Путін хоче у 2025 році дотиснути Україну, інакше економіка РФ не витримає - Ліпсіц

У 2025 році витрати Росії на війну досягли історичного максимуму - понад 6% ВВП, тобто третини федерального бюджету. Попри заяви про стабільність, російські чиновники вже визнають: економіка балансує на межі рецесії, ресурси виснажуються, а зростання інфляції посилює тиск на бюджет.

У першій частині інтерв'ю Главреду російський економіст, доктор економічних наук Ігор Ліпсіц розповів, чи зможе система РФ витримати тягар війни, чому Сі Цзіньпін відмовляється купувати у Путіна дешеву нафту і як Іран може стати головним конкурентом РФ на нафтовому ринку.

Судячи з атак на українські міста, які стають дедалі агресивнішими, в Україні, вже говорять про те, що Росія може випускати "шахеди" в більшій кількості. Чи є у Росії можливість нарощувати військові витрати, і за рахунок чого вона могла б це зробити? Або ж, навпаки, грошей уже не залишилося і зараз усе працює на межі?

Напевно, все-таки правильний другий варіант. Я так розумію, Росія і Путін поставили собі завдання у 2025 році обов'язково здобути перемогу над Україною і домогтися припинення війни, тому що далі економіка не витримає. Тому зараз вони витрачатимуть усе, що є, і вироблятимуть, скільки можуть (і скільки не можуть), щоб придушити Україну і забезпечити собі таку вигідну переговорну позицію, щоб вона могла гарантувати потрібний їм результат. Картина саме така, оскільки далі ситуація стає тривожною. І те, що Путін раптом заговорив про необхідність зниження військових витрат, означає, що навіть його найближче оточення нарікає. Оскільки економіка починає тріщати по швах і це вже та біда, від якої їм не можна відмахнутися.

Якийсь дивний виступ людей на Петербурзькому економічному форумі, коли вони почали говорити про проблеми, які мучать російську економіку, - якраз про це. Це свого роду дуже тихий, максимально лояльний - з підкресленою повагою до "государя-імператора" - але все-таки бунт.

Путіну доводиться це враховувати: якщо тебе зраджує оточення, довго не втримаєшся при владі і навіть у живих. А оточення починає дратуватися, тому що втрати вже занадто великі, а ситуація в економіці стає надто вже похмурою. Тому єдиний шанс Кремля зараз - максимально швидко задавити Україну, завдати їй серйозних втрат і захопити якомога більше, щоб потім було чим торгуватися і чим жертвувати, домагаючись потрібного собі рішення.

На мій погляд, це свого роду "психологічна атака". Тому що далі утримувати нинішній рівень військових витрат і ступінь мілітаризації економіки Росія вже буде не в змозі. Тоді доведеться радикально змінювати спосіб життя в країні і рухатися в бік Північної Кореї з максимально жорстким обмеженням свободи і споживання населення, передачею всіх грошей тільки на війну. Такий варіант теж можливий, але це неприємна модель, якої Путін спробує уникнути.

Дивіться відео інтерв'ю Ігоря Ліпсіца Главреду про проблеми Путіна з економікою РФ:

Наскільки я розумію, війна в Росії фактично фінансується за рахунок трьох основних джерел. Це підвищені податки, які переглядалися раніше, скорочення соціальних виплат, і вилучення коштів із так званої кубушки - Фонду національного добробуту. Наскільки, в принципі, вистачить такої схеми? І якщо говорити про можливе зниження військових витрат, то за рахунок чого, на ваш погляд, це можна буде зробити?

Ви не згадали четверте джерело - доходи від експорту, насамперед нафти і частково газу. І ось це джерело - найважливіше. Саме воно зараз опинилося під ударом. Причому не тому, що були зроблені якісь рухи з боку американської адміністрації США, а тому що змінилася ситуація на світовому нафтовому ринку, і ціни на нафту пішли вниз.

Для Росії це дуже серйозний удар, тому що саме за рахунок грошей від нафти держава, в основному, і тримається. Нафтові доходи забезпечують стійкість держави. Усе, що ви перерахували - податки, соціальні витрати, ФНБ - це важливе, але другорядне. Головне, що Росія повинна отримувати доходи від експорту нафти. Тоді ще якось можна підтримувати звичний рівень життя і стабільність режиму.

Біда для Росії в тому, що падають нафтові доходи. А коли вони падають, то російська держава стає нежиттєздатною.

