Завершення війни в Україні Путін не пов'язує з економікою РФ - Алексашенко

Спад і стагнація в російській економіці можуть затягнутися на рік-півтора, але Путін продовжить війну, вважає економіст.

Офіційна Москва визнає: ресурси виснажуються, інфляція зростає, а економіка йде в рецесію. Під ударом не тільки цивільні галузі, а й сама здатність фінансувати війну в довгу.

У другій частині інтерв'ю Главреду колишній заступник голови Центробанку Росії, екс-заступник міністра фінансів, опозиційний економіст Сергій Алексашенко розповів, як на економіку РФ вплине посилення воєнних дій, чи здатні санкції Заходу зупинити Путіна і коли Путін ухвалить рішення щодо закінчення війни в Україні.

Першу частину інтерв'ю про те, чи зможе російська влада витягнути російську економіку з рецесії та чому Путіну нікуди більше нарощувати витрати на армію, можна прочитати за посиланням.

Зараз ми, принаймні на Заході, чуємо досить багато розмов - ну, крім обговорюваних навчань у Білорусі, які очікуються вже восени, - про можливий гібридний напад РФ на НАТО. Відповідно, якщо це станеться, то, наскільки я розумію, це теж вимагатиме певних витрат. Якщо в принципі станеться будь-яке розширення військових дій, у тому чи іншому вигляді, наскільки сильно це позначиться на російській економіці?

Мені здається, що ця гіпотеза вкрай малореалістична. Я б оцінив її ймовірність як дуже близьку до нуля. Воювати на два фронти - це взагалі погано, а Путін розуміє, що напад на будь-яку країну НАТО - це ризик іншого воєнного конфлікту, в якому в нього абсолютно точно не буде переваги, тоді як у протилежного боку буде перевага - і технологічна, і за сукупною військовою силою.

Можна малювати різні сценарії: мовляв, Путіну доведеться воювати на два фронти - але тоді йому доведеться або скоротити інтенсивність війни в Україні, або провести ще одну хвилю мобілізації, скажімо, на мільйон осіб.

Припустимо, мобілізувати можна - а чим їх озброювати? Ми ж бачимо, що на початоквторгненняв Україну в російської армії практично не було накопичених резервів озброєння і боєприпасів.Сьогодні війна йде, з погляду промисловості, "з коліс": виготовили - відправили на фронт - вистрілили - знищили. Для того, щоб починати ще одну війну, потрібно щонайменше створити боєздатне угруповання, чого у Путіна немає.

Тому, якщо ви все-таки наполягаєте на цій гіпотезі, я скажу так: війна на два фронти буде руйнівною і для російської економіки, і для російської армії, і для Росії в цілому. Але саме тому я вважаю, що ця гіпотеза практично неймовірна.

Дивіться відео інтерв'ю Сергія Алексашенка Главреду про стан економіки РФ:

Ви на початку сказали, що атаки на Україну стають дедалі агресивнішими. Припустімо, Путін зараз, окрім Сумської та Донецької областей, відкриє фронт, наприклад, у Чернігівській або Київській області. Як це вплине на економіку РФ?

Вторгнення або активізація військових дій у Сумській області не призвели до зростання чисельності російського військового угруповання - вони просто перекинули, умовно, 50 тисяч осіб з одного регіону до іншого. Це не потребувало збільшення військових витрат.Тому якщо почнуться активні бойові дії, скажімо, у Чернігівській або Київській областях, або, умовно, буде спроба вийти на кордони Дніпропетровської області, але все це відбуватиметься в рамках уже наявного угруповання, то на економіці це ніяк не позначиться.

Є ключовий параметр - це кількість військовослужбовців у російській армії. Вона становить, умовно кажучи, 750 тисяч осіб. Можливо, у вас є військові експерти, які дадуть більш точну оцінку, але це усереднена цифра, якою я оперую. Навіть якщо це угруповання зросте з 750 до 800 тисяч осіб, з економічного погляду збільшення військових видатків буде вкрай незначним. Якщо ж воно зросте, скажімо, до мільйона, ось тоді це потребуватиме перерозподілу ресурсів у бюджеті, нових закупівель озброєнь, боєприпасів у Північної Кореї і так далі.

