Наступ РФ у вересні розгорнеться з новою силою: Світан – про погрози захоплення Сум і Дніпра

Фронт може розвернутися і рушити в бік Москви, на початку 2026-го в України з'являться нові можливості, вважає полковник запасу ЗСУ Роман Світан.

На сайті Главред відбувся чат із військовим експертом, полковником запасу ЗСУ, військовим льотчиком-інструктором Романом Світаном. Спілкуючись із читачами, він розповів, коли почнеться друга хвиля російського наступу-2025, і чим вона буде небезпечною, чи дійдуть війська Путіна до Сум і Дніпра, які нові можливості з'являться в України на початку 2026 року, і чому вона зможе почати операцію зі звільнення Криму, чи розгорнуться бойові дії в Чернігівській та Київській областях, а також коли фронт може розвернутися і піти на Москву.

Подаємо першу частину стенограми чату з Романом Світаном.

Edmon: Як ви оцінюєте перебіг нинішнього російського наступу? Низка аналітиків зазначає, що російські війська вже видихаються на деяких напрямках. Чи так це, на ваш погляд?

Роман Світан: Трохи не так. Є кілька напрямків, на яких російські війська і мали б видихнутися, зокрема, на Сумському, Херсонському та Харківському напрямках. Їхні дії там були відволікаючими маневрами, покликаними відтягнути туди наші війська і резерви, відволікти наше командування від основного удару – на Запорізькому і Донецькому фронтах. Саме на цих двох напрямках росіяни посилюють тиск на даний момент.

Літня наступальна компанія 2025 року в росіян почалася мляво. Це було пов'язано з тим, що Путін поставив політичні завдання перед 9 травня і спалив частину резервів заради їх виконання. Тож початок був досить змазаним.

Однак друга хвиля наступу у Росії підготовлена і розгорнеться в серпні-вересні.

Тому немає підстав говорити про послаблення російського наступу на Запорізькому та Донецькому напрямках. Навпаки, йде посилена підготовка до другої хвилі. І друга хвиля вже заходить у готові прориви і далі має вийти на оперативні простори, захоплюючи певну кількість десятків кілометрів території. Так планується будь-яка операція.

Минулорічна російська операція була приблизно така сама: росіяни почали тиснути на Донецькому, Авдіївському та Очеретинському напрямках, потім прорвали дві наші лінії фронту за допомогою КАБів, а далі вийшли на оперативний простір і вперлися в районі Покровська. Ми їх утримали, скувавши північний і південний фланги. Тому далі вони не змогли просунутися, простояли так усю зиму, поки ми їх розмотували стільки, скільки могли.

Зараз наступний етап – росіяни будуть розгортати фланги. В основному – південний фланг, і сьогодні російські війська чинять найбільший тиск на ділянці Гуляйполе-Покровськ. Там противник посилюється. Також противник готується в районі Оріхова, Покровська, Костянтинівки і на північний схід від Сіверська. Тож триває підготовка до другої хвилі введення російських резервів.

Адже літня військова кампанія не закінчується з кінцем літа. Вона зав'язана на температурний режим, тобто завершується з морозами, коли потрібно переходити в режим зимової військової кампанії, тобто використовувати зимове паливо, зимові присадки, зимову тактику дій армії з урахуванням того, що вже промерз ґрунт.

Тож основний тиск російських військ під час наступальної кампанії буде приблизно у вересні.

Дивіться відео, в якому полковник запасу ЗСУ Роман Світан розповів, для яких українських міст наступ РФ у серпні-вересні становить найбільшу загрозу, а також коли ЗСУ можуть почати операцію в Брянській області:

Ніна:На яких напрямках, на вашу думку, російські війська в липні-вересні можуть суттєво просунутися? І, відповідно, які міста або які території для нас є ризик втратити в цей час?

