Інвестиційний портфель: головні інструменти для інвестора — колонка

Інвестиційний світ — це баланс ризику, кропіткого аналізу інвестиційних проєктів і їхньої прибутковості.

Василь Матій, СЕО та співзасновник Smart Family Office у колонці для AIN розповідає, як правильно створювати диверсифіковані інвестиційні портфелі, керувати ними та використовувати інвестиційні можливості.

Інвестиційний портфель і принципи його формування Існує три типи інвестиційних портфелів: консервативні, збалансовані й агресивні.

Та деякі інвестори додатково вирізняють ще помірно агресивні та помірно консервативні типи.

Вони відрізняються особливостями активів, рівнями ризиків та інструментами.

Та, крім того, кожен тип портфеля обов’язково повинен рівномірно розподіляти всі категорії ризиків, щоб компенсувати втрати, тобто бути диверсифікованим.

Що повинні зробити інвестори-початківці? По-перше, проаналізувати кожен актив на дохідність, ризиковість і ліквідність.

Це називається негативною кореляцією активів, у результаті якої інвестор отримує: оптимізацію дохідності портфеля; зниження волатильності; компенсацію витрат від одних активів коштом інших.

Дохід портфеля дорівнює сумі доходів, згенерованих окремими фінансовими інструментами, включеними до його складу.

Проте високі доходи не завжди означають успішність вкладення, адже важливо не лише, скільки ви заробляєте, а й наскільки легко зможете отримати ці кошти.

Саме тут вступає в гру ліквідність — показник, що визначає, як швидко і без втрат можна конвертувати актив у гроші чи інший актив.

До того ж кожен актив у портфелі має свої шанси на невдачу, і зазвичай чим вищий потенційний дохід, тим більша загроза втрат.

Найвища дохідність і найвища ризиковість притаманні венчурному типу інвестування, про що я додатково розповім далі.

Переваги диверсифікованого інвестиційного портфелю Щоб чітко зрозуміти, для чого та як саме створити диверсифікований інвестиційний портфель, варто розглянути різні класи активів і розібратися, як працює негативна кореляція.

Основні класи активів — це нерухомість, цінні папери й умовно бізнес.

Нерухомість має величезну кількість підкласів: це і житлова, і комерційна, і земля, і датацентри.

Своєю чергою цінні папери розподіляються на два основні класи: акції — тобто, корпоративні права публічних компаній, де одна акція є однією вимірною одиницею капіталу компанії, яка дозволяє інвестору отримувати прибуток і мати право голосу.

Другий вид активів цього класу — облігації (державні та корпоративні) — боргові цінні папери з чітко визначеною ціною номіналу, чітко визначеною дохідністю та зафіксованим терміном погашення.

Третій клас активів — інвестиції в компанії, які ще не є публічними та перебувають на тому еволюційному етапі, як, наприклад, стартапи, які ще не мають змоги або ж загалом не мають цілі виходити на фондовий ринок і залучати на ньому капітал.

На мою думку, загальної чіткої кореляції між всіма цими активами немає.

Американський економіст Гаррі Марковіц у середині XX століття написав статтю «Вибір портфеля» й описав там свої погляди на ризики, дохідність і взаємозалежність інструментів інвестування.

Цей матеріал став основою для створення сучасної портфельної теорії, а сам Марковіц у 1990 році отримав за неї Нобелівську премію.

Головна ідея його підходу полягає в доцільності розглядати ризики відносно портфеля загалом, а не відносно окремого активу.

Така взаємозалежність інвестицій інакше називається кореляцією.

Припустімо, динаміка цін двох активів збігається на кожному проміжку часу.

Тоді значення їхньої кореляції рівне одиниці.

Це ідеальна позитивна кореляція.

Уявімо, що в кожному періоді часу динаміка цін прямо протилежна.

Тоді значення кореляції таких активів буде рівним «-1».

Це ідеальна негативна кореляція.

Два інвестори можуть мати будь-яку кореляцію від «-1» до «+1» у відношенні один до одного.

Йдемо далі.

Одні й ті ж фактори можуть позитивно впливати на одні активи та негативно — на інші.

Коли на ринку відбуваються якісь негативні явища, то в ціні падають одразу всі класи активів.

Адже під час рецесії зменшується купівельна спроможність людей і, як результат, падають і оцінки бізнесу.

Відповідно, так само падають і ціни на активи.

