Забронювати можна навіть "бога": що не так з системою відстрочок для священників

Після того, як наприкінці минулого рокуКабмін дозволив бронювати священнослужителів, в суспільстві розпалилася жвава дискусія. З одного боку, вважати релігійні організації "критичними підприємствами" у період війни досить дивно. З іншої сторони, якщо священника мобілізують, то громада залишиться без літургії, а для віруючої людини, та ще й у період гострих потрясінь – це додаткове випробування.

У підсумку, визначити конкретні релігійні організації, які мають статус "критичних підприємств" і можуть бронювати своїх священників, уряд доручив Держслужбі з етнополітики і свободи совісті (ДЕСС). На початку червня ДЕСС оприлюднила такий перелік. "Критичних" церков виявилося аж 7,7 тисяч (!) Це в 15 разів більше, ніж оборонних підприємств в Україні. Ба більше, перелік містить настільки екзотичні організації, що їх послідовників в країні ледь набереться два десятки. Як же так трапилось, розбирався "Телеграф".

Релігійна екзотика

Релігійні осередки УПЦ (МП) в переліку "критичних" відсутні. В ДЕСС пояснюють це тим, що зараз досліджують Київську митрополію УПЦ на предмет зв'язків з РПЦ.

– Після того, як УПЦ не виконали закон, який приписував їм перейменуватися і чітко визначитися до якої деномінації вони належать, їхні статути втратили свої повноваження. І зараз ці всі громади живуть не за законом, а є просто громадськими об'єднаннями, – пояснює "Телеграфу" релігієзнавиця Людмила Филипович.

Відтак, найбільше "критичних" релігійних організацій в переліку ДЕСС конфесійно належить до Православної церкви України. На умовному другому місці – протестанти. Також вагома частка римо-католиків та вірних УГКЦ. Але тут все зрозуміло, адже послідовників цих конфесій в Україні мільйони.

Втім, виникає питання як "критичними" стали конфесії та культи, про які взагалі мало хто що чув.

Наприклад, релігійні організації Древлеправославної церкви України (ДЦУ) – так звані, старообрядці. В Україні налічується всього близько 50 парафій ДЦУ (для порівняння у ПЦУ їх близько 8 тисяч). До повномасштабного вторгнення ДЦУ знаходилась в євхаристійному спілкуванні з Московською митрополією, та потім перервала цей зв'язок (і на тому дякую).

Або ж Древлеправославна поморська церква – ще одне відгалуження старообрядців, яке налічує менше 40 громад на всю Україну.

Скільки парафій у релігійного братства "Благовірного гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного" не вказано навіть на сайті цієї організації, втім статус "критичності" братство вже має. Як має і власне мілітаризоване крило під назвою "Воанергес", що юридично оформлене як приватна охоронна служба. Втім, справедливості заради варто зазначити, що "лицарі братства" (як самі себе називають члени цієї організації) приймають активну участь в обороні України. Але для цього їм не треба "критичний" статус.

До переліку увійшло декілька десятків релігійних організацій Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). Після отримання Томосу УАПЦ була ліквідована і не визнається Вселенським патріархатом, однак, не всі вірні погодились з таким сценарієм і окремі осередки залишились існувати.

Далі – більше. До переліку "критичних" потрапили, наприклад язичники з релігійної громади "Квітка папороті". За даними ЄДР громада зареєстрована в одній зі столичних квартир, а її керівником є такий собі В'ячеслав Толпига. Про нього взагалі нічого не відомо, окрім того, що стосовно людини з таким ім'ям відкрито два виконавчих провадження.

Або ж такий оксюморон як громада українських язичників "Православ'я" у Солом'янському районі Києва. Заснувала цю "церкву" письменниця та етнолог Галина Лозко. Скільки послідовників у цієї організації та чи є вони взагалі – невідомо. Але єдине можна сказати точно – бронювання 73-річній пані Лозко точно не потрібне.

М'яко кажучи самобутньо виглядає й таке "критичне" підприємство як "Релігійна громада рідної української національної віри "Світло Дажбоже". Судячи з назви, це якийсь неоязичницький культ, керує яким, згідно з реєстром, вінницький ФОП Віталій Пехота. Окрім поклоніння богу сонця, людина з таким ім'ям ще й займається роздрібною торгівлею з лотків на ринках.

Цікаво, що в перелік ДЕСС потрапили структури, які мають в своїй офіційній назві слово "російська". Наприклад, релігійна громада церкви в ім'я "Покрова пресвятої Богородиці" російської православної старообрядницької церкви.

Що відбувається і як так вийшло?

Отримати коментар від очільника ДЕСС Віктора Єленського "Телеграфу" не вдалося: спочатку чиновник послався на надмірну зайнятість, а потім взагалі перестав виходити на зв'язок. Вочевидь, обробляє нові запити на отримання "критичності" від дуже важливих релігійних організацій.

Втім, згідно з поясненням, опублікованим на сайті самої ДЕСС, механізм визначення "критичних" церков був автоматичним, по шаблону.

– Хоча ДЕСС якраз і існує для того, щоб вести реєстр, вивчати наскільки організація є серйозною, чи є насправді там структура, послідовники, в чому полягає теологічний фундамент, – зазначає в коментарі "Телеграфу" нардеп від "Слуги народу", голова парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв.