Роман Світан: Усе залежить від завдань, а стратегічне завдання противника – розширити сухопутний коридор. Зараз росіяни у вразливій позиції, оскільки коридору завширшки 80 км недостатньо, щоб зуміти втримати його в разі нашого контрнаступу за допомогою авіації. Тому російським військам потрібно розширити сухопутний коридор до 120-150 км. А це означає, що лівобережжя Запорізької області, особливо її східна і північно-східна частини, частина Дніпропетровської області по лінії Запоріжжя-Покровськ, звісно ж, Покровськ, а також, можливо, Костянтинівка і Сіверськ будуть під тиском. Отже, росіяни намагатимуться просуватися в напрямку Оріхова, Гуляйполя, Покровська, Костянтинівки, Сіверська, а також Лиману і Куп'янська. Усі ці міста будуть під постійним тиском ворога.

А от можливість Росії контролювати ці міста залежатиме від нашої протидії. Ми можемо протистояти противнику, поставивши в стрій достатню кількість правоохоронців – у нас є не одна сотня тисяч силовиків, яких можна в режимі піхоти використати в Збройних силах України (тільки дуже важливо заводити їх саме в ЗСУ).

Semen_senia:Сирський анонсував вихід ЗСУ з глухої оборони і можливі контрнаступальні дії. Про що йдеться – про великий контрнаступ ЗСУ чи контратаки на деяких ділянках фронту? Де наші війська мають шанси витіснити росіян із захоплених позицій і в якій перспективі?

Роман Світан: Зараз складно говорити про глуху оборону, оскільки через російські КАБи це, скоріше, активна оборона, тобто ми постійно пересуваємося. Так, є певні стаціонарні позиції, і вони прикриті, а так, триває пересування в режимі активної оборони, оскільки по-іншому поки що від російських КАБів складно сховатися – це все-таки авіаційні бомби, що планують, з бойовою частиною 500 кг.

Тому переходити з режиму активної оборони в режим контрнаступальних операцій тактичного рівня можна без великої підготовки. Приблизно так і відбувається. Весь сенс активної оборони зводиться до контратак, у результаті яких повертаються деякі втрачені позиції або займаються нові. Але все це операції тактичного рівня, глибиною 3-4 км, не більше того, 5-7 км – це якщо добре постаратися.

А для проведення дій оперативного рівня в нас поки що немає можливостей, оскільки оперативно-тактичні операції мають проводитися за підтримки авіації. У нас має бути щонайменше дві бригади натівської авіації: Mirage, F-16, Grippen. Тому на даному етапі говорити про оперативно-тактичні прориви не варто – це точно буде не цього року, а стане можливим лише наступного.

До кінця 2025 року або на початку 2026-го підійде друга бригада F-16, і вже тоді можна буде планувати операції оперативно-тактичного рівня з виходом на узбережжя Азовського моря і звільненням того самого Криму суходолом.

Цього року ми можемо проводити наступальні операції за допомогою авіаційної та ракетної компоненти, тобто дальніми засобами ураження. Припустимо, можна взятися за Крим і не давати росіянам спуску. І тоді через кілька місяців щонічних і щоденних обстрілів нашими дальніми засобами ураження ми зможемо завдати серйозної шкоди російським окупантам у Криму. І це вже вважатиметься наступальною операцією, причому стратегічного рівня. Таким шляхом у нас є можливість продавити противника.

Ганна, Суми: Поділіться, будь ласка, вашою оцінкою – чи є загроза окупації Сум, чи жителям міста час задуматися про евакуацію? І взагалі, що чекає на Сумщину – фронт розширюватиметься, чи росіян можуть видавити до кордону?

Роман Світан: Сумський напрямок на даний момент для росіян не перспективний. Там немає стратегічної перспективи під загальне завдання, принаймні на цьому етапі.

Основне завдання Росії зараз – це розширення сухопутного коридору. А возитися з Сумами у неї зараз немає сил і засобів.

50-тисячне угруповання російських військ, яке перебуває на Курщині, здебільшого розгорнуте під оборонні завдання і прикриття саме Курського напряму, щоб Україна ще раз не повторила торішньої операції (а ми це можемо зробити).

