Тут жила еліта, а потім була "наливайка": історія будинку з альтанкою на даху в Дніпрі

У кожному місті є будинки, повз які неможливо пройти спокійно. Вони чимось привертають увагу. У Дніпрі одним з таких можна вважати будинок на розі вулиць Фабра та Старокозацької. У нього величний фасад, альтанки на даху, нестандартна архітектура. За красивим виглядом будівлі довга та непроста історія: з трагедіями, змінами, цікавими мешканцями та закладами, які досі згадують місцеві.

Історія цього місця починається ще у XVIII столітті, коли тут розташовувався торгівельний майданчик. У ті часи це була чи не околиця Катеринослава.

Свій нинішній вигляд будівля набула у XIX столітті, коли її власником став асесор Пилип Андрієвський. Він суворо заборонив перебудову будинку аж до своєї смерті. Одна з можливих причин цієї заборони є річка Половиця, яка протікає під будівлями по вулиці Фабра (раніше Садовій). Через цю підземну річку архітектори та історики застерігають від зведення масивних багатоповерхових будівель на місці старих будинків, побоюючись непередбачуваної поведінки підземних вод.

Після смерті Пилипа Андрієвського його діти вирішили розширити будинок, додавши кілька корпусів по обидва боки від центральної вежі. Це дозволило значно збільшити кількість кімнат, що здавалися. Будівництво було завершено всього за пару років і повністю окупилося. Дохід від тридцяти дев'яти квартир перевищував 37 тисяч рублів. Ці апартаменти були одними з найпрестижніших і найдорожчих у Катеринославі, пропонуючи мешканцям такі зручності, як загальна холодильна камера у дворі. У будинку було проведено опалення, були комори та пральня.

Будинок швидко став престижним – тут жили впливові та відомі люди. Серед них – власник великого кінопрокатного підприємства Спектор, будівельні магнати Джеберарді та Кміт, начальник залізниці Кніппер. Деякий час у будинку проживав і знаменитий історик Дмитро Яворницький. Свого часу тут жила сестра Чехова Ольга Кніппер із чоловіком. Вона винаймала квартиру на сім кімнат.

Але Перша світова війна все змінила. Одна з квартир була перетворена на шпиталь, а власник будинку Георгій Андрієвський загинув на фронті.

З приходом революції все змінилося ще сильніше. Сім'я Андрієвських поїхала, будинок почав занепадати, мешканці не могли оплачувати оренду. У 1920-х його перетворили на комунальне житло, але лише на деякий час. Вже після Другої світової війни будівля знову набула статусу престижної: у ній оселилися професори, партійні чиновники та інші представники міської еліти.

За інформацією dnepr.info, на місці колишніх комор деякий час працювала легендарна "чайна №68" — заклад, де замість чаю наливали алкогольні напої. Там регулярно відбувалися бійки, і за численними скаргами мешканців її закрили на початку 1950-х. Але ненадовго – незабаром там з'явилася "дієтична їдальня", в якій готували погано, але алкоголь залишився тим самим. Згодом заклад розвинувся, покращив меню та відмовився від традицій.

У 1980-х роках у підвалі будинку працювала їдальня "Спартак". Її клієнтами були не лише керівники спортивних організацій, а й молоді спортсмени. Для особливих гостей використовувалася альтанка на даху – офіціанти доставляли туди страви з першого поверху. Усередині їдальні знаходилося мозаїчне панно, що зображує історію Спартака, а за талонами можна було не лише поїсти, а й купити дефіцитний шоколад.

У 1990-х їдальня поступилася місцем повноцінному кафе. Сьогодні частина будинку займає офіси та магазини.