Від Горбачова до Обами: хто з відомих політиків отримував Нобелівську премію

Престижну нагороду Нобелівська премія, яку вручають видатним особам вже понад сторіччя, отримували багато політичних діячів. Серед них є й скандальний діяч, нагородження якого критикували довгі роки.

На тлі інформації про те, що прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху висунув на Нобелівську премію миру американського лідера Дональда Трампа, "Телеграф" вирішив розповісти, хто з відомих осіб політичного світу вже отримав цю премію і за які заслуги вона була вручена.

Але для початку потрібно уточнити, що таке Нобелівська премія. Це міжнародна нагорода, яку щороку присуджують за видатні наукові дослідження, революційні винаходи або великий внесок у культуру чи розвиток суспільства.

Кандидатів на премію можуть висувати, наприклад, члени Нобелівських комітетів, члени національних парламентів та урядів, члени Міжнародного суду ООН, професори університетів та інші.

Барак Обама

Відкриває наш список одна з найвідоміших особистостей. Він же 44-й президент Сполучених Штатів Америки (з 20 січня 2009 по 20 січня 2017) Барак Обама.

У жовтні 2009 року політик, уже обіймаючи посаду президента, отримав Нобелівську премію миру "за екстраординарні зусилля у зміцненні міжнародної дипломатії та співпраці між людьми".

На думку Нобелівського комітету, Обама створив нову атмосферу в міжнародній політиці, висунувши на перший план багатосторонню дипломатію, яка ґрунтується на положенні, що люди, які займають великі посади у світі, мають керувати країнами та своїми організаціями на базі цінностей, спільних для більшості людей у світі.

В обґрунтуванні вручення премії Обамі зазначалося, що головну роль відіграли відкрита їм перспектива миру без ядерної зброї та готовність йти назустріч ісламському світу. Ці ідеї президент США викладав у своїх промовах у Празі та Каїрі.

"Світ має об’єднатися проти розповсюдження ядерної зброї. Час для світової спільноти сказати своє вагоме слово", — говорив Обама до цього.

Що цікаво, у своїй промові після нагородження Обама зазначив, що є люди, які заслуговують на цю нагороду більше за нього. Він наголосив, що перебуває на початку свого шляху, а не наприкінці, щоб можна було оцінити його заслуги.

Ясір Арафат

Одним із суперечливих лауреатів Нобелівської премії вважають Ясіра Арафата — голову Палестинської національної адміністрації з 1993 року, лідера руху ФАТХ (палестинська воєнізована організація та політична партія). З 1970 був головнокомандувачем бойовим крилом терористів ХАМАС, що офіційно вважається армією Палестини.

У 1994 році він отримав нагороду спільно з прем’єр-міністром Ізраїлю Іцхаком Рабіном та міністром закордонних справ Ізраїлю Шимоном Пересом за "зусилля щодо досягнення миру на Близькому Сході".

Нагородження цих осіб було пов’язане з підписанням угод в Осло, спрямованих на врегулювання палестино-ізраїльського конфлікту. Проте вже тоді вручення премії почали критикувати.

"Іронія цієї ситуації очевидна всім. Вони здобули премію за мирні угоди, які ще не привели до миру", — написала 10 грудня 1994 року впливова американська газета The Boston Globe

Варто наголосити, що в 1964 році ФАТХ, яку створив Арафат, здійснила перший теракт на території Ізраїлю, намагаючись зірвати акведук, який постачав прісною водою половину країни.

Сам Ясір Арафат помер 11 листопада 2004 року у військовому шпиталі під Парижем після короткочасної невстановленої хвороби. При цьому палестинці неодноразово говорили про нібито можливу причетність до смерті Арафата Ізраїлю, де такі звинувачення постійно відкидали.

Мартті Ахтісаарі

Фінський державний діяч та дипломат, колишній президент Фінляндії (1994–2000), спеціальний посланець Генерального секретаря ООН з керівництва процесом визначення майбутнього статусу Косова.

У 2008 році Ахтісаарі був нагороджений Нобелівською премією миру за визначний внесок у галузі дипломатії та посередництва, за свої зусилля у врегулюванні конфліктів у Намібії, на Балканах, в Ачесі та низці інших проблемних зон.