Але в рамках нинішнього військового угруповання від того, що військові дії відбуваються не в Запорізькій і Херсонській областях, а в Сумській - як то кажуть, від зміни місць доданків сума не змінюється. Тому я не бачу в цьому жодних наслідків для російської економіки.

Чи можливі наслідки для російської економіки, якщо, припустимо, будуть запроваджені нові санкції США і Заходу загалом? Наприклад, щодо нафти.

Уже було 17 пакетів європейських санкцій, і ніхто до пуття не може сказати, який був ефект від одинадцятого, дванадцятого, тринадцятого... Можна вигадувати будь-які санкції, але якщо вони не дають жодного ефекту, то який сенс їх запроваджувати?

Мені здається, весь ефект санкцій було вичерпано до літа 2022 року, коли Євросоюз запровадив ембарго на купівлю російської нафти і цінову стелю на неї. Наскільки я пам'ятаю, це був шостий пакет, хоча можу помилятися. Усе, що було зроблено після цього, за великим рахунком, на російську економіку жодного впливу не мало.

Тому я не бачу можливості посилення санкційного тиску ні з боку Євросоюзу, ні з боку США. Усе, що могли, - уже зробили. І справа не в тому, що санкції погані, хороші або чогось там не додумали. Просто потрібно розуміти, що основа російської економічної стійкості - це сировинний експорт, насамперед експорт нафти.Є два великих покупці - Китай та Індія, які зараз закуповують приблизно три чверті всього експортованого обсягу російської нафти, і жодна з цих країн не долучилася до санкційного режиму. І після цього, чесно кажучи, із санкціями можна робити все, що завгодно - запроваджувати будь-які обмеження проти російської нафти - але якщо є покупці, які готові купувати її в необмежених обсягах, то про що взагалі можна говорити?

Тому забудьте слово "санкції". Ніякий вісімнадцятий, дев'ятнадцятий, двадцятий або двадцять перший пакет Євросоюзу ні до чого не призведе. Усе, що справді могло вплинути, - уже зроблено. Решта - це, по суті, ігри бюрократів. Їм потрібно звітувати про виконану роботу, а виконана робота - це або відстежувати вже введені санкції, або стежити за обходом санкцій, карати порушників, або - вводити нові пакети. Запроваджувати нові пакети набагато простіше, тому що ти їх просто придумуєш - і не дивишся, що реально відбувається в житті. Ось тому - ще раз: забудьте це слово.

Сполучені Штати зараз говорять про мита для країн, які купують російську продукцію - зокрема, йшлося про 500-відсоткові мита. Якщо навіть не вводяться нові санкції, чи можуть такі кроки на щось вплинути?

Ці кроки не будуть зроблені. Тому вони ні на що не вплинуть.

А могли б?

Ми щойно з вами говорили: головним фактором стійкості російської економіки є обсяг видобутку та експорту нафти. Крапка. Все інше можна забути. Взагалі - про всі інші товари, продукти - можна не говорити. Покупцями російської нафти є Китай та Індія. Китай усереднено купує приблизно 45%, Індія - 25-30%.

Якщо ви стежите за новинами, то знаєте, що на початку квітня Дональд Трамп запровадив мито на Китай у розмірі 145%. Після цього відбулася екстрена поїздка міністра фінансів США до Женеви, де він домовився з китайською стороною про те, що тарифна війна завершується, мита знижуються до 30%, і тривають подальші переговори. Тому що мито в 145% било по американській економіці і по американському споживачеві сильніше, ніж по Китаю. І ось тепер ви запитуєте: "А чи може Трамп запровадити мита в 500%"? Після того, як він знизив зі 145 відсотків?

Ну, може. Але тільки це буде не постріл у ногу американській економіці - це буде постріл у голову. Тому повірити в те, що Трамп справді це зробить, або що такий закон буде ухвалено - неможливо. До речі, у законопроєкті, про який ідеться, написано, що президент може, але не зобов'язаний, адже Конгрес не може зобов'язати президента щось зробити.

Тому я вважаю, що цей законопроєкт нікуди не просунеться й ухвалений не буде. Він використовується в політичних цілях як елемент пропаганди.Ну, мовляв, "налякали їжака голою дупою": сказали Путіну про 500%, він здригнувся, злякався... Нічого подібного. Трамп - не ідіот. Він добре розуміє, що тарифна війна з Китаєм уже закінчилася, і вона завдає Америці більше шкоди, ніж користі.

Ви сказали, що головне для економіки РФ - це нафта. За якого гіпотетичного поєднання ціни на нафту, курсу рубля і ключової ставки Кремль міг би скоротити фінансування війни?

Кремль не піде на скорочення військових витрат за жодної ціни нафти, курсу рубля або рівня ВВП. Це політичне рішення Путіна, яке не пов'язане зі станом справ в економіці.

Ці речі перебувають у різних площинах. Коли Путін ухвалював рішення про початок війни, він же не питав економістів про те, в якому стані російська економіка. І зараз, обговорюючи з генералами або помічниками, або кимось іще (якщо взагалі обговорює), коли і на яких умовах закінчувати війну, Путін не запрошує міністрів-економістів і не питає, як ідуть справи з бюджетом або з виробництвом вершкового масла і соняшникової олії.

Путін ухвалить рішення про припинення війни рівно в той момент, коли на столі опиниться угода про припинення вогню, яка його влаштує.

Сьогодні його нічого не змушує припиняти війну. Судячи з ситуації на фронті, у російської армії є стратегічна перевага - вона тисне по больових точках української оборони. Епізодичні успіхи і навіть дуже гарні операції ЗСУ, СБУ, ГУР - вибухи російських літаків - виглядають ефектно, але на ситуацію на землі поки що не мають жодного впливу.

У цьому сенсі Путін вважає, що він може продовжувати війну, покращуючи свої позиції з кожним днем, про що він нещодавно сказав, виступаючи на Петербурзькому економічному форумі. Тому не варто думати, що будь-який рівень цін на нафту змусить його змінити свою політику. Це різні речі: ціна на нафту ніяк не впливає на його зовнішньополітичну лінію.

Що варто було б зробити Україні в економічному плані, щоб вплинути на рішення Кремля?

Ми говоримо про війну і про те, чи спроможна Україна створити собі потужнішу армію, ніж російська, і озброїти ЗСУ більш руйнівною та ефективною зброєю. Відповідь - ні. В України менша чисельність населення, менший масштаб промисловості (не кажучи вже про військову), а військова допомога Заходу скорочується з кожним днем. Чи можна виграти війну, маючи менше військових ресурсів? Я навіть не кажу про потенціал економіки, хоча ще до війни ВВП Росії в доларовому вираженні був, умовно, вдесятеро більшим, ніж ВВП України (за паритетом купівельної спроможності цифри можуть відрізнятися).

Якщо військовий потенціал Росії вищий, ніж в України, чи можна виграти війну? Поставте це запитання генералам. Я не генерал, у мене немає військової освіти. Можна виграти одну битву і є велика кількість прикладів, коли полководці, генерали перемагали в битві, маючи менше людей і озброєнь. Але виграти цю довгу війну при цьому я не бачу можливостей. І у війні не буває нічиєї - або обидві сторони розуміють, що подальші бойові дії лише збільшують витрати (обидві сторони розуміють: ресурси витрачають, а результату немає), або одна зі сторін визнає, що більше не в змозі чинити опір. Або якщо витрати на опір сильно перевищують можливості її економіки, держави і суспільства.

Чи можна щось зробити для зміцнення української армії? Не знаю. Мені здається, все, що можна, українські політики вже намагалися зробити: отримати військову і фінансову допомогу Євросоюзу. США вже заявили, що більше не будуть допомагати з поставками озброєння. У кого ще просити гроші або зброю - питання без відповіді.