Так, ДЕСС розробила критерії, за якими ту чи іншу релігійну організацію слід вважати критично важливою для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Основним таким критерієм стала проста реєстрація церкви в ЄДР і якась діяльність, відображена у квартальних звітах до податкової.

– Ви ж розумієте, ДЕСС сама не досліджувала ці організації. Це інформація, яку вона сама отримала. Можливо, прийшли люди [в ДЕСС], які погано розбираються в специфіці цієї роботи, – каже Филипович.

А оскільки створити та зареєструвати свій культ, за великим рахунком, може будь-хто з громадян України, то в переліку "критичних" і опинилися різноманітні екзотичні релігійні спільноти.

Чи це погано?

Однозначну відповідь дати важко. Звісно, на загал, критичне підприємство "Квітка папороті" з незрозумілою кількістю послідовників звучить дивно. З іншого боку:

– Над релігійними меншинами нависла колосальна загроза. Одна ситуація мобілізувати, наприклад, 10% від релігійних організацій, де мільйони послідовників, і зовсім інша ситуація ті ж 10% від тих організацій, які складаються з 10-12 людей. Наприклад, в Ірпені є громада буддистів. Там є троє монахів і ще декілька людей з ними. Ну ви ж розумієте, що якщо мобілізують тих монахів, то громада просто перестане існувати. Подібні проблеми є і в юдейських громадах, – зазначає Филипович.

Ну зникнуть мікрогромади, то й що? Чому це взагалі важливо?

– Це важливо в контексті демократії, – підкреслює Людмила Филипович. – Втрата кожної мови, таких от незалежних релігійних громад, означає, що наступає епоха автократизму, коли можна все монотеїзувати. Одна церква, всі ходять строєм до тієї однієї церкви і ніхто не бере до уваги твої індивідуальні пріоритети. От Росія цим задоволена: там є одна церква, яка визначає поле духовності для всіх громадян. Та цивілізоване суспільство так не діє, адже в його основі лежать права і свободи особистості.

Права і свободи невеликих релігійних спільнот, звісно, мають значення, але чи під час війні за виживання нації і держави, яку веде Україна?

– Тут дійсно проблема як збалансувати інтерес кожного окремого громадянина і суспільства. З однієї сторони треба поважати релігійні інтереси окремої людини, а з іншого боку треба дбати про національну безпеку. Чи можна на плаху збереження народу покласти індивідуальні інтереси? – каже Филипович.

Втім, відповідь на це питання дає сам ворог, який, до прикладу, просто винищив у себе "Свідків Єгови", визнавши їх екстремістською організацією. Відтак, релігійні мікрогромади в Україні зникнуть швидше не в результаті мобілізації, а якщо перемогу здобуде Росія.

Божа бригада

Чи означає тепер, що всі священнослужителі "Квіток папороті" і інших подібних організацій можуть бути заброньованими? І так і ні.

На першому етапі дозвіл на бронювання буде надаватися священнослужителям – керівникам релігійних організацій. Тобто недостатньо лише очолювати церкву, треба мати в ній ще й священний сан і підтвердити це документами. Але! Хто і як може висвятитись в сан – кожна релігійна спільнота вирішує для себе самостійно. "Відповідно до настанов та традиції", – наголошують в ДЕСС. Але ж традиції у кожного різні. Десь треба вчитись в семінарії, стати ченцем і тільки після того священником, а десь достатньо просто оголосити себе живим богом на землі і, таким чином, стати заброньованим "богом".

Втім, за словами Потураєва, мова не йде про сотні тисяч заброньованих священників.

– Я не кажу, що система ідеальна, але рішення системне. Насправді під це бронювання підпадає зовсім небагато людей: на бригаду в кращому випадку (близько 8 тисяч чоловік,- Ред.). І ці цифри показувалися Генштабу. Існує базовий принцип – ти не можеш силоміць призивати до лав армії людей, які з ідейних міркувань відмовляються брати до рук зброю. Це протирічить фундаментальним правам людини, – резюмував Микита Потураєв.

Але!

На другому етапі бронювання, відстрочку зможуть отримати заступники керівників, очільники монастирів, братств, місіонерських товариств, духовних навчальних закладів… А за чисельним складом це вже більше бригади.

Звісно, щоб долучити священство до захисту національних інтересів, клірики можуть йти в капелани. Однак, по-перше, в ЗСУ просто не потрібно стільки капеланів (штатних посад близько 800), а, по-друге, навряд чи в армії буде великий попит на духовну підтримку від членів "Світло Дажбоже".

Крім того, постає питання і до капеланів УПЦ (МП).

– Ну прийде піп, який начитався усіляких Кронштадських (святий РПЦ, — Ред.), матрон московських, націлувався ікон з Миколою ІІ… Ну от навіщо вони на фронті? За ці роки вони добре показали які вони, – каже Филипович.

Таким чином, тепер перед державою стоїть завдання: зберегти баланс між повагою до віри і раціональним підходом до оборонних потреб. Чи вдасться його знайти — покаже практика.