Але, наприклад, якщо порівнювати активи класу цінних паперів, то можна відстежити, що між акціями та облігаціями кореляція часто негативна й пов’язана з економічними циклами, кризами та політиками центральних банків.

Якщо стається криза чи рецесія, то дієвим способом боротьби з нею є зниження ключової ставки, яка впливає на вартість грошей у фінансовій системі та, відповідно, на вартість кредитів.

І виходить, що, коли починається рецесія, бізнеси втрачають покупців, скорочують штат, отримують менші прибутки.

І, як результат, зменшуються і їхні ціни на акції.

Водночас задля підтримки економіки центральні банки знижують ставки — і чим нижчі відсоткові ставки, тим облігації, які були випущені за попередні періоди, коли відсоткові ставки були вищі, зростають у ціні.

Тому виходить, що коли в інвестора збалансований портфель, його акції падають у ціні, а облігації навпаки зростають.

І це є та негативна кореляція за якою гоняться грамотні інвестори, щоб інвестиційний портфель не був картковим будиночком і не розсипався одразу, коли тільки з’являються перші коливання на ринку чи в економіці.

Про особливості венчурного інвестування Венчурні інвестиції — це тип інвестицій, який передбачає інвестування в молоді компанії, які перебувають на стадії запуску або на початкових етапах свого розвитку.

Це один із найризикованіших, але й високоприбутковий вид інвестування.

Коли інвестор-початківець починає інвестувати у венчур, особливо на ранніх стадіях циклу життя стартапів, йому також потрібно із розумом формувати свій портфель.

Якщо до війни в Україні серед інвесторів національною ідеєю була «інвестиція в однокімнатну квартиру в Києві біля метро», то зараз ситуація на ринку сприяє популяризації саме венчурних інвестицій у технологічні компанії.

Швейцарський інвестбанк UBS у своєму щорічному звіті Global family Office Report вказує: 26% їхніх респондентів (317 заможних родин із середнім капіталом $2,7 млрд) інвестували в акції розвинених ринків (4% — в ринки, які розвиваються) і планують збільшити цю частку до 29% наступного року; 18% респондентів — в облігації (15% на розвинених ринках зараз, з перспективою зростання до 17%), оскільки маржинальність нарешті покриває ризики; 21% — у приватний капітал (11% — це прямі інвестиції, 10% — через фонди); 4% — у приватний борг, що вдвічі більше, ніж минулого року, і кількість прихильників цього напряму інвестицій продовжує зростати; 11% — у нерухомість, поволі зменшуючи цю частку через зростання вартості фінансування та конкуренцію з боку облігацій; 8% — у готівку як незмінну подушку безпеки.

Інвесторам-новачкам також потрібно розбиратися у видах стадій, на яких можна інвестувати в стартапи.

Розрізняють Pre-seed і Seed стадії, а також серії A, B, C та D, а ще період до моменту виходу компанії на IPO.

Раунди до умовного першого мільйона доходу Pre-seed і Seed на заході називають 3F — Friends, Family, and Fools — метод залучення фінансування для стартапу через близьке коло засновників.

Важливо, що саме на ранніх стадіях банкрутує найбільша кількість компаній.

Лише 4% SaaS-компаній досягають $1 млн виторгу, а до $10 млн доходять всього 0,4%, як зʼясували в Nektar.

Інші зникають у так званій «долині смерті» — місці, де обвалюються амбіції та бюджети стартапів.

Не рекомендую інвесторам-початківцям формувати свій портфель з інвестицій у компанії, які перебувають на дуже ранніх стадіях, тому що вони дуже сильно збільшують час до екзиту (вихід на IPO) і мають низьку ймовірність отримання прибутку.

Портфель венчурного інвестора має містити мінімум десять компаній, адже частина цих компаній збанкрутує, частина буде мати посередній результат, і, найімовірніше, лише декілька компаній будуть найуспішнішими й забезпечать цільову дохідність всього портфеля.

Керуйтеся західною практикою і при помірному ризик-профілю інвестуйте до четвертини свого капіталу у венчурні угоди та, щоб сформувати диверсифікований портфель з десяти угод, інвестуйте не більше ніж 1,5–2% в одну угоду.

Ключові інсайти Починайте будувати свій інвестиційний портфель із невеликої кількості активів і поступово розширюйте його.

Дотримуйтеся принципів диверсифікації та уникайте емоційних рішень, навіть у періоди ринкової нестабільності.

Успішне інвестування — це марафон, де перемагають не найшвидші, а найвитриваліші та найпослідовніші.