Предохранитель для Орбана: как ЕС должен изменить санкции, введенные против России

Євросоюз продовжив секторальні санкції, накладені на Росію, ще на шість місяців, не чекаючи, поки спливе крайній термін.

Зібрати одностайну згоду на це виявилося несподівано просто, адже була небезпека, що Угорщина знову спробує підірвати заходи тиску на Росії.

Принципову згоду щодо санкцій досягли ще на саміт ЄС наприкінці червня.

Видання Euractiv цитує прем’єра Бельгії Барта де Вевера про те, як це відбулося.

"Не було ніякої дискусії, ніяких проблем.

Люди (учасники саміту.

– ЄП) вже виходили з кімнати (на одну з перерв.

– ЄП), коли Антоніу Кошта сказав: о, я забув одну невелику річ – продовження санкцій.

Сподіваюся, всім ок?".

Заперечень не було, тож пункт про продовження санкцій включили до рішення саміту без жодних обговорень.

Втім, це не зняло ризику майбутнього зняття санкцій, у тому числі розмороження активів Центрального банку Росії, а лише відкладало проблему на пів року.

За процедурою, санкційний режим переглядають кожні шість місяців, і для продовження потрібна одностайна згода всіх держав-членів.

А отже, вето з боку однієї країни – до прикладу, Угорщини, яка вже неодноразово погрожувала заблокувати санкційні рішення, – здатне зруйнувати санкційний режим.

Якщо це станеться і Росія навіть на короткий час отримає доступ до нині заморожених активів – наслідки цього рішення будуть незворотними.

Кошти, які Кремль негайно виведе в інші юрисдикції, підуть на виробництво зброї, боєприпасів, дронів та ракет, які продовжать вбивати українців і загрожуватимуть поширенню війни на Захід.

Це гроші також "повернуться до Європи" у вигляді тероризму, дестабілізації та саботажу.

Крім того, ЄС втратить джерело забезпечення повернення коштів за позиками на $50 млрд, для фінансування України у рамках програми ERA Loans.

Хоча ЄС має змогу вирішити цю проблему системно.

Законодавство ЄС дає право зміцнити санкційний режим та запровадити проти РФ безстрокові санкції, які не потребуватимуть постійного продовження.

Єдине, що для цього необхідне – це політична воля з боку держав Євросоюзу.

Безстрокові санкції – можливі!.

Часто помилково кажуть, що накладення санкцій, пов’язаних із російською агресією – це виключно політичний жест солідарності з Україною.

Втім, право ЄС має інше визначення, а практика Суду ЄС надає зовсім інше тлумачення.

Суд ЄС у своєму рішенні щодо санкцій проти Венесуели чітко зазначив, що мета ухвалення таких обмежень – це забезпечення дотримання міжнародного права, заборони катувань, захисту прав дітей та інших фундаментальних європейських принципів.

Санкційне рішення Ради ЄС від 2022 року підтверджує, що Росія опинилася під санкціями через порушення Статуту ООН і через те.

що її дії становлять загрозу міжнародній безпеці.

Таким чином, санкції мали б бути не питанням уподобань уряду Угорщини і не питанням вигоди для ЄС тих чи інших заходів.

Вирішальне питання – чи припинила Росія грубо порушувати міжнародне право і чи є підстави для послаблення чи зняття таких заходів.

Питання, погодьтеся, риторичне: останні тижні показують, що масштаби російської агресії лише зростають.

Та найголовніше – те, що ЄС взагалі може відмовитися від потреби продовжувати санкції проти РФ.

Тобто зробити ті обмеження, які вже запроваджені, безстроковими.

Ідея про те, що санкції ЄС повинні обов'язково мати обмежений термін дії – це поширений міф.

Ми часто чуємо його навіть під час зустрічей із європейськими посадовцями.

Та насправді стаття 28(1) Договору про Європейський Союз дає Раді ЄС право встановлювати строк дії санкцій "за необхідності", але не зобов’язує її це робити.

Навпаки, головним критерієм для перегляду рішення про санкції має бути не дата, до якої вони діють, а суттєва зміна обставин.

Тобто санкції мають діяти доти, доки їхні цілі не будуть повністю досягнуті.

Більш того, офіційно затверджені Радою ЄС Методичні настанови щодо запровадження обмежувальних заходів визначають два можливі підходи до перегляду санкцій (див.

