У Маска немає шансів: як в історії США провалювалися всі спроби створити "третю силу"

Найбагатша людина у світі, Ілон Маск, оголосив про свій намір створити в США нову третю партію під назвою "Американська партія". Після того як його опитування на X показало, що дві третини респондентів підтримують цю ініціативу, мільярдер вирішив підкріпити свої слова ділом і ризикнув заснувати та профінансувати свою нову партію.

Хоча 54-річний власник X, Tesla, SpaceX та інших високотехнологічних підприємств є громадянином США з 2002 року, оскільки він народився в Південній Африці, він не може сам балотуватися в президенти. Але він заявляє, що фінансуватиме нову партію після гучного розриву з президентом Трампом у травні, після того, як Маск недовгий час працював в адміністрації Трампа із завданням скоротити державні витрати, в основному шляхом звільнення федеральних службовців.

Маск ненавидить нещодавно ухвалений Трампом "великий, прекрасний закон" про скорочення податків і витрат, заявляючи, що він зруйнує бізнес. Отже, мільярдер з его, майже таким же великим, як його гаманець, тепер вважає, що американці, розчаровані як демократами, так і республіканцями Трампа, готові підтримати абсолютно нову партію. Однак історія не сприяє його плану.

З моменту появи дуополії демократів і республіканців у 1850-х роках, незадовго до американської громадянської війни, було створено багато третіх партій, але всі вони зазнали невдачі. Самі республіканці з'явилися тоді, спочатку як прогресивний рух проти рабства. Вони кинули виклик демократам, які тоді були аграрною партією, сильною на півдні, і після того, як північ виграла громадянську війну, Республіканська партія (GOP) домінувала як у президентстві, так і в ширшій політиці США аж до 20 століття.

Унаслідок ворожнечі між консервативними та ліберальними республіканцями колишній президент-республіканець Тедді Рузвельт у 1912 році створив свою прогресивну партію "Бул Мус", яка розділила голоси республіканців і передала президентство демократу Вудро Вільсону.

Спроба радикалів створити ліву прогресивну партію після Другої світової війни провалилася, як і спроби правих сформувати незалежну партію під керівництвом расиста, губернатора південного штату Джорджа Воллеса в 1960-х роках. Лівий еколог Ральф Нейдер неодноразово балотувався на посаду президента від "зелених" — і так само часто зазнавав поразки.

У 1990-х роках бізнесмен Росс Перо намагався зламати двопартійну систему за допомогою правої лібертаріанської партії, але знову зазнав невдачі. Трамп справді зламав стереотипи у 2016 році, коли захопив Республіканську партію за допомогою своєї унікальної патріотичної націоналістичної риторики, але він все ще працював у межах двопартійної системи.

Почасти у відповідь на трампізм демократи тепер різко змістилися вліво. Партія здебільшого пробудилася й ототожнює себе із сексуальними та расовими меншинами (які не завжди відповідають взаємністю). Вона також здебільшого інтернаціоналістична й антиізраїльська. Маск сподівається, що за допомогою власної радикальної правої політики він доб'ється такого ж прориву, як і Трамп, спираючись на своє володіння соціальними мережами, високу популярність і майже безмежне багатство.

Однак є дуже мало доказів того, що цей магнат, який прагне уваги, користується такою ж некритичною особистою популярністю і масовою підтримкою, на яку може розраховувати Трамп зі своєю базою MAGA, і історія теж не дає йому особливих приводів для оптимізму.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело