«Лавандова гора»: траса майбутнього?

У Львівській області урочисто відкрили першу в Україні стаціонарну трасу для паралельних перегонів, яка отримала романтичну назву «Лавандова гора».

Фестиваль швидкості «Лавандова гора», який пройшов на території еколандшафтного парку «Козацька Слобода Раковець», фактично не мав ознак автомобільного змагання. За задумом організаторів, подія представляла собою комбінацію тренувальних та залікових заїздів з метою встановити перший офіційний рекорд траси. По суті – зафіксувати певну «точку відліку», з якою можна буде згодом порівнювати будь-які наступні результати.

На запрошення організаторів, а саме Галицького автоклубу, участь в «рекордній» частині фестивалю взяли десять спортсменів, більше чи менше відомих своїми виступами в ралі, автокросі та гірських гонках. Звісно ж, за визначенням, рекорд траси – тобто найкращий час її проходження – може бути тільки один; але, враховуючи радикально різний рівень підготовки автомобілів учасників, ми запропонували б дещо ширший погляд на цей термін. Втім, дивіться самі.

Абсолютний рекорд траси під час заїздів у неділю, 6 липня, показав киянин Андрій Шевченко – 2 хвилини 54,8 секунди. Виступав Андрій на Mitsubishi Lancer Evo IX, підготовленому для автокросу – тобто автомобілі, що має підвищену потужність та обертальний момент двигуна.

Другий результат – ще за одним киянином, Ігором Нечипоруком, який з останньої спроби показав час у 2 хвилини 59,5 секунди. Ігор керував звичною для себе Subaru Impreza STi, підготовленою за ралійними вимогами – тобто значно менш потужною з точки зору її ТТХ.

Найшвидшим серед учасників на монопривідних автомобілях був Федір Бабинець-молодший – його результат дорівнював 3 хвилини 28,7 секунди (щоправда, це було в суботу, 5 липня). Вінничанин виступав на автомобілі Skoda Fabia, підготовленому згідно вимогам «лиманівського» класу PS6 – тобто, грубо кажучи, на кіт-карі.

Другий результат серед моноприводу залишився на рахунку ще одного представника Вінниці, цьогорічного дебютанта автоспорту Матвія Перебейніса, якому вдалось проїхати трасу за 3 хвилини 30,5 секунд. Матвій зробив це на звичайному 2,0-літровому Seat Ibiza, який за «лиманівською» класифікацією потрапив би в клас Р7.

Отже, за великим рахунком, ми маємо не один, а цілих чотири зафіксовані рекорди траси «Лавандова гора», встановлені на автомобілях досить різного рівня підготовки. Відтак, в майбутньому, порівняння чергових спроб проїхати цією трасою буде більш коректним для кожного з найбільш поширених типів спортивних автомобілів. Пояснімо на прикладах, про що йде мова.

Третій результат в повному приводі цього разу показав Андрій Худа – це було 3 хвилини 10,8 секунди, тобто на 15 секунд повільніше за рекорд Шевченка на кросовій машині, але всього на 10 секунд гірше за результат Нечипорука на ралійній. Відтак, знаючи рівень підготовки та ТТХ свого Mitsubishi Lancer Evo, спортсмен може об’єктивно визначити, скільки секунд програшу залежить від автомобіля, а скільки – від нього самого.

А ось інший приклад: серед монопривідних учасників події третій результат продемонстрував Олексій Бершов, який виступав на тому ж кіт-карі Skoda Fabia, що й Бабинець – його єдина спроба в суботу закінчилась з результатом 3 хвилини 33,6 секунди. Оскільки автівка, погода й траса були ідентичні, Олексій може чітко розуміти, що різниця в часі цілком залежить від нього та його стилю пілотування.

Але ж прихильникам автомобільного спорту, напевно, недостатньо просто дізнатись час проходження дистанції – адже самі по собі ці цифри є відносними. А от якщо поєднати їх з довжиною траси, яка дорівнює 2400 метрів, то вийде, що середня швидкість повного приводу на трасі «Лавандова гора» в суху та сонячну погоду становила біля 50 км/год. Це означає, що конфігурацію доріжки можна назвати досить повільною – для порівняння, середня швидкість на «паралельках», які свого часу входили до маршруту Ралі Чумацький Шлях та Ралі Маріуполь, за приблизно такої ж погоди та пори року складала біля 70 км/год.

В даному контексті цікава думка чемпіона України з ралі 2018 року Юрія Хоміцького, який побував на фестивалі «Лавандова гора» в якості глядача. За словами Юрія, траса в даній конфігурації краще пасує повнопривідним автомобілям, які мають більше можливостей не тільки для швидкого проходження поворотів, але й для розгону на коротких прямих. Монопривідним автівкам тут доводиться значно складніше – адже повільні повороти, з яких їм важкувато «вигрібати», створюють суттєве навантаження, в першу чергу на трансмісію.

Втім, відносно «повільна» конфігурація траси має, насправді, безліч плюсів – як для учасників, так і для організаторів. Яких саме? Про це поговоримо в другій частині нашого огляду.

Володимир Некрасов

Фото © Євген Хитрук, Василь Галів