Тому, коли ви ставите запитання, що можна зробити в економіці, - можна, не знаю, підвищити податки, скоротити допомогу, урізати пенсії. У результаті в українського бюджету, можливо, з'явиться трохи більше грошей, але це ніяк не збільшить ні кількість солдатів ЗСУ, ні обсяги снарядів, ні кількість ракет.

Так, можна спробувати наростити виробництво дронів. Але, як ми бачимо, дрони допомагають захищатися, але не виграють війну. Це дійсно ефективна і відносно нова зброя, але з обмеженими можливостями. Поки що ніхто не показав, що дронами можна виграти таку масштабну сухопутну війну, в якій беруть участь близько 2 мільйонів осіб з обох боків і лінія фронту тягнеться на 2 000 кілометрів.

Тому це не питання економіки. Точніше - це не питання економічного потенціалу. А Україна не може істотно наростити свій економічний потенціал - ні за рахунок внутрішніх ресурсів, ні за рахунок допомоги країн Заходу. Тому відповіді на це питання не існує.

З урахуванням тієї динаміки, яка зараз спостерігається в російській економіці, який ваш прогноз на найближчий час? Як усе це розвиватиметься? Виходячи із заяв і дій, що вживаються сьогодні, що відбуватиметься всередині Росії з економікою?

Наскільки я розумію логіку і заяви російської влади, вони не збираються робити нічого особливого. Замість цього вони намагаються натиснути на Центральний банк, щоб той знижував ключову ставку з 20% далі вниз. Усі профільні міністри-економісти, включно з Путіним, сподіваються, що в якийсь момент, коли ставка опуститься до певного рівня - ніхто не знає, до якого саме: можливо, 15%, а може, 10% - в економіці почнеться пожвавлення: бізнес знову почне брати кредити, виникне певна ейфорія від думки, що найстрашніше позаду, й економіка перейде з рецесії до млявого зростання.

А там, дивись, настане новий урожай, який, можливо, виявиться кращим за минулорічний - тоді й сільське господарство піднесеться. А там, може, щось трапиться з цінами на вугілля - і експорт вугілля збільшиться. Але все це, швидше, бажаний сценарій.

Якщо Центробанк РФ правий у своїх оцінках темпів зниження інфляції, і він вважає, що до кінця року вона дійсно вийде приблизно на 7% річних, то ставка в районі 12% може бути цілком реалістичною. Зрозуміло, це не станеться за один-два місяці, потрібен поступовий рух до цієї планки до кінця року.

Відповідно, до кінця року в цьому сценарії російська економіка демонструватиме слабке зниження, а в окремих секторах - сильне зниження (наприклад, виробництво комбайнів, сівалок, віялок - уже просіло на третину, оскільки у селян немає грошей), тоді як виробництво озброєнь, імовірно, продовжить зростати на 20-25%. Це і є "хороший" сценарій: бізнес бачить сповільнення інфляції, почнеться пожвавлення і хоча б часткове відновлення того падіння, що виникло з початку року.

Песимістичний сценарій полягає в тому, що Центробанк помиляється в прогнозах, інфляція не знижуватиметься, а восени настане нова, традиційна хвиля зростання цін. Причому вона може стартувати вже в липні, коли тарифи на житлово-комунальні послуги в Росії підвищуються в середньому на 12%. За розрахунками Росстату, це додасть близько одного процентного пункту до липневої інфляції.

Якщо Центробанк спочатку знизить ставку з 20% до 17%, а потім, побачивши, що інфляція знову прискорилася до 10-12%, то буде змушений повернути її на 20% або заморозити на 17%, заявивши, що "далі знижувати не можна". Це означатиме, що тиск на цивільні сектори економіки збережеться. У підсумку уповільнені спад і стагнація можуть затягнутися на рік-півтора. Роздоріжжя невелике: насправді оптимістичний сценарій означає, що до початку наступного року економіка може почати зростати зі швидкістю до 2% на рік, а песимістичний сценарій означає, що економіка знижуватиметься зі швидкістю 2% на рік. Ці плюс-мінус 2% і є той діапазон, який я бачу для російської економіки.