хоч якою є справжня причина відсутності Сі Цзіньпіна, нинішній саміт ставить під питання єдність групи та її спроможність проєктувати свій вплив на глобальному рівні. БРІКС від самого початку виникнення викликав сумніви щодо здатності сформулювати спільні цілі з огляду на суперечності між країнами-членами. Приєднання нових членів і створення формату БРІКС+ для країн-партнерів, куди входять В’єтнам, Малайзія, Таїланд, Білорусь, Куба, Індонезія, Казахстан, Узбекистан, Болівія, Уганда, Нігерія, через різницю в політичному та економічному розвитку, а також різний рівень антагонізму із Заходом іще більше ускладнює це завдання. Позиціонуючи БРІКС як один зі стовпів багатополярного світу, що виступає голосом Глобального Півдня, Росія та Китай прагнуть використати групу як інструмент боротьби із Заходом для досягнення власних геополітичних цілей, тоді як Індія, Бразилія та ПАР намагаються посилити свою регіональну та глобальну роль як поборники справедливішого світового порядку, водночас не бажаючи псувати відносини із Заходом. У своєму вступному слові президент Бразилії Лула да Сілва назвав БРІКС спадкоємцем Руху неприєднання, що свідчить про суперечності лідерства всередині групи, де Китай має незаперечну перевагу над усіма іншими й за допомогою БРІКС намагається сформувати прокитайську екосистему на противагу США.

Тим часом країни, які приєдналися або виявили бажання приєднатися до БРІКС, розглядають платформу як можливість диверсифікувати свої економічні зв’язки та бути долученими до обговорення глобальних проблем, аби просувати насамперед власні національні інтереси. І це позбавляє БРІКС здатності формувати та обстоювати спільний підхід. Включення до групи держав, що конкурують між собою, ускладнює досягнення консенсусу. І це не тільки про непрості відносини між Китаєм та Індією, що знову загострилися на тлі військового конфлікту між Делі та Ісламабадом, у якому Пекін виступив на боці останнього, надавши йому зброю та розвідувальні дані.

Новим викликом для БРІКС стала конкуренція за постійні місця в Раді безпеки ООН у разі її можливої реформи. Раніше група підтримувала прагнення Бразилії, Індії та ПАР, але з приєднанням Єгипту й Ефіопії посилилася боротьба за африканську квоту. У підсумковій декларації саміту в Ріо-де-Жанейро Китай і Росія згадують про підтримку Бразилії та Індії, але не ПАР. Щодо Африки, то документ обмежується посиланням на попередні регіональні домовленості, згідно з якими представників континенту має висувати Африканський Союз.

Лідери країн БРІКС люблять наголошувати на економічній вазі блоку, наполягаючи, що вона істотно перевершує країни G7 — майже половина населення планети та 40% світової економіки. Водночас досить завуальоване посилання на розв’язану Трампом тарифну війну у спільній декларації, де вони висловили «серйозну стурбованість у зв’язку зі зростанням односторонніх тарифних і нетарифних заходів, які спотворюють торгівлю та не відповідають правилам СОТ», не згадуючи при цьому головного ініціатора, вказує на все ще обмежену здатність групи кинути виклик США.

Напередодні американський президент заявив, що США запровадять додаткові 10-відсоткові мита для будь-яких країн, що приєднаються до «антиамериканської політики» БРІКС. Ідеться про дедоларизацію групи, яку активно просувають Росія та Китай шляхом переведення торгівлі на національні валюти та cтворення альтернативних платіжних систем. Для Москви це стало актуальним після накладення західних санкцій через агресію проти України, для Китаю ж це — не лише посилення власної глобальної ролі в міжнародній фінансовій системі, а й убезпечення від негативних наслідків у разі подальшого погіршення відносин зі США або можливого військового вторгнення на Тайвань. Утім, і в цьому напрямі група демонструє обмеження: країни БРІКС знову не змогли досягти значних успіхів у створенні системи транскордонних платежів для торгівлі та інвестицій, яку вони обговорюють уже десять років, а у спільній декларації вкотре домовилися проводити подальші переговори щодо зміцнення торговельної інтеграції.