Тож росіяни утримують зараз 50-тисячне угруповання на Курському напрямку для оборони саме Курська. Так, десь вони намагаються просунутися і поліпшити свої оборонні позиції, але це ніяк не наступальне угруповання, і в нього немає потенціалу захопити Суми.

Щоб планувати хоча б вихід на Суми, росіянам потрібно збільшити це угруповання військ щонайменше у 3-4 рази – до 150-200 тисяч. Де Росії взяти стільки? Вона ж не зніме цих людей зі східного фронту.

Тож є технічно можливі речі, які виконати Росія не може. Адже ми не будемо дивитися, склавши руки, як російська армія нарощує контингент до 150-200 тисяч, а наростимо своє угруповання, щоб оборонятися на цьому напрямку.

Тож наразі немає загрози Сумам у плані наземної операції російських військ. Якщо почнеться збільшення угруповання противника хоча б у 2-3 рази, тоді потрібно буде вживати певних заходів – створювати резерви і виводити їх на лінію бойового зіткнення для прикриття Сум.

Igor (Дніпро):Чи стане, за вашим прогнозом, Дніпропетровська область ще одним театром бойових дій? Росія попре на Дніпро?

Роман Світан: До Дніпра росіянам – "як до Києва рачки", тому що занадто велика відстань – 200 км. Від Луганська до Покровська 160 км, і цю відстань російські війська долали 11 років. Навіть якщо взяти відстань від Донецька до Покровська – 50 км, то росіяни рухалися рік і зависли.

Тож дійти до Дніпра – це дуже складна операція для РФ, навіть неможлива. Тому Дніпру точно нічого не загрожує. Якщо на Дніпропетровщині і є якась загроза, то тій же Межовій, але це недалеко від Покровська. Тобто загроза є для транскордонних із Донецькою та Запорізькою областями територій Дніпропетровської області. Але це не загроза Дніпропетровській області та Дніпру.

Nikaleo:Чи здатні російські окупаційні війська дійти до Дніпра (річки) і захопити всю лівобережну Україну до кінця 2026 року? Про це говорили в Офісі президента, щоправда, заява пролунала у Вашингтоні, тобто була зроблена на американську аудиторію.

Роман Світан: Російські війська можуть і до Польщі дійти, якщо їх пропустити. Усе залежить від нашої протидії.

Чи зможемо ми перешкоджати цьому просуванню? Звичайно, зможемо. У нас достатньо сил і засобів, щоб протидіяти виконанню такого завдання росіянами. Тож лівобережжя вони ніколи не займуть.

Однак ці засоби потрібно задіяти. Йдеться про постановку в стрій тих самих правоохоронців, виробництво достатньої кількості дронів, ракет, авіаційної техніки тощо. Якщо все це буде зроблено, то, природно, росіяни нікуди не просунуться. Якщо не буде, то лівобережжя буде здано. Тож тут усе залежить від нашої протидії російським планам. Але наразі нічого подібного абсолютно не спостерігається, і всі дії нашого керівництва спрямовані на те, щоб не дозволити Росії захопити не те що лівобережжя, а навіть не дати російським військам зрушити з тих позицій, які вони зараз займають. Якщо ми посилимо фронт силовиками, то, в принципі, ми можемо в малих контратаках тактичного рівня відбити раніше втрачені позиції і вирівняти фронт на деяких напрямках. Зараз у нас достатньо потенціалу, щоб протистояти російським військам у їхній нинішній конфігурації.

Y-grek:Чому Росія, навіть заручившись підтримкою військ КНДР, виявилася не в силах повернути під свій контроль усю територію Курської області? Як ви оцінюєте ймовірність і доцільність сюрпризів від ЗСУ або СБУ на території Росії, наприклад, нових операцій у Бєлгородській, Брянській, Курській та інших областях?

Роман Світан: СБУ працює за своїм планом, і це точкові операції, які довго готуються за допомогою конфідентів і механізмів закидання. Ця робота відрізняється від роботи армії. Тож СБУ працює у своєму ключі.

