Державний борг України зростає: скільки країна заборгувала та хто буде сплачувати рахунки

Повномасштабне вторгнення Росії спричинило різке збільшення запозичень України для фінансування дефіциту державного бюджету. Станом на кінець травня 2025 року обсяг державного та гарантованого державою боргу України становить 7,5 трлн грн, розповів Фокусу економіст Богдан Слуцький. Наскільки це багато для країни, хто та коли буде виплачувати цей борг, пояснюємо далі.

Чому зростає державний борг України?

Від початку війни обсяг державного боргу зріс у 2,8 рази (у гривневому еквіваленті) порівняно з 2021 роком і станом на травень 2025 року досяг 7,5 трлн грн. Попри стрімке зростання, частина зовнішньої допомоги від партнерів, зокрема ЄС, надається на пільгових умовах.

“Водночас важливо, що значна частина зовнішньої допомоги, зокрема від Європейського Союзу, надається на пільгових умовах - з низькими ставками, відтермінованими погашеннями, а також із частковим покриттям витрат на обслуговування з боку країн-донорів. Це зменшує загальний тиск на бюджет”, - пояснив Фокусу економіст Центру економічної стратегії (ЦЕС) Богдан Слуцький.

Скільки Україна витратить на обслуговування боргу

2025 року наша країна витратить на погашення та обслуговування боргу 981 млрд грн.

Внутрішній борг: 748 млрд грн, із яких:

• 251 млрд грн – купонні виплати (обслуговування);
• 497 млрд грн – погашення.

Зовнішній борг: 233 млрд грн, із яких:

• 122 млрд грн – обслуговування;
• 111 млрд грн – погашення.

Найбільше навантаження формує внутрішній борг через ОВДП (облігації внутрішньої держпозики). Наприклад, купонні виплати за ОВДП зросли з 102 млрд грн у 2021 році до 251 млрд грн у 2025-му.

Богдан Слуцький додає, що попри зростання боргу, основне фіскальне навантаження формує саме внутрішній борг. 

“Це підсилює потребу в зваженій борговій стратегії, особливо з огляду на обмеженість бюджетного ресурсу в умовах війни”, - каже експерт.

Водночас, як зазначив у коментарі Фокусу директор аналітичного департаменту інвестиційної компанії Eavex Capital Дмитро Чурін, ситуація з внутрішнім боргом є відносно контрольованою.

“Мінфін має можливість рефінансувати облігації через розміщення нових ОВДП. Це дає змогу уникати дефолтів і зберігати довіру на ринку”, - пояснив він.

Щодо зовнішнього боргу, то тут все набагато складніше, адже він складається як з офіційної допомоги від партнерів, так і комерційного боргу, який включає суверенні єврооблігації, часткою з яких є боргові папери, куплені Росією у 2013 році.

“Через форс-мажорні обставини війни Україна два рази проводила реструктуризацію суверенних єврооблігацій для відтермінування їх погашення. Перша реструктуризація відбулася в 2015 році і друга в 2024 році. Таким чином, для інвесторів українські суверенні єврооблігації є досить ризиковими. На біржовому ринку українські суверенні єврооблігації зараз торгуються в середньому десь по 50 центів за долар номіналу. Це означає, що інвестори готові купляти ці боргові папери тільки з великим дисконтом до номіналу, бо бачать потенційні ризики дефолту у майбутньому”, - пояснив Чурін.

Загалом борг України, який у відносному вираженні еквівалентний 90% прогнозного ВВП на 2025 рік, є суттєвим навантаженням, але не є критичним, якщо буде завершення війни і економічне відновлення.

“Для порівняння, в Японії цей показник доходить до 200%, але з точки зору економічної теорії бажано щоб борг до ВВП складав десь 60% як у Німеччини”, - додав Чурін.

Що означає дефолт та що загрожує Україні

Якщо єврооблігації на понад 20 млрд доларів Україна успішно реструктуризувала, то ВВП-варранти (спеціальні цінні папери - деривативи, випущені ще у 2015 році, залишаються неврегульованими, що призвело до технічного дефолту за цими зобов’язаннями на 665 млн доларів 30 травня 2025 року.

“Технічний дефолт означає несвоєчасну виплату за окремим зобов’язанням без втрати загальної фінансової спроможності держави. Це не тотожне банкрутству й не означає, що держава припиняє виконання всіх зобов’язань. У випадку України він є частиною переговорної стратегії з кредиторами й не має прямого негативного впливу на доступ до пільгового фінансування від офіційних партнерів. На мій погляд, рано чи пізно вдасться досягти консенсусу з тримачами варантів та буде підписана реструктиризаційна угода”, - каже Богдан Слуцький. 

Отже, попри складність перемовин, підстав для паніки немає. 

“Україна й так не має доступу до комерційних ринків капіталу через війну. Подальша підтримка міжнародних партнерів не прив’язана безпосередньо до результатів переговорів щодо варрантів”, - пояснює Слуцький.

Варто наголосити, що за більшістю зовнішніх пільгових позик, наданих Україні з 2022 року, не передбачено жодних виплат у найближчі роки. За деякими з них обслуговування та поступове погашення розпочнеться лише після 2035 року або ще пізніше. Відповідно, обговорення таких зобов‘язань є питанням довгострокових ризиків, а не поточних.

Натомість уже зараз і в наступні роки Україна здійснює обслуговування та часткове погашення зобов’язань перед інституційними кредиторами, такими як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський інвестиційний банк, переважно за зобов’язаннями, взятими до 2022 року. За умовами таких програм реструктуризація зазвичай не передбачена, адже ці борги мають пріоритетний статус та не належать до категорії комерційних, а їхня зміна потребує міжурядових рішень і координації між усіма донорами. 

“Це ускладнює будь-які спроби зміни графіка виплат і робить такі зобов’язання незмінним елементом середньострокового боргового навантаження”, - зазначив економіст Богдан Слуцький.

Нагадаємо, раніше Фокус писав про те, що Україні вдалося досягти домовленостей щодо реструктуризації суверенних боргових цінних паперів.