Як зазначили в Нобелівському комітеті, у 2005 році Ахтісаарі та його "Ініціатива кризового управління" (CMI) відіграли центральну роль у вирішенні складного конфлікту в індонезійській провінції Ачех, яка прагнула здобути незалежність. Перший раунд переговорів відбувся у січні 2005 року. Наступні — у лютому, квітні та травні, після яких CMI підготувала проєкт Меморандуму про взаєморозуміння. Угода була підписана 15 серпня 2005 року. CMI також брала участь в етапі реалізації угоди.

16 жовтня 2023 року Ахтісаарі пішов із життя.

Михайло Горбачов

Колишній президент СРСР 1990 року удостоївся Нобелівської премії "За заслуги у справі досягнення миру та примирення".

"Норвезький Нобелівський комітет вирішив присудити Нобелівську премію миру Президенту Радянського Союзу Михайлу Сергійовичу Горбачову за його провідну роль у мирному процесі, який сьогодні характеризує важливу складову частину життя міжнародної спільноти. В останні роки у відносинах між Сходом і Заходом відбулися суттєві зміни. Конфронтація змінилася з переговорами…", — сказано в заяві Нобелівського комітету.

На офіційній церемонії Горбачова не було, премію отримав під час виступу із лекцією.

З приходом Горбачова до влади у СРСР розпочався процес "перебудови", результатом стало завершення тоталітарного режиму.

В 1996 він виставляв свою кандидатуру на виборах президента Російської Федерації, але посів 7 місце.

Горбачов помер увечері 30 серпня 2022 року у віці 91 року від ниркової недостатності у Москві Центральній клінічній лікарні.

Теодор Рузвельт

25-й президент США став першим американцем, який отримав Нобелівську премію за свою роль у підписанні Портсмутського договору (договір між Росією та Японією, який завершив російсько-японську війну 1904—1905 років). Нагорода була присуджена йому далекого 1906 року.

До речі, він був наймолодшим президентом історії Сполучених Штатів Америки. Оцінюється в опитуваннях істориків та політичних вчених як один із найбільших правителів історії США.

Нобелівська премія та Путін

У цьому списку глава Кремля Володимир Путін виявився не тому, що став одного разу володарем Нобелівської премії. Він неодноразово ставав номінантом на нагороду. Востаннє за рік до того, як він розпочав повномасштабну війну в Україні.

Вперше Путіна висунули кандидатом на здобуття Нобелівської премії миру у 2007 році. Міжнародний центр досліджень альтернативної енергії в Цюріху просив нагородити його за "ідею створити державну корпорацію з нанотехнологій — майбутню "Роснано".

Потім у 2013 році Міжнародна академія духовної єдності та співпраці народів та народний артист Йосип Кобзон виступили з подібною ініціативою. А британський лорд Пітер Траскотт висунув кандидатуру Путіна. Він відзначив заслуги російського президента "з повернення сирійського хімічного арсеналу" та "запобігання ескалації громадянської війни".

Через рік, 2014-го, письменник Сергій Комков надіслав заявку на номінування Путіна. Тоді він обґрунтував це "успіхами президента за врегулювання конфлікту на Близькому Сході та в Сирії". При цьому в комітеті Нобелівської премії заявили, що при ухваленні рішення враховуватимуть конфлікт Росії з Україною та анексію Криму.

У 2016 році главу Кремля номінували після заявки від голови французького "Центру політичних та міжнародних відносин" Фаб’єна Боссара. Він пропонував дати Путіну нагороду "за його миротворчі зусилля" та "справжню боротьбу з тероризмом".

2021 року кандидатуру Путіна на здобуття нагороди висунув письменник Сергій Комков. За його заявами, російського президента таки внесли до списку. Тоді ж серед кандидатів були: російський опозиціонер Олексій Навальний, екоактивістка Грета Тунберг, 45 президент США Дональд Трамп, лідер білоруської опозиції Світлана Тихановська та багато інших.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що Пакистан висунув кандидатуру президента США на здобуття Нобелівської премії миру 2026 року за його ключову роль у врегулюванні кризи з Індією.