Єдине побажання – поверніть санкції Малюка-Буданова, які знищували російську нафтопереробку. Тому що переробка нафти – це основне джерело отримання Росією валюти й утримання російської імперії в покірності.

Що ж стосується роботи ЗСУ, то, перш за все, слід зазначити, що ми і зараз контролюємо частину курської землі: в районі Суджі кілька ділянок по лівому березі, а також під Тьоткіно – до ста квадратних кілометрів. Тож ми контролюємо частину Курщини, до того ж триває рух з боку Тьоткіного і Глушково, проводиться робота нашими військами по армійських тилах, припустімо, по Льгову та Рильську – удари ледь не щодня завдаються по цих тилах противника.

Усе це дає нам змогу зупинити російський наступ у районі Сум, купірувати його і розвернути у зворотний бік. З іншого боку, це дає змогу повернути деякі позиції на курській землі і зміцнитися там. Така можливість на Курському напрямку у нас точно є, і ми в силах зробити це вже влітку. Але це буде не оперативно-тактична операція і оперативний прорив, а бодання і видавлювання за допомогою деяких механізмів: ударів по тилах, заходом у тил або підрізанням російських наступальних частин і видавлюванням їх, щоб ми могли зайняти кращі оборонні позиції. Адже курська земля нам потрібна тільки вздовж транскордонної області, щоб поліпшити свої оборонні позиції. На Курщині є деякі висоти, з яких краще оборонятися від російської армії, ніж на нашій території.

Щоб повністю звільнити Курський напрямок, росіянам потрібно було зайти глибоко – приблизно до Сум. Тоді вони могли б видавити наші війська, заходячи в тил, як ми зараз заходимо в тил російському угрупованню, що перебуває на нашій території. Адже ми видавлюємо його не в лоба, а намагаємося обійти, перерізати лінії поставок і логістику. Такі самі прийоми мали б виконувати і російські війська, але в них просто не вистачає сил і засобів для цього. Кількості північнокорейських військовослужбовців недостатньо для виконання цього завдання.

З іншого боку, початок літньої військової кампанії 2025 року розв'язання цього завдання просто відклав. Росіяни постійно намагатимуться видавити нас із Курського напрямку. Просто зараз для них більш пріоритетним є завдання на східному фронті – розширити сухопутний коридор. Але пізніше, повірте, вони займуться Курщиною. Думаю, що зимова військова кампанія противника буде спрямована на видворення наших військ з російської землі.

Helga:Сирський заявив, що не можна виключати повторну спробу наступу Росії з території Білорусі. Яка ймовірність такого сценарію? І, якщо раптом росіяни знову спробують наступати з Білорусі, то яка може бути мета – знову "Київ за три дні" або створення буферної зони на півночі Київської та Чернігівської областей?

Роман Світан: Наступати російські війська з білоруської території можуть і зараз. Для них не становтиме проблеми закинути на українську територію групу з 15-16 російських бійців. Це може виглядати як наступ, але це буде диверсійно-розвідувальна група, і такі, до речі, постійно заходять на нашу територію, а ми їх виловлюємо, видворяємо або знищуємо. Тож ці процеси не припиняються.

А от про російський наступ із Білорусі рівня 2022 року не йдеться. Щоб здійснити такий марш-кидок, недостатньо 40-50 тисяч військових. Щоб Росія могла рухатися на Київ з боку Білорусі, їй потрібне приблизно 300-тисячне угруповання військ, тільки тоді буде якийсь сенс такого руху. А так, до Києва вони просто не доповзуть. Це вже не 2022 рік, і зараз там у нас доволі серйозні укріплення, розгорнуто додаткові частини, а також розроблено механізми оборони, від загроз із Білорусі зокрема. Виконати таке завдання тією кількістю військ, які росіяни планують завести в Білорусь до осені, неможливо: їх недостатньо.