Натомість Бразилія використала саміт для просування власного порядку денного, акцентуючи увагу на кліматичних і соціальних пріоритетах Глобального Півдня. Було ухвалено Рамкову декларацію БРІКС щодо кліматичного фінансування, заяву стосовно управління штучним інтелектом та запущено Партнерство з боротьби із соціально обумовленими захворюваннями. Як приймаюча сторона кліматичного саміту ООН у листопаді цього року Бразилія намагається використати обидва заходи, аби підкреслити рішучість країн, що розвиваються, у протидії зміні клімату — на противагу згортанню кліматичної політики США за Трампа. Китай та ОАЕ заявили про готовність інвестувати у фонд «Тропічні ліси назавжди», що надало ініціативам практичного фінансового підкріплення.

У підсумковій декларації країни БРІКС торкнулися низки міжнародних проблем: засудили військові удари по Ірану; висловили глибоке занепокоєння безперервними ізраїльськими атаками та перешкоджанням гуманітарній допомозі в Газі; наголосили на праві палестинського народу на самовизначення й створення держави Палестина; підтримали припинення вогню в Лівані; підтвердили відданість суверенітету Сирії та закликали до мирного політичного процесу; засудили насильство та гуманітарну кризу в Судані; висловили стурбованість погіршенням ситуації на Гаїті; найрішучіше засудили теракт у Джамму та Кашмірі й підтвердили прихильність боротьбі з усіма формами тероризму.

Серед цієї суміші занепокоєнь знаходимо засудження «нападів на мости та залізничну інфраструктуру, умисно спрямованих проти цивільного населення в Брянській, Курській та Воронезькій областях Російської Федерації 31 травня, 1 та 5 червня 2025 року, які призвели до численних жертв серед цивільного населення, зокрема дітей». Вочевидь, усвідомлюючи всю абсурдність підігравання Росії, яка протягом трьох із половиною років щоденно бомбардує мирні українські міста та вбиває мирних українців у своїй неспровокованій агресії проти незалежної держави, підписанти декларації посоромилися вказати у цьому пункті Україну, як і надати перелік цивільної інфраструктури, житлових будинків та культурних об’єктів, які зруйнувала Росія на території України.

Країни БРІКС, ховаючись за умовною нейтральністю, уникають прямого заклику до РФ припинити війну проти України та дотримуватися міжнародного права й Статуту ООН. Натомість у декларації нагадали про «національні позиції щодо конфлікту в Україні, висловлені на відповідних форумах, зокрема в Раді безпеки ООН та на Генеральній Асамблеї ООН», а також відзначили низку посередницьких ініціатив — зокрема Африканську мирну ініціативу та «Групу друзів миру», спрямованих на досягнення врегулювання через діалог і дипломатію. Висловивши сподівання на стійкий мир, країни БРІКС фактично обмежилися декларативною підтримкою ідей, які вже встигли продемонструвати свою неефективність. Це лише підкреслює неспроможність групи реагувати на кризи, пов’язані з грубими порушеннями міжнародного права.

Отже, саміт у Ріо-де-Жанейро засвідчив не стільки зростання впливу БРІКС, скільки його структурні слабкості — розмитість стратегічного бачення, внутрішню фрагментованість і надмірну залежність від амбіцій окремих учасників. Попри декларації про багатополярність та інклюзивність, група дедалі більше перетворюється на інструмент зовнішньополітичного маневрування Китаю та Росії, які використовують БРІКС для просування власних наративів, прикриваючись риторикою глобальної справедливості. У цьому контексті БРІКС ризикує втратити довіру як реальний голос Глобального Півдня й остаточно перетворитися на формальний клуб із обмеженою здатністю впливати на міжнародні процеси.