Відлетіли «Дикі гуси»… - пішла епоха Ігоря Поклада

На 84-му році життя у Ворзелі під Києвом помер композитор Ігор Поклад. Його творча спадщина включає понад 150 музичних творів. Коротко про – про його пісні, музику до фільмів та мультфільмів, життєвий шлях, про те, як пережив російську окупацію, та про значення великого композитора для України.

Народився в евакуації

Ігор Дмитрович Поклад народився 10 грудня 1941 року у Фрунзе (нині Бішкек, Киргизстан) під час евакуації його родини через Другу світову війну. Після її закінчення сім'я повернулася в Україну, оселившись у Тернополі, де Ігор навчався у середній школі та одночасно вивчав фортепіано у місцевій музичній школі, яку закінчив у 1957 році.

Ще у школі Ігор Поклад почав писати музику. А перша пісня, написана ним у співавторстві з поетом Борисом Олійником «Пісня не заблукає», виконана Костянтином Огнєвим, стала миттєво популярною. Поява пісні «Кохана», створеної разом із непрофесійним поетом, лікарем за фахом Ігорем Барахом, стала ще одним хітом. Молодий композитор хоч і бачив себе творцем симфоній, опер та інших великих форм, закохався у пісню та залишився з нею на все життя.

Формальна музична освіта Покладу розпочалася в Інституті імені Глієра у Києві, після чого він продовжив навчання у Київській консерваторії, яку закінчив у 1967 році.

Створив ансамбль "Мрія"

1966 року до Ігоря Поклада звернулися чиновники Мінкульту з пропозицією організувати дівочий співочий колектив. Три місяці знадобилося Ігор Поклад на створення унікального на той час проєкту – вокально-інструментального ансамблю «Мрія». Вже в перший рік свого існування колектив входить у всесоюзну гастрольну сітку поряд із єдиними представленими в ній українцями – гумористами Тарапунькою та Штепселем. За кілька років «Мрія» стане лауреатом Всесоюзного конкурсу артистів естради разом із «Піснярами» та «Аріелем».

1968 року Ігоря Поклада призивають до армії. І там відбувається доленосна зустріч: в армію покликаний і служить неподалік поет-початківець, а нині метр української пісні - Юрій Рибчинський. Перша спільна робота - і одразу ж успіх! Їхні «Очі на піску» виконала зірка тієї епохи Тамара Міансарова.

І знову «Мрія»… Музика ВІА вдало поєднувала поп та фольклорні елементи, створюючи унікальне українське звучання. «Мрія» стала популярною після виконання пісень, таких як «Зелен клен», «Тиха вода», «Дикі гуси», «Скрипка грає» та інші. Як згадують біографи, робота була нелегкою. Одні тільки «Гуси» зажадали десятки переробок, у столі пісня лежала майже сім років, автор ніяк не міг довести її до ідеалу. Але якось це сталося - і пісня пішла в народ миттєво.

Почав писати для театру і отримав премію

З 1973 року Ігор Поклад раптово зник із музичного олімпу. Списався? Змінив сферу діяльності? Ні те ні інше – композитор, як і мріяв з дитинства, звернувся до великих форм та почав писати музику для мюзиклів і оперет, включаючи п'єсу «Друге весілля в Малинівці» та рок-оперу «Їрод». Поклад вміло адаптував свій стиль до різних художніх форм, і все це викликало захоплення у глядачів та артистів.

1986 року Ігор Поклад був удостоєний Національної премії імені Тараса Шевченка, найвищої культурної нагороди України, за внесок у розвиток музики. А у 2021 році президент Володимир Зеленський присвоїв Ігорю Покладу звання Героя України. Тоді було наголошено - Ігор Поклад став національним надбанням, чия музика об'єднувала покоління та долала політичні зміни.

Музика для кіно та анімації

Композиції Ігоря Поклада для кіно та анімації, особливо для мультсеріалу «Як козаки…» та анімаційного фільму «Енеїда», улюблені глядачами вже кілька десятків років. Для «Енеїди» Поклад створив партитуру, яка наголошує на сатиричному тоні адаптації, а його робота над саундтреком «Як козаки…» увійшла до світової історії жанру. Композитор умів створювати яскраві теми для анімаційних персонажів, що запам'ятовуються, тому разом із майстерністю художників і режисерів музичне тло стало ключовим компонентом успіху цих мультпроєктів.

Музика Поклада для серіалу «Як козаки…» починаючи з 1973 року з епізодів, таких як « Як козаки наречених визволяли », вимагала понад десяток тем для 20-хвилинних серій. Він майстерно передавав динаміку сюжету: від скрегота шабель та гарматних пострілів до ліричних моментів туги чи романтики. Використовуючи українські народні пісні, танці та марші, він наголошував на національному дусі. Наприклад, у «Як козаки на весіллі гуляли» він створив містичну атмосферу на кшталт Гоголя, а в «Як козаки мушкетерам допомагали» адаптував свій « Марш Конотопської сотні » з оперети «Конотопська відьма». Співпраця з режисером Володимиром Дахном була ключовою, додаючи емоційну глибину персонажам Граю, Око та Туру. У музиці українського композитора переплелися гумор, культурна ідентичність України та висока художність. Що казати – «Козаки...» стали нашою класикою, вершиною майстерності, досягти якої багатьом сучасникам не під силу.

Евакуація під обстрілами

У 2014 році композитор зіштовхнувся із серйозними проблемами зі здоров'ям та переніс кілька складних операцій. Незважаючи на це, він продовжував створювати музику, його творча активність не зменшилася, і останніми роками він продовжував працювати над кількома проєктами.

Ця стійкість була випробувана під час російської окупації Ворзеля у 2022 році, коли здоров'я Поклада опинилося під загрозою через брак необхідних ліків. Ігор Поклад та його дружина Світлана пережили страшні дні, ховаючись у підвалі свого будинку протягом тижнів без достатньої кількості їжі, води, електрики та тепла, доки російські окупанти обстрілювали район. Разом із композитором було дружина, мати Світлани та два собаки. В останніх він душі не чаяв все життя, поряд завжди були «шаріки» та «тузіки». Здебільшого безпородні.

9 березня 2022 року журналіст Дмитро Гордон (той випадок, коли він зчинив шум із дійсно важливого приводу) підняв тривогу в соцмережах, закликаючи врятувати 80-річного композитора, якого назвав «легендою та гордістю України». Цей заклик мобілізував волонтерів, і 11 березня Костянтин Гудаускас, казахський журналіст з литовсько-українським корінням, організував їх евакуацію (до речі, використовуючи свій казахський паспорт для проходження блокпостів, Гудаускас врятував 203 людини з Бучі, Гостомеля, Ірпеня). Евакуація за підтримки Головного управління розвідки України проходила під мінометним вогнем. Історія порятунку Ігоря Поклада була показана у фільмі «Буча», який вийшов на платформі Netflix 7 листопада 2024 року.