Тому для нас важливо те, що Сирський розуміє цю загрозу і говорить про те, що вона є. Будь-який військовий, особливо рівня командувача, готується до всіх поганих варіантів. От Сирський і каже, що бачить загрозу і готовий до неї. Іншими словами, підготовка до такого сценарію є, але його реалізація малоймовірна.

Наступ з території Білорусі на Київ малоймовірний з низки причин.

Перший, хто ляже кістьми і не дасть військам РФ рухатися в бік України з білоруської території, – це Лукашенко. Він розуміє, що в цьому разі всього за кілька годин, як світло в лазні, буде вимкнена вся білоруська економіка. Адже Україна дістає до всіх об'єктів білоруської економіки, які, до речі, орніють у військовому режимі, тому для нас є військовими об'єктами.

Мозирський НПЗ, НПЗ "Нафтан", "Белкалій" і білоруська залізниця – все це може бути вимкнене за кілька годин нашими дальніми засобами ураження. Лукашенко все це прекрасно знає, тому не допустить, щоб російська армія зайшла на українську територію з Білорусі.

Інша причина – відсутність доцільності та ККД. На цьому напрямку немає стратегічної ініціативи. Для Росії важливіше наразі розширити сухопутний коридор. Також є завдання, що стоять у правовому полі російської конституції, зокрема, "звільнення" від українських військ п'яти областей України, внесених до конституції РФ. Тому зусилля будуть спрямовані на ці п'ять областей, інакше ніхто не зрозуміє, якщо російські війська підуть захоплювати Київську, Чернігівську або Житомирську області. Вносити й ці області до своєї конституції Росія не буде, вона і так не знає, що робити їй із Запорізькою, Херсонською, Донецькою та Луганською областями.

Главред: Чи можуть бої, подібні до тих, що зараз точаться на Сумщині, розпочатися в Чернігівській або Київській областях?

Роман Світан: У Чернігівській – можуть, тому що її північно-східна частина межує з Брянською областю РФ, зокрема, в районі Семенівки. Бої в цьому районі можуть розпочатися, тим паче, що там у росіян є кілька баз, старий аеродром Климове, поруч Клинці – одна з військових баз, яка використовується за цим напрямком. Тому російські війська можуть розвернутися і почати бойові дії, зокрема, і на чернігівській землі в районі Семенівки.

Але – знову-таки стратегічної ініціативи практично ніякої, тому ніхто туди не буде перекидати велику кількість військ і резервів, щоб виконати безглуздий пшик. Росія може запустити цей процес тільки для того, щоб відвернути наші резерви.

Просто для розуміння: та наша бригада, яка зараз могла б пресувати росіян у районі Покровська, змушена перебувати на Сумському напрямку, тому що там топчуться російські війська. Точно так само росіяни можуть почати тупцювати на Чернігівському напрямку, щоб ще одну або кілька наших бригад зірвати з основного напряму і тиснути в районі Покровська. От у такому режимі противник може запустити операцію і на Чернігівському напрямку.

Однак Росія боїться одного – того, що Україна зробить те саме, і тоді не росіяни будуть топтати чернігівську землю, а ми зайдемо в Брянську область. Тим більше, там для нас зручне географічне розташування – можна прикритися Десною за деякими напрямками. Тож на північному фронті і на Московському напрямку для росіян не дуже хороша ситуація. Загалом, фронт може розвернутися і рушити в бік Москви, а не від Москви, як зараз. Відповідно, не російські війська можуть зайти на Чернігівщину, а наші – на Брянщину.

Я добре знаю ці місця, літав там не один рік: там, з погляду географії та проведення наступальних операцій, можна розгорнути досить серйозну кампанію, але не йти на Брянськ, а на лівому березі Десни зайняти велику площу російської території для зміцнення нашої оборони і прикритися річкою. Адже Десна – це не річечки, як на Донбасі, а реальна річка, шириною в деяких місцях понад 100 метрів. Річки – це досить серйозні перепони, і будь-яку річку зручно використовувати як оборонний рубіж меншими силами.