параграф 34 настанов).

Перший підхід – за допомогою санкцій з обмеженим строком дії.

Після закінчення строку дії санкції мають бути продовжені рішенням Ради ЄС, яка має підтверджувати, що цілі санкційного тиску ще не досягнуті.

Другий підхід – санкції з механізмом перегляду, тобто таким, що не має встановленої обмеженої тривалості, але передбачає скасування санкцій, якщо Рада ЄС дійшла висновку, що цілі запровадження санкцій досягнуті.

Понад те, підхід із безстроковим застосуванням санкцій визначений пріоритетним у цих же Методичних настановах.

А санкції з обмеженим строком дії документ радить застосовувати лише у разі, якщо цей термін має якесь чітке пояснення.

"Дата закінчення терміну дії або перегляду санкцій може бути визначена з урахуванням фактів або очікувань (наприклад, дати майбутніх виборів або мирних переговорів, які можуть призвести до зміни політичного контексту)", – пояснює затверджений Радою ЄС документ.

Голоси за скасування, а не продовження.

На практиці, втім, все працює інакше.

Всупереч власним методичним рекомендаціям, Рада ЄС жодного разу не застосовувала на практиці механізм безстрокових санкцій "до перегляду" і досі завжди обирала перший підхід – фіксований термін дії.

До того ж зазвичай тривалість санкцій є обраною довільно, без прив’язки до подій.

Хоча ці два підходи суттєво відрізняються.

За другою моделлю саме Орбан чи будь-який інший політик, який лобіює зняття санкцій з Росії, мав би доводити іншим лідерам країн ЄС, що Росія припинила бомбити українських дітей у їхніх ліжках, тож санкції має бути знято.

І переконувати дуже ретельно, адже одного голосу проти було б достатньо, щоб дія санкцій продовжилася.

Натомість зараз інші лідери мають переконувати Орбана, що ракети досі летять, а українські міста – щоденно стирають з лиця землі.

Тож чому санкції проти Росії базуються на слабшій моделі?.

Причина, вочевидь, суто політична, адже усі необхідні юридичні інструменти для зміни підходу і впровадження моделі "санкції діють до досягнення встановлених цілей" уже прописані в документах ЄС.

Втім, якщо ЄС не готовий змінити свій загальний підхід, тоді принаймні термін перегляду санкцій має бути суттєво подовжений.

Але і цього не відбувається.

Чи знали ви, що перший пакет санкцій ЄС проти Росії у 2014 році було запроваджено терміном на 12 місяців? Але вже під час першого перегляду, через брак одностайності з цього приводу, ЄС скоротив цей період удвічі, до 6 місяців.

Тоді, у 2015-му, чимало європейських столиць мали ілюзії щодо того, що Росія може виправитися.

Зараз, здавалося б, для всіх очевидно, що це не так – але піврічний період відтоді лишається незмінним.

Якщо й лишати строк дії санкцій як паралельний інструмент перегляду – то його слід подовжити з нинішніх 6 місяців щонайменше до 36–48 місяців, аби зняти можливість регулярного шантажу з боку проросійських лобістів.

Якщо ж Росія припинить агресію і погодиться виплатити репарації раніше, Рада ЄС не має жодних обмежень, щоби не чекати, доки цей термін спливе – а провести позачерговий перегляд і достроково скасувати санкції.

На жаль, для таких змін потрібне одноголосне рішення.

Пропозиції змінити нинішній шестимісячний період час від часу лунають.

Наразі без успіху – ні у минулому, у часи агресії на Сході, ні зараз ця ідея не знаходить підтримки.

Втім, це не привід припинити наголошувати на очевидному.

Європейські партнери повинні визнати реальну небезпеку: чим довше ЄС затягує з посиленням санкційного режиму, тим довшим ставатиме список країн-членів, готових вести "дипломатію заручників" у питанні санкцій.

І тоді вже переконувати їх продовжувати щопівроку треба буде не одну країну, а більше.

Тож Євросоюзу нема куди відкладати рішення захистити свій санкційний режим від шантажу та тиску.

Автори: Олена Галушка, Андрій Міхеєв,.

Міжнародний центр української перемоги.

Ця стаття базується на аналітичному брифі – EU Sanctions: Legal Nature And Discretion Over Their Duration And Renewal.