Так було з Радянським Союзом, так було з дев'яностими роками в Російській Федерації, коли ледь країна не розвалилася через дефолт зрештою. А коли вони падають, російська держава стає нежиттєздатною. Так було з Радянським Союзом, так було в 90-х, коли Росія ледь не розвалилася через дефолт.

А дефолт стався тому, що не було грошей. Грошей не було, бо була дуже низька ціна нафти. Тоді держава позичила в населення і компаній через ДКО (державні короткострокові облігації. - Главред), і це закінчилося дефолтом 1998 року. Зараз Росія рухається до аналогічної ситуації, тому що знову падають ціни на нафту.

Звичайно, важко, тому Путін почав обережно говорити про можливе зниження військових витрат. Я думаю, він спробує спочатку обмежитися "малою кров'ю". Постараюся пояснити. У травні вже було проведено секвестр держбюджету - це коли ти скорочуєш раніше гарантовані виплати. Тобто, держава запустила якісь програми, пообіцяла під них фінансування, люди почали працювати, а потім їм кажуть: "Слово моє - я його дав і забрав, стільки грошей не дам". У травні урізали не ключові статті: скоротили витрати, наприклад, на підтримку цивільної авіації, на програми розвитку роботизації. Начебто все важливе зрізали, але не життєво. Думаю, з військовими витратами буде те саме. Наприклад, скоротять витрати на виробництво танків, завод Уралмаш встане, а, скажімо, виробництво дронів буде профінансовано в повному обсязі.

Тобто спочатку Путін спробує обійтися "малою кров'ю" і урізати не найголовніші військові витрати. Вистачить цього чи ні? Життя покаже. Якщо ні - доведеться різати вже щось основне. А це вже буде серйозний удар по можливостях російської армії. Приблизно так я собі це уявляю.

​

​А що ви маєте на увазі під "основним"? Що саме, на вашу думку, Путін може почати урізати, якщо все стане зовсім погано?

Насправді вже зараз однією з найбільших статей витрат є виплати контрактникам - це близько 2 трильйонів рублів. Причому навіть провладні експерти визнають: ми витрачаємо надто багато саме на "живу бойову силу" (поки що живу), і уже не вистачає грошей на розвиток виробництва зброї.

Тоді треба буде якось скорочувати витрати на контрактників. А це, значить, потрібно буде проводити мобілізацію. Я нагадую: указ Путіна про "часткову мобілізацію" досі не скасовано, він діє.

У цьому сенсі не потрібно навіть ухвалювати жодних додаткових рішень, потрібно просто провести часткову мобілізацію, щоб послати людей в армію і, відповідно, не платити їм за контракт. Ось це теж можливий варіант, але це нехороший для Путіна варіант, тому що це удар по його соціальній базі, підтримці, політичній стабільності. Тому він поки що намагається цього не робити, поки що він буде різати витрати на не найголовніші і не найефективніші види зброї.

А що стосується соціальної сфери - чи є якісь галузі або моменти, які він теж може вважати непотрібними і, в принципі, урізати? Що це може спричинити?

Та вже ріжуть, і серйозно. Давайте візьмемо просту історію. Путін виступав кілька місяців тому і сказав, що "ми продовжуємо підтримувати програми стимулювання народжуваності", і оголосив, що програму пільгової сімейної іпотеки буде розширено: вона буде доступна для сімей із дітьми до 14 років, тоді як раніше поріг був до 8 років. Усе це було красиво озвучено в грудні.

Потім із цими ідеями прийшли в Мінфін. Той сказав: "Грошей немає, усе йде на війну". І всі ці слова Путін дезавуював повністю. Мінфін офіційно відмовився від розширення програми, а віцепрем'єр Хуснуллін, який це курував, із прикрістю повідомив: розширення не буде. А це означає, що російський будівельний комплекс пущено під ніж остаточно. Там буде величезна криза, незважаючи на те, що в цю сферу вкладено гроші багатьох близьких до Путіна людей.

Другий показовий приклад - це те, що 1 липня відбулося підвищення тарифів на ЖКГ. Це дуже чутлива для росіян тема. Досі уряд намагався це зростання якось пом'якшувати, "парашутувати". Існував принцип: тарифи щорічно підвищуються, але темп їхнього зростання нижчий за загальний рівень інфляції. А цього року - що називається, грошей уже немає - і стримувати зростання тарифів не вийшло. Підвищення виявилося вищим за інфляцію. Щоб ви розуміли: у деяких регіонах Росії тарифи на ЖКГ у липні піднялися відразу до 40 (!) відсотків. Це величезний удар по бюджету російських сімей. Як вони з цим впораються - незрозуміло.

Багаті, звичайно, і оком не моргнуть. А ось по бідних - це серйозний удар. Чим платити - незрозуміло. І це не жарти: у Росії вже зараз накопичений обсяг неплатежів за ЖКГ перевищує трильйон рублів. Тобто навіть до цього підвищення люди не могли повною мірою оплачувати комунальні послуги. А тепер їм відключатимуть електроенергію, газ. Почнеться деградація якості життя в багатоквартирних будинках. Ось що відбувається. Але Путін уже не може брати це на бюджет - таких грошей просто немає. Тому він і жертвує соціальними проблемами, щоб продовжувати воювати.

При цьому ми також бачимо, що деякі підприємства з цивільних галузей уже перебувають або на межі банкрутства, або просять додаткового фінансування, або вже навіть оголошують про нього. Як ви думаєте, коли це почне реально заважати фронту і безпосередньо впливати на військові витрати? І взагалі, чи є якийсь зв'язок між військовою і цивільною економікою?

Зв'язок є, але він не прямий, а опосередкований. Я спробую пояснити. Ситуація така: вже зараз багато цивільних галузей російської економіки перебувають у важкому становищі - і це не фігура мови.

У глибокій біді вся вугільна промисловість. Дуже серйозні проблеми в чорній металургії. На тому ж Петербурзькому форумі говорили про те, що збираються зупиняти підприємства - гасити мартени, домни. Але ж потім їх вкрай складно знову запускати. Але зупинка стає неминучою, тому що немає грошей.

У великій біді лісовий комплекс Росії. Як я вже сказав, буде велика криза в будівельному комплексі. Серйозні проблеми в сільському господарстві. Проблеми у сфері автоперевезень. Загалом, по всій цивільній економіці - купа проблем.

Чи одразу це вплине на війну? Напевно, ні. Але сенс у тому, коли у тебе руйнуються цивільні підприємства, то у тебе починаються проблеми з пошуком постачальників для військового комплексу. Жоден військовий завод не виготовляє танк з нуля самостійно - він однаково дуже багато купує у постачальників.

Якщо цивільні постачальники починають банкрутувати, то зникають і ті, хто необхідний для виробництва військової техніки. Але це не відбувається миттєво - тут немає прямої і моментальної зв'язки. Це ланцюжок наслідків, які будуть через деякий час. Але цей процес триває, і далі починаються великі біди для населення Росії. Тому що коли встають цивільні підприємства - люди позбавляються заробітку. Тоді вони, відповідно, не можуть купувати, але тоді з'являється буде більше жебраків, які підуть воювати.

Уже багато говорять про можливі санкції проти російського нафтового сектора. Але поки що ми не бачимо їх у тому обсязі, в якому вони дійсно могли б вплинути. Як ви вважаєте, з урахуванням поточної динаміки на нафтовому ринку і зниження цін, наскільки критичною може бути ця ситуація для Росії? Який ціновий рівень нафти можна вважати критичним? І чи готовий Захід наблизитися до цієї "стелі"?

В останній місяць російська нафта марки Urals продається приблизно по $52 за барель. Якщо взяти офіційні заяви "Роснефти", то вони на залишок поточного року закладають ціну близько $45, а на наступний рік - $42-43. На мій погляд, це вже вкрай небезпечні значення для російської нафтової промисловості.

Треба розуміти, що в Росії багато старих, відпрацьованих родовищ із низьким дебітом - їхня експлуатація потребує великих витрат. Російську нафту зараз видобувають не з "фонтанів", а видобувають шляхом складних процесів: спочатку довго і наполегливо закачують воду в надра, потім її викачують, сепарують нафту - це дорого. За деякими даними, на одну тонну нафти потрібно до 30 тонн води. Щоб ви просто уявляли, наскільки це тепер не дешевий процес.

За високої ціни нафти все це окупалося, проблем не було. А зараз ми бачимо падіння прибутку в нафтової галузі. І це не просто страшилки Сєчіна, щоб вибити гроші з бюджету - у рази скоротилися прибутки у ЛУКОЙЛа, з'явилася перша збиткова компанія "Роснефть", знизилися прибутки і у вічно добре живучої компанії "Сургутнефтегаз". Тобто російський нафтовий комплекс за нинішніх цін на нафту вже починає рухатися в бік збитковості. А отже, треба буде закривати свердловини.

І це вже така дорога, якою буде дуже важко повернутися. Для розуміння - зараз нафту видобувають шляхом закачування води. Щоб процес працював, потрібно постійно закачувати воду у велику кількість свердловин. Тоді в надрах створюється стійкий високий тиск, і нафта видавлюється на поверхню. Щойно ти починаєш закривати якісь зі свердловин і закачувати в них менше води, тиск падає у всій системі, а видобуток знижується. Це дуже важкий, технологічно складний процес. Російська "нафтянка" це переживає і за таких цін, які зараз формуються на світовому ринку, вона може прийти до збитковості. А з чого тоді платити податки і зарплати?

І, до речі, ми вже чуємо реальні скарги з галузі: починають скорочувати зарплати нафтовикам. Здавалося б, немислимо - але це вже відбувається. У цьому сенсі запас міцності в російської нафтянки досить обмежений. І ціни на нафту знижуються не через санкції, а тому що змінюється глобальна структура попиту і пропозиції. Це - окрема розмова, але це важливіше за санкції і це проти Росії.

Зустрічала думку деяких економістів: мовляв, російській "нафтовій галузі" нічого не загрожує, бо її здебільшого купують Індія і Китай, які й надалі будуть її купувати за низькими цінами. Як ви до цього ставитеся?

Перш за все, будь-яка країна може купувати нафту стільки, скільки їй потрібно. Немає нескінченного обсягу споживання нафти з однієї простої причини: у кожній країні є певна кількість нафтопереробних заводів, і ці заводи кінцеві. Тому й попит на нафту кінцевий - ніхто не буде закуповувати її "про запас" і заливати в якісь підземні резервуари, щоб прибрати до рук, поки нафта дешева, не буде. Купують тільки в межах потужностей нафтопереробних заводів, і ці потужності скінченні й не завантажені.

Крім того, у Росії є сильні суперники, я б навіть сказав - вороги. Головний із них - Іран. Це зовсім не союзник Росії, а ворог, тому що він теж під санкціями, теж хоче заробляти на нафтовому ринку, і активно демпінгує проти Росії.

Іран давно пропонує Індії та Китаю свою нафту зі знижкою - він готовий йти на знижку від російської Urals до 10 відсотків. І, до речі, після нещодавньої війни з Ізраїлем Іран буде готовий продавати нафту зі ще більшою знижкою, щоб терміново отримати гроші на відновлення економіки. Тому Іран піде на сильний демпінг і буде безпосередньо шкодити Росії з продажами в Індію і Китай.

Китай теж скорочує закупівлі нафти, тому що він змінює енергетичну структуру своєї економіки. Там просто немає принципу "скільки даси - стільки й куплять". Але люди не завжди розуміють, наскільки складно влаштована економіка, їм здається, що все так просто. Мовляв, пропонуючи низьку ціну, всі до тебе побіжать і купуватимуть.

​

​Зверніть увагу на одну цікаву тему. Росія наполегливо намагається продати Китаю енергетичне вугілля - буквально впарює, іншого слова не підбереш. А Китай... не хоче купувати. Він скоротив закупівлі російського вугілля, а нещодавно навіть запровадив мито на його ввезення. На перший погляд - дивно. Тобі пропонують товар задешево, а ти відмовляєшся. Але в Китаю тут своя дуже чітка логіка. Вона може бути неочевидна для людей, далеких від економіки, але насправді вона абсолютно раціональна: не можна допускати занадто сильної енергетичної залежності від одного постачальника.

Тому Китай не хоче занадто сильно залежати від Росії. Не дай Боже, якщо ти почнеш закуповувати занадто багато енергоносіїв, а Росія раптом завалиться - це стане проблемою вже для Китаю. Тому що поставки припиняться, і твоя економіка опиниться під загрозою: основний постачальник більше не постачає енергію. Ось чому Китай свідомо обмежує обсяги закупівель - навіть якщо Росія пропонує за заниженою ціною.Зверніть увагу: Китай відмовився брати участь у будівництві трубопроводу "Сила Сибіру - 2". Газпром буквально впарює йому цей проект. Путін їздить, переконує, інші представники влади теж намагаються просувати ідею: мовляв, давайте будувати, будемо продавати вам газ дешево. А Китай не погоджується. Путін вмовляє, а Сі ухиляється. Тобто немає такої ситуації, що Китай готовий купити будь-яку кількість ресурсів за будь-якою низькою ціною. Усе складніше влаштовано